У рамках заходів, спрямованих на подальший розвиток законодавчого забезпечення розвитку реального сектору економіки, 27 грудня 2013 року в Інституті законодавства Верховної Ради України проведено круглий стіл на тему «Проблеми використання інноваційного фактору в модернізації економіки України».

У його роботі взяли участь провідні вчені та спеціалісти в зазначеній сфері, співробітники апарату Верховної Ради України, представники науково-освітянської сфери та реального сектору економіки.

Відкриваючи засідання, виконуючий обов’ язки директора Інституту законодавства, ака-демік АПрН України О. Зайчук (на знімку) зазначив, що метою обговорення є актуалізація проблеми вироблення пріоритетів розвитку економіки України як учасника глобального науково-технологічного ринку та пошук механізму її розв’язання, опрацювання основних напрямів роботи в зазначеній сфері знань та визначення конкретного плану дій з формування законодавчого поля.

Модератор круглого столу — науковий консультант Інституту законодавства, д. е. н. 

В. Сергієнко акцентував увагу присутніх на наявній «розмитості» законодавчого визначення основних положень інноваційної політики, потребі в корегування методологічних підходів та науково-методичного забезпечення регіональної інноваційної політики, особливо в частині державного регулювання високотехнологічних виробництв.

Із доповіддю щодо проблем використання інноваційного фактору в модернізації економіки України виступив заступник директора Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки НАН України, д. е. н. 

В. Соловйов. Основну увагу він приділив умовам удосконалення державного управління у сфері науки та технологій, освоєння інновацій, інструментам формування інноваційної інфраструктури.

Розвиваючи дискусію, професор НТУУ «КПІ» І. Жиляєв зазначив, що формування інноваційної політики держави потребує поглибленого системного аналізу і вдосконалення законодавства у сфері програмно-цільового планування технологічного розвитку України, а результати впровадження — транспарентності і широкого доступу громадськості.

З інформацією щодо різних форм участі великого капіталу в забезпеченні наукової політики в Україні виступив директор Державного фонду фундаментальних досліджень, д. е. н. Б. Кияк, який привернув увагу присутніх до необхідності вдосконалення підходів до системи державної підтримки наукових установ, що здійснюють фундаментальні дослідження.

На фрагментарності реалізації стратегічних завдань інноваційного розвитку регіонів, що виникла внаслідок недоліків методології їх розробки, звернув увагу д. е. н. А. Кондрашихін. Продовжуючи обговорення, директор Інституту еволюції економіки, к. е. н. І. Макаренко розглянув принципи формування інноваційного середовища, орієнтованого на горизонтальні зв’язки, що вимагають удосконалення процедури державного регулювання.

Провідний науковий співробітник Інституту проблем державного управління та місцевого самоврядування НАДУ при Президентові України, к. е. н. В. Гусєв зосередився на методологічних аспектах інституційного забезпечення інноваційного процесу, алгоритмі впорядкування конкурентного середовища, практиці інших країн щодо утворення науково-освітніх комплексів.

Ректора економіко-технологічного університету, д. е. н. А. Крушевського, який акцентував увагу на відсутності чіткого визначення цілей, термінів виконання, ресурсного забезпечення та професійної оцінки ефективності здійснюваних інноваційних програм, підтримав директор Інституту Центральної Європи, д. ф. н. Т. Кияк.

Розгорнуту доповідь щодо світового досвіду впровадження наскрізних технологій в умовах низької дієздатності нормативних актів представила завідувачка кафедри фінансів Університету банківської справи О. Лапко. Науковий співробітник Інституту економіки та прогнозування НАН України, к. г. н. К. Сичкаренко проаналізував деякі теоретичні аспекти формування інноваційних систем, зупинившись на питаннях упорядкування понятійного апарату. Проблемам підвищення якості окремих положень інноваційної політики присвятили свої виступи й інші учасники круглого столу.

Присутніми було наголошено на актуальності впорядкування чинного нормативного поля стосовно технологічного оновлення різних сфер реального сектору економіки України та висловлено сподівання, що надані пропозиції посприяють розв’язанню складних проблем її розвитку на сучасному етапі.