Іноді доводиться чути, що до державних засіків засипано стільки-то мільйонів тонн збіжжя. Хоча при цьому навряд чи уявляємо собі конкретне місце, де складуються стратегічні запаси з українських полів та інші матеріально-технічні ресурси. Але саме про не такі вже абстрактні засіки й відбулася цілком конкретна, місцями вельми неприваблива, розмова за участі народних депутатів та урядовців під час засідання парламентського Комітету з питань аграрної та земельної політики.
Структура хоч і державна, але комерційна
У порядку денному одним з питань значився пункт «Про поточний стан та плани роботи ПАТ «Аграрний фонд». Забігаючи наперед, скажемо, що перспективи діяльності цієї структури залишилися так би мовити в тумані, невизначеними. А от «поточний стан» викликав бурхливе обговорення. Народних обранців з самого початку збентежила плутанина з тими засіками, з’ясувалося, що в країні діють одразу два Аграрних фонди.
«Я от недавно взнав, що у нас два Аграрних фонди...» — одразу зазначив голова комітету Микола Сольський. І звернувся до заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства з проханням:
«Поясніть, чому два і чим вони відрізняються...».
Тарас Висоцький компетентно підтвердив: «Наразі дійсно є два підприємства з однаковою назвою, але різною юридичною формою та завданнями. Державна спеціалізована бюджетна установа «Аграрний фонд»... Її ціль була і є зараз — здійснювати діяльність по трьох напрямках.
Передусім товарні та фінансові інтервенції, і вони здійснювалися в 2000-х. Тобто є перелік затверджений, там майже 20 позицій продукції, на кшталт озимої пшениці, по якій встановлювалися мінімальні та максимальні ціни.
Якщо ціна була вищою, ніж максимальна, тоді ця установа продавала пшеницю... Так і фінансові інтервенції — коли ціна падала, навпаки, викуповувала. То перша функція.
Друга функція — можливість здійснювати підтримку фермерів через ДСБУ «Аграрний фонд», проводячи форвардні та заставні закупівлі. Це активно не реалізовувалось, але така функція є. Це те, що ми... із закону про державну підтримку сільського господарства України виключаємо, бо немає смислу субсидії видавати через будь-який аграрний фонд.
І третя потенційна функція — здійснювати закупівлі за рішенням Кабінету Міністрів до продовольчого резерву, яка теж не виконувалась. Не було таких рішень».
Тобто, по факту, за словами заступника міністра, ДСБУ «Аграрний фонд» з 2014 року активно нічого не робить. Хоча «фінансується, адже там у штаті числиться 18 працівників на мінімальній зарплаті, тому що є ще 5 тисяч тонн зерна залишків на декількох елеваторах і 240 тонн цукру».
— Фактично зараз, п’ять років взагалі нічого не робили, — пояснив Тарас Висоцький. — Прийнята відповідна постанова... щоб ці залишки реалізувати, бо у них вже термін (зберігання) минув, гроші в бюджет повернути і далі чекати рішення: чи ліквідовувати, чи давати гроші, чи розвивати. То там немає ні суттєвих боргів, ні відповідно зобов’язань, тобто є така установа. Кредиторка там 80 мільйонів гривень, при цьому що на спецрахунку 180 млн.
Дебіторської заборгованості там підтвердженої реально... немає. Вона є, але вже термін позовної давності минув, гроші не виділялись по кредитах, по судах. Вона там є, ... але реально вже там ніхто цим не займався, то можна сказати, є юридична особа — нуль.
Разом з тим, за словами Тараса Висоцького, в 2013 році в Україні було створено Публічне акціонерне товариство «Аграрний фонд», куди виділили з бюджету 5 мільярдів гривень. «Фактично це є, говоримо так, комерційна установа, де стовідсотковим власником є держава. То функції політики не були делеговані в цій структурі, і відповідно вона ніяких державних цілей не виконувала. Це фактично юридична особа, де стовідсотковим власником є держава, як будь-яке інше ДП».
Доповідь зі слайдами привела до... Фірташа
Хоч і спробував заступник міністра пояснити логіку появи одразу двох аграрних фондів, але питання, чим старий аграрний фонд не влаштовував, що довелося створювати і закачувати чималі державні гроші у новий, так і залишилися нерозкритими. Та й оці слова про державно-комерційну юридичну особу також насторожують. Це як? Коли виділяти гроші з бюджету, то установа державна, а коли їх не зовсім прозоро використовувати — приватна? До того ж у країні під державним дахом подібних підприємств, які значною мірою обслуговують інтереси олігархів, настворювали немало. Такі думки, напевне, з’явилися й у головах присутніх народних обранців.
Тож головуючий Микола Сольський продовжив розслідувати на засіданні заплутану справу про появу і діяльність другого агрофонду:
«Оскільки це просто структура, створена державою, з якою метою чи без мети, то вже таке питання, з 2013 року що вона робила? Торгувала?» — поцікавився він.
Цей закид заступник міністра вирішив за краще на себе не брати, тож передав естафету запрошеному на засідання в. о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Богданові Банчуку, якого в травні призначили виконувачем обов’язків (на чому він одразу й наголосив). Але ж до того Богдан Миколайович певний час був заступником начальника управління міжнародного бізнесу ПАТ «Аграрний фонд», тож має знати, що ж воно у тих державно-комерційних засіках відбувається. Схоже, доповідач готувався до предметної розмови, тож озброївся слайдами.
— Дозвольте, коротко, враховуючи, що ви мене не знаєте, то призначений я буквально півмісяця тому виконуючим обов’язки. А наша компанія, вона мала певну політичну роль і полягала в підтримці фермера через форвардні контракти, — пояснив Богдан Банчук. — Фактично фермер, який не має майна для застави, у заставу передавав майбутній урожай нам, а ми йому за це давали гроші в користування. І в результаті на осінь ми мали зерно, яке продавали і переробляли. Так ми заробляли на відсотках від грошей, які давали фермеру, і на реалізації того зерна, і відповідно — від переробки.
Для того, щоб пояснити історію компанії, потрібно все-таки почати з 2013 року. Бо ... з 5 мільярдів 2 мільярди 100 мільйонів зникли. Зникли вони через «Брокбізнесбанк» і виведені були з України в останні дні революції.
Це довга історія, досить відома, кримінальні справи там ідуть до сьогодні. Однак у нашій звітності це було не відображено аж до минулого року, і пов’язано це з тим, що відповідно до національних стандартів ми не можемо списати кошти, доки існує юридична компанія, в яку ми поклали ці кошти. Тобто «Брокбізнесбанк» як юридична особа існував до, здається, жовтня 2019 року, і в жовтні 2019-го у нас з’явилося юридичне право відповідно до національних стандартів списати ці 2 мільярди 100 мільйонів з нашого балансу, — роз’яснив Богдан Банчук. — І тому ми показуємо наш збиток в 3 мільярди з копійками в мільйонах, але це вже аж у 2019 році.
Тим часом компанія досить тривалий час розвивалася. Купували зерно на споті, заробляли тим, що продавали... Купували зерно у фермерів, продавали і переробляли...»
Микола Сольський одразу зажадав уточнення: «Переробляли зерно?» -і далі доповідь фактично перетворилася на діалог.
Богдан Банчук: «Переробляли на борошно. Був період, коли... до 20 відсотків борошна на внутрішньому українському ринку було наше борошно, Аграрного фонду. Але у 2017-му виникла ситуація, коли Кабінет Міністрів зобов’язав Аграрний фонд свої кошти влити в заводи хімічної промисловості — добрива, виробництво добрив.
Микола Сольський: «У 2017 році Кабмін вирішив кошти, які були в Аграрному фонді, відправити на закупівлю добрив?»
Богдан Банчук: «Прийняв рішення щодо запуску внутрішнього виробництва мінеральних добрив та забезпечення ними сільгоспвиробників. Якщо я не помиляюся, в той момент сталася така ситуація, що газ був дуже дорогий, імпортні добрива були, особливо російські, дуже дешеві, і вони наполонили наш ринок, і наші заводи зупинилися, і тисячі людей були без роботи. Тому Кабмін вирішив взяти у нас гроші, віддати кошти в хімічну промисловість, вони запустили заводи, а нам у відповідь дали мінеральні добрива... Ну, вони тоді були на піку курсу і на піку вартості газу...
Микола Сольський усе перепитував: «Богдане, скажіть, це було в якому, в 2017-му? Я просто хочу для себе зрозуміти, чим займався Аграрний фонд...»
Окремі народні депутати, не чекаючи, доки їм нададуть слово, теж ставили уточнюючі запитання: «Це державні заводи були чи ні? ... Чиї це заводи? Всі заводи Фірташа, всі заводи Фірташа були?..»
Богдан Банчук: «Ну, так мені доповідають наші юристи і фінансисти...».
«Уцінювати те, що було уцінено невідповідно до законодавства, це як би злочин на злочині...»
Доповідач закликав депутатів звернути увагу на слайди. «Тут дуже гарно видно... От обсяг закупівлі мінеральних добрив у 2017-му — 241 тисячу закупили, потім — 507 тисяч тонн, далі — 555 тисяч тонн, і в цьому році ми закупили тільки 2 тисячі тонн».
Микола Сольський: «Дивіться, у 2019 році, якщо візьмемо, карбамід десь коштував 370 доларів за тонну — в середньому ціна була плюс-мінус в рік. 370 доларів на 555 тисяч тонн — це скільки грошей? Скільки? Не те, що ми любимо рахувати чиїсь гроші, але цікаво» (виходить понад 205 мільйонів доларів. — Авт.).
Богдан Банчук парирував: «Справа в тому, що наша основна продукція — це селітра аміачна і амонію сульфат, вапняково-аміачна селітра. Тобто карбамід у нас теж був, але там 5 тисяч тонн...»
Микола Сольський: «Аграрний фонд купував добрива в який період року?»
Богдан Банчук: «З 2017-го».
Микола Сольський: «Ні, в період року який купували?»
Богдан Банчук: «Справа в тому, що коли було прийнято рішення Кабміну, тоді і закупили після цього.
Влітку ціна на газ, як правило, була найнижча і ціна на добрива була теж найкраща. Ми намагалися закупити влітку і дочекатися до початку сезону, до осені, і почати їх під форвард контрактувати наперед».
Микола Сольський: «Тобто насправді ви купували добрива і давали як передоплату за зерно... Потім аграрії віддавали зерно, ви продавали зерно і знову ж таки купували добрива».
Богдан Банчук: «Можна так сказати. Просто ця схема довго не пропрацювала через те, що в нас влітку була ціна на газ, здавалося б, найнижча, а вона виявилася найвищою в сезоні. І тому далі, коли ціна на газ почала різко падати, долар почав укріплюватися, наші добрива стали приблизно на 60 відсотків дорожчі за собівартістю, ніж те, що заходило із-за кордону. Тоді попереднє керівництво «Аграрного фонду» прийняло рішення комісійно на складах уцінити ці добрива — і уцінка, попередньо, коштувала нам мільярд гривень. Тобто вони уцінили і списали на 1 мільярд 100 мільйонів...
На сьогодні у нас прийнято рішення від добрив взагалі відійти і цим більше не займатися. Однак у нас на складах залишилося 110 тисяч тонн добрив, і вони псуються, потрібно платити за зберігання, за пакування, одним словом, ми цю історію плануємо завершити».
Микола Сольський: «А чого ви їх не продаєте в сезон?»
Богдан Банчук: «Тому що вони у нас навіть після уцінки виявилися дорожчі за ринок десь на тисячу гривень».
Микола Сольський: «Це зрозуміло. Зараз карбамід і селітра значно дешевші, ніж минулого року. І що?»
Богдан Банчук: «І лежать, почекаємо до сезону. Може, повезе... Нам уже приходять листи, що вони псуються... Маємо їздити огляди робити, актувати...»
Микола Сольський: «Для чого їх тримати?.. Щоб продати восени дорожче?!»
Богдан Банчук: «Бо їх ніхто зараз не купляє».
Микола Сольський: «Весною би купили за ринковою ціною...»
Богдан Банчук: «Але для ринкової ціни треба уцінити правильно...»
У цьому місці вже й присутні активно долучилися до розмови: «Уряд має приймати рішення!.. Якщо добрива зіпсуються, то держава втратить набагато більше, ніж зараз переоцінимо...»
Богдан Банчук запевняв: «Я з вами абсолютно погоджуюсь, але на початку зими уцінка відбулася без будь-яких правил і погоджень Мінекономіки. І сьогодні мені потрібно спочатку завершити аудит і зрозуміти, де у мене і які порушення, і що у мене реально за якою ціною є. Тому що уцінювати те, що було уцінено невідповідно до законодавства, це як би злочин на злочині...»
Микола Сольський: «Дивіться, зробите ви цей аудит, зробите уцінку, потім ви їх хочете продати... Ви будете чекати ціни чи просто продасте?»
Богдан Банчук: «Намагатимемося якомога швидше... Тримати — це теж витрати. Ми платимо за зберігання...»
Микола Сольський: «Я хочу зрозуміти, як працює і що далі робитиме Аграрний фонд. Продасте ці добрива. Кажете, що добривами не плануєте займатися як Аграрний фонд. Тоді будете звичайним трейдером по зерну, який працює по передоплаті з фермерами?»
Богдан Банчук: «По форвардах. І переробка на борошно».
Микола Сольський: «Тобто... Аграрний фонд звівся до звичайного трейдера, тому що трейдери також надають передоплату зараз?»
Тарас Висоцький: «Наразі так. Але дискусія іде стосовно продовольчої безпеки... На рівні перших осіб держави. Якщо все-таки робити продовольчі запаси, тоді кому?»
Микола Сольський: «А хто в теорії може це робити?»
Тарас Висоцький: «Або ПАТ «Аграрний фонд», або ДСБУ «Аграрний фонд». У тому числі по форвардних закупівлях нішових продуктів, на які приватний сектор не йде. Мається на увазі жито, просо, овес, гречка, які ми вже імпортуємо. Щоб гарантувати певний мінімум, треба було б закуповувати через державне підприємство.
Була ідея навіть виключити із законодавчої площини такі речі, як державний оператор ДСБУ і ПАТ «Аграрний фонд». Але з березня, враховуючи, що розпочалася криза, і ніхто не розумів, як вона далі буде розвиватися, поки поставимо на паузу. Питання вивчається, чи все-таки держава мусить стати більш активною в перспективі з точки зору продовольчої безпеки, чи ні. Тому що в останні п’ять років держава взагалі ніякої активної ролі в цьому не займала. Ринок регулював: гречку імпортуємо з Казахстану, умовно, з Росії...»
Далі виникло питання, скільки у ПАТ «Аграрний фонд» залишилося оборотних коштів?
Богдан Банчук, відшукавши відповідний слайд, пояснив:
«Чітко, от 105 мільйонів (гривень) залишків коштів на рахунку і загальна вартість робочого капіталу 1 мільярд 287 мільйонів. Але є одне «але». Оці всі кошти в заставі «Укрексімбанку» під кредит, який я реструктуризував 29 травня... на кінець року. Маємо ще виплатити 18 мільйонів доларів. Під заставу віддали все: і наші форварди, і наші контракти, і наші хімдобрива, все, що ми могли, щоби банк нам дозволив реструктуризувати наш борг...»
Присутніх особливо зацікавили суми дебіторської заборгованості: і сумнівної, і безнадійної. Це майже 650 мільйонів гривень. Вона підтверджена Держаудитслужбою. Мовляв, які дії? Бо хтось віддавав або гроші, або товароматеріальні цінності? І хтось повинен за це нести відповідальність. Це ж все-таки державні гроші...
Якщо цьому кораблю чіпляти вітрила, йому треба дати ще й реальний ресурс
Після пошуків відповіді на питання: хто винен у тому, як безславно марнотратно поводяться посадовці з бюджетними (читайте — нашими з вами) грошима, засідання взялося вирішувати, що з тим Аграрним фондом робити.
Думки розділилися.
Лунали пропозиції дати підприємству ще один шанс. Мовляв, за якісного менеджменту і депутатського контролю, наприклад, з боку аграрного комітету, воно цілком спроможне стати тим, чого вимагають і Президент, і Прем’єр-міністр, і ще послужить продовольчій безпеці. Буцімто, було б непогано навіть дозволити структурі й надалі займатися мінеральними добривами, що «надасть якраз дуже якісну підтримку малому і середньому фермеру».
На що опоненти виголошували: «Нічого Аграрний фонд навіть близько аграріям не допоможе. І це треба сказати щиро і відверто. Тому що ті оборотні кошти, які має Аграрний фонд, це — мізер... Ми наприкінці року прийдемо з вами, сядемо тут всі разом і будемо говорити: на превеликий жаль, нам ще потрібно докласти 20 мільйонів, бо нам немає чим заробітну плату закрити, або немає чим нам заплатити за зберігання тих добрив, які ми не продали. Тому що не переоцінили, тому що не було волі політичної, добра не було і так далі. Оцим всім і закінчиться. Якщо цьому кораблю чіпляти вітрила, йому треба давати туди реальний ресурс, щоб вони ставали на аграрному ринку гравцями і могли дійсно робити якусь політику там — і допомагати заробляти, і допомагати фермерам».
Народний депутат Дмитро Соломчук узагалі наголосив на тому, що функція цього підприємства на сьогодні взагалі неактуальна:
— У хорошого господаря чи у поганого, якщо корова перестає давати молоко, то знаєте, що з нею далі... (Треба з неї робити шашлик — підказували колеги). Виходить така історія: 5 мільярдів ніби використали, податків сплачено 1,4 мільярда за весь період, і от де сметана чи масло з того молока — не видно... Мені здається, треба зливати воду — і закінчувати цю історію. Ну, це моя позиція... Я можу одне запропонувати, конкуренції не буде на ринку овочів, займіться овочами!
Втім, народний обранець з багаторічним стажем Микола Кучер вважає, що структуру можна реанімувати і дати можливість працювати, попри ті афери, які через неї прокручувалися. Він пригадав:
— З чого все починалося? У той час, як була створена державна спеціалізована установа, тоді працював закон про зерно і ринок зерна в Україні... В 2002 році, коли в країні не було достатньо навіть зерна пшениці і хотіли докупляти її, була сформована установа, яка мала здійснювати заставні інтервенційні закупки збіжжя. Тобто проводити інтервенцію дешевим зерном, або робити заставні закупки. Буквально через пару років стало зрозуміло, що така установа — непотрібна. Тому був створений Аграрний фонд, який працював. За цей час через Аграрний фонд було зроблено дві великі афери. Перша з «Брокбізнесбанком» і з «Радикал Банком», де були просто вкрадені кошти. І друга — це з мінеральними добривами. Я так думаю, що Кабмін хоч і говорив (профінансувати виробництво мінеральних добрив), а реально навіть якщо пошукати зараз якесь рішення уряду -його немає.
...Після двох таких невдач, двох таких крадіжок колосальних підприємство дуже непросто витягнути з цієї ситуації. Але був період, коли Аграрний фонд виробляв понад 20 відсотків борошна на ринку в Україні. Зараз же в нас дуже серйозний ринок борошна, на якому ми не присутні. До смішного доходить: Туреччина — основний поставник борошна в світі.
Сьогодні можна говорити про різні схеми роботи Аграрного фонду, але я впевнений, що він може працювати і хоча би погасити частину тих боргів, які є на підприємстві. Моя думка — підтримати».
На що Микола Сольський зауважив:
— Не знаю, що можемо підтримати чи засудити сьогодні. Ми просто хотіли розібратися... Які варіанти, що з цим робити?
Не пройшла пропозиція пустити Аграрний фонд на приватизацію. Тарас Висоцький пояснив, що у вересні міністерство «передало все, що можна було передати, на приватизацію». Але з ПАТ «Аграрний фонд» так зробити не вийде, «бо там нічого передавати на приватизацію... Є будівля — і все. З цифр бачимо, що воно на кінець року виходить в нуль. Тобто там і бюджет нічого по великому рахунку не отримає».
До ідеї залучити для Аграрного фонду іноземні або внутрішні інвестиції під державні гарантії — на будівництво, приміром, елеваторів — Микола Сольський також поставився скептично: «Ми вже по ДПЗКУ залучили півтора мільярда. Знаєте, яка діра?.. 800 мільйонів!».
— За всієї поваги до всіх вас, що мають відношення до Аграрного фонду, — зазначив Микола Сольський, — я не розумію, навіщо він існує... Є ж ДПЗКУ зі своїми елеваторами — чому не може купувати?!
Зараз в нас ще є... якийсь фонд, який з 2014 року нічого не робить...
У сухому залишку
Голова аграрного комітету запропонував зустрітися з цього питання через кілька тижнів:
— Підготуйте нам, Богдане, на одну сторінку інформацію. Передусім, скільки у вас реально грошей, бо робочий капітал — це не гроші, в ресторані не розрахуєшся і за пшеницю теж, і невідомо, що там вкладається в той робочий капітал. Це перший момент.
Друге. Скільки, кому ви винні і скільки вам реально винні.
І третє. Вкажіть, хочемо займатися тим і тим, у результаті, думаємо, що це буде так...
Тож, судячи з усього, далі буде...
Довіково
ПАТ «Аграрний фонд» створено відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 22.04.2013 № 364 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» та провадить свою фінансово-господарську діяльність згідно із Статутом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів від 24.07.2013 № 698, законодавчими та нормативно-правовими актами.
Основні види діяльності товариства за КВЕД-2010:
2 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
2 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп’яної промисловості.
Підсумовувала Галина КВІТКА.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО
