Нещодавно у Верховній Раді України зареєстровано законопроект із, на перший погляд, досить несподіваною назвою — про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відшкодування шкоди за біль та жаль (реєстр. № 3605). Метою законопроекту є реформування визначення моральної шкоди відповідно до європейського законодавства.

Автори законопроекту, серед яких і двоє голів парламентських комітетів — з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова та з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев, пояснюють свою законодавчу ініціативу входженням України до європейського і світового простору та потребою адаптації вітчизняного законодавства до вимог ЄС.

«Нашій державі, як новоствореній, для того щоб виступати рівноправним членом у міжнародних відносинах, зокрема у відносинах з країнами Європейського Союзу, необхідно тримати курс на європейську інтеграцію.

Найважливішим чинником такої інтеграції є адаптація вітчизняного законодавства до законодавства Європейського Союзу», — йдеться у пояснювальній записці до законопроекту. Потребують реформування і правовідносини у сфері відшкодування моральної шкоди, які у вітчизняному законодавстві ще досі містять «совєцькі» визначення. Довести у суді заподіяння людині моральної шкоди чи психологічних страждань, якщо не було тілесних ушкоджень, досить складно. Хоча є чимало трагічних випадків, коли булінг, мобінг — цькування людини на місці навчання чи роботи — призводили до виникнення тяжких хвороб чи навіть самогубства. Чи колектори доводили позичальники банків до стану інфаркту, інсульту чи бажання покінчити з життям. Важко добитися відповідальності й коли оприлюднюють персональні дані чи приватне листування людини. Законопроектом пропонується змінити підхід до визначення моральної шкоди з урахуванням законодавства країн Євросоюзу, де замість поняття «моральна шкода» є «шкода за біль та жаль».

Законопроектом пропонується внести зміни до Цивільного, Цивільного процесуального, Господарського кодексів України та Кодексу законів про працю України, якими регулюється відповідальність за завдання шкоди за біль та жаль. Зокрема, пропонується статтю 23 Цивільного кодексу України викласти у такій редакції: «Особа має право на відшкодування шкоди за біль та жаль, завданої внаслідок порушення її прав. Шкода за біль та жаль полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи; 5) у шкоді, спричиненій почуттям у зв’язку з порушенням таємниці листування та записів конфіденційного характеру, втручанні у приватне життя особи внаслідок несанкціонованої фотозйомки, розголошення відомостей про приватне життя, розголошення недостовірної інформації про особу; 6) у порушенні ділової етики та норм трудового законодавства».

Шкоду за біль та жаль у законопроекті пропонується відшкодовувати грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Статтю 237-1 Кодексу законів про працю України пропонується викласти у такій редакції: «Відшкодування власником або уповноваженим ним органом шкоди за біль та жаль працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних та/або душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та/або депресії і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя».

У законопроекті також виписано порядок відшкодування шкоди за біль та жаль у разі глуму над тілом померлої людини членам сім’ї, у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, у разі завдання шкоди за біль та жаль органами державної влади та місцевого самоврядування, спадкування права на відшкодування збитків.