Зокрема, він повідомив про розділення Міністерства енергетики та захисту довкілля на два профільні, попереднє об’єднання яких не дало бажаного результату.
Нагадаємо, що рішення щодо створення єдиного міністерства, яке б займалося вирішенням питань як в сфері енергетики, так і охорони навколишнього середовища, було прийнято в серпні 2019 року та одразу ж зазнало різкої критики з боку фахівців і громадськості. На їхню думку, наслідками об’єднання Міністерства екології та природних ресурсів України і Міністерства енергетики та вугільної промисловості України стали системні конфлікти в роботі Мінекоенерго, а також те, що проблеми охорони довкілля відійшли на другий план.
До речі, ще у лютому цього року науковці та лідери громадських організацій звернулися з відкритим листом до Президента України із закликом щодо відновлення колишнього Міністерства охорони навколишнього природного середовища, що є необхідним заходом для повноцінної реалізації державної екологічної політики та формування позитивного іміджу України на міжнародній арені. Незважаючи на сучасну тенденцію екологізації енергетики та досвід провідних європейських економічно розвинутих країн з комплексного регулювання енергетичних і екологічних питань, з самого початку було зрозуміло про помилковість прийнятого рішення для нашої держави. Зауважимо, що міністерство екології з модифікованими назвами (Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство екології та природних ресурсів України) існувало як окрема інституція ще з 1991 року. 27 травня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади», згідно з якою Міністерство енергетики та захисту довкілля було перейменовано на Міністерство енергетики, а також створено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. У даному випадку постає питання, чим же буде займатися нове міністерство? По-перше, формуванням і реалізацією державної екологічної політики та виконанням покладених на нього функцій. По-друге, безумовно, продовжувати виконувати поставлені стратегічні завдання попереднім міністерством, але саме у сфері охорони довкілля, можливо, з певними змінами та працювати над удосконаленням своєї роботи. Загалом відповідно до постанови Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України буде забезпечувати формування та реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, радіаційної, біологічної і генетичної безпеки, у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства.
Реорганізація Мінекоенерго дає шанс виправити попередні помилки як в енергетичному секторі, так і в природоохоронній галузі та відновити якісні процеси в сфері охорони навколишнього середовища. Насамперед, втілення ефективної комплексної екологічної політики в нашій державі залежить від того, хто очолить Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, та наявності політичної волі для прийняття важливих рішень.
Необхідно зазначити, що 28 лютого 2019 року було прийнято Закон України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», який визначив основні засади, принципи та інструменти державної екологічної політики, а також її стратегічні цілі та завдання. Зокрема, він спрямований на збереження і відновлення навколишнього середовища шляхом запровадження екосистемного підходу до всіх напрямів соціально-економічного розвитку України, забезпечуючи конституційне право кожного громадянина України на чисте та безпечне довкілля. У цьому законі визначено п’ять стратегічних цілей державної екологічної політики, які наша держава планує досягти до 2030 року. До них належать такі: 1) Формування в суспільстві екологічних цінностей і засад сталого споживання та виробництва. 2) Забезпечення сталого розвитку природно-ресурсного потенціалу України. 3) Забезпечення інтеграції екологічної політики у процес прийняття рішень щодо соціально-економічного розвитку України. 4) Зниження екологічних ризиків з метою мінімізації їх впливу на екосистеми, соціально-економічний розвиток та здоров’я населення. 5) Удосконалення та розвиток державної системи природоохоронного управління. Разом з тим реалізація державної екологічної політики має здійснюватися в два етапи: 1) до 2025 року; 2) до 2030 року. На першому етапі передбачається стабілізація екологічної ситуації шляхом реформування системи державного управління, а на другому етапі — досягнення істотних зрушень щодо покращення стану навколишнього природного середовища завдяки збалансованості між соціально-економічними потребами та завданнями у сфері збереження навколишнього природного середовища.
Незважаючи на певні недоліки державної екологічної політики України, доцільно звернути увагу на позитивні кроки, зроблені на шляху реформування природоохоронної галузі. Зауважимо, що одним із основних напрямків державної екологічної політики є протидія зміні клімату та адаптація до її наслідків. У цьому зв’язку нагадаємо, що 7 грудня 2016 року розпорядженням Кабінету Міністрів України було схвалено Концепцію реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року, а 6 грудня 2017 року було затверджено План заходів щодо її реалізації до 2030 року. Розвиток кліматичної політики як складової екологічної політики в цілому обумовлений необхідністю виконання Україною міжнародних зобов’язань за Угодою про асоціацію з ЄС 2014 р. і Паризькою угодою 2015 р. З метою апроксимації (наближення) українського законодавства до законодавства ЄС у сфері охорони довкілля 12 грудня 2019 року було прийнято Закон України «Про засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів» і Закон України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами». Закон України «Про моніторинг, звітність та верифікацію парникових газів», розроблений для імплементації положень Директиви 2003/87/ЄС про створення системи торгівлі викидів парниковими газами, визначає правові та організаційні засади моніторингу, звітності та верифікації викидів парникових газів і сприяє впровадженню загальнообов’язкової єдиної методики розрахунку таких викидів. Він набирає чинності з 1 січня 2021 року. Натомість, Закон України «Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами», який враховує положення Регламенту (ЄС) № 842/2006 про деякі фторовані парникові гази, та Регламенту (ЄС) № 2037/2000 про речовини, які руйнують озоновий шар, регулює правовідносини щодо виробництва, імпорту, експорту, зберігання, використання, розміщення на ринку та поводження з озоноруйнівними речовинами, фторованими парниковими газами, товарами та обладнанням, які їх містять або використовують, що впливає на озоновий шар та на рівень глобального потепління.
На сьогодні ведеться робота з підготовки другого національно-визначеного внеску відповідно до положень Паризької угоди 2015 р., який має відображати готовність держави щодо скорочення викидів парникових газів. Але, беручи до увагу розроблений ще Мінекоенерго проект Концепції «зеленого» енергетичного переходу України до 2050 року, який передбачає перехід держави до кліматично-нейтральної економіки до 2070 р., поки складно сказати, чи буде цей внесок достатньо амбітним і демонструвати значний прогрес у зменшенні викидів парникових газів.
Зазначимо, що на виконання постанови №457-ІХ Верховної Ради «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Пріоритети екологічної політики Верховної Ради України на наступні п’ять років», прийнятої 14 січня 2020 року, активізовано законопроектну діяльність за основними напрямками екологічної політики: захист екологічних прав людини, збереження та відновлення лісів, раціональне використання природних ресурсів, екологічний моніторинг, охорона біорізноманіття та ін. 13 квітня 2020 року Верховною Радою було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою збереження довкілля (щодо посилення відповідальності за дії, спрямовані на забруднення атмосферного повітря та знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу)», який посилює відповідальність за забруднення атмосферного повітря, знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу, порушення вимог пожежної безпеки в лісах та самовільне випалювання рослинності або її залишків.
Крім того, 2 червня цього року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Лісового кодексу України щодо проведення національної інвентаризації лісів», який забезпечить отримання статистично обґрунтованої інформації про кількісні та якісні показники стану і динаміку лісів у державі, що дозволить, у свою чергу, уточнити звітність до Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу стосовно щорічного рівня поглинання парникових газів лісами України.
На порядку денному стоїть питання щодо реформування екологічного податку, введення якого сприяє зменшенню рівня забруднення навколишнього середовища та акумуляції коштів на заходи зі збереження і відновлення природних ресурсів. До того ж Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики планують розробити нову концепцію нарахування та розподілу екологічного податку.
Україна впевнено рухається шляхом євроінтеграції і тому прагне брати участь у Європейській зеленій угоді (European Green Deal), яка є частиною реформ та економічного зростання нашої держави. Нагадаємо, що її було представлено у грудні 2019 року президентом Європейської Комісії Урсулою фон дер Лейєн. Європейська зелена угода передбачає здійснення комплексу заходів, за допомогою яких Європа має стати кліматично-нейтральним континентом до 2050 року. У березні Європейська Комісія оприлюднила проект Європейського закону про клімат, спрямований на досягнення поставленої глобальної мети — нульового рівня викидів парникових газів. Зауважимо, що 24 січня 2020 року Кабінетом Міністрів України було створено міжвідомчу робочу групу з питань координації подолання наслідків зміни клімату в рамках вищевказаної ініціативи.
Таким чином, Україна, слідуючи європейському курсу в сфері охорони довкілля, повинна намагатися проводити виважену комплексну екологічну політику, яка буде відповідати сучасним реаліям сьогодення та сприяти збереженню і відновленню навколишнього середовища.
Яна ПАВКО,
кандидат юридичних наук, юрист-міжнародник.
