Оператори виробничої дільниці фармацевтичної компанії «Мікрохім» В. Голуб і Є. Ткачова проводять налаштування технологічної лінії.
Як просуваються розробки вітчизняних препаратів проти коронавірусу, навіщо українському фармбізнесу потрібні закон про лобізм, курс на імпортозаміщення і здоровий державний протекціонізм, а також чому саме вітчизняна фарміндустрія може стати флагманом розвитку економіки в умовах пандемії — в інтерв’ю з генеральним директором компанії «Мікрохім» Ігорем ПОГРОМСЬКИМ (на знімку).
— Пане Ігорю, хотілося б почати нашу розмову з найактуальнішого питання сьогодення. Як просувається процес розробки вітчизняного генеричного препарату проти COVID-19, про який ви заявили десь місяць тому?
— Двох препаратів. Керівництво нашої компанії ухвалило рішення перейти до розробки не одного препарату, як було заявлено раніше, а вже двох — вітчизняних генериків японського «Авігану» і британського «Плаквенілу». Обидва ці препарати внесено МОЗ України до протоколів лікування хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2. Ми вже отримали від наших закордонних партнерів субстанцію, тому розробка триває за планом, і до середини осені сподіваємося вийти на український ринок.
Ми взяли ці препарати в розробку, свідомо розуміючи, що на нас можуть чекати серйозні збитки в разі невдачі. По-перше, може так статися, що препарат не продемонструє достатньої протидії вірусу на великій вибірці пацієнтів і не буде рекомендований ВООЗ для лікування цієї хвороби. По-друге, він буде визнаний ефективним, але компанія-розроблювач заявить про свої інтелектуальні права, і «Мікрохім» не зможе його продавати як генерик, не маючи відповідної ліцензії. Але хвороба вже в Україні, й треба діяти тільки на випередження — це реальні потреби нашого суспільства. Іншої стратегії для нас просто не існує, ми всі повинні докладати максимальних зусиль у межах своїх професійних компетенцій. Це усвідомлена й принципова позиція компанії.
— Ви обрали досить гостру тезу як хедлайн нашого інтерв’ю, маючи намір порушити доволі великий пласт питань. Чи не здається вам, що в цьому випадку роль вітчизняної «фарми» в сучасних умовах і житті країни дещо перебільшена?
— Аж ніяк. Скажу навіть більше — занадто довго її значення не було належним чином оцінено представниками нашої політико-адміністративної еліти, що призвело до цілої низки негативних наслідків, плоди яких ми пожинаємо зараз. У процесі переходу від планової «соціалістичної економіки» до умов відкритого ринку, не готові до таких змін керівники молодої Української держави не зуміли законодавчо захистити власного виробника. В нашому випадку — фармацевтичного. Тому навіть у своїй країні ми часто перебуваємо на «задвірках», поступаючись лаврами першості транснаціональним компаніям, які, вміло використовуючи важелі демпінгу, корупції і недосконалості нашої законодавчої бази, витісняють нас зі свого ж ринку. Особливо показово це зараз, в умовах пандемії, коли ми реально стоїмо на межі того, щоб залишитися сам на сам зі своїми проблемами, сподіваючись на компетенції забутої усіма української фарми.
Адже ситуація справді небезпечна, бо сьогоднішній поріг захворюваності — це, швидше за все, тільки її перша хвиля, і вірус, на жаль, нікуди не зникне. До осені, на котру, як правило, припадає пік захворюваності на ГРВІ, необхідно встигнути зробити препарат і провести його реєстрацію. Є велика ймовірність, що восени ми застанемо другу хвилю епідемії. Тому поспішати треба заради тих, у кого хвороба протікатиме з ускладненнями, — препарат може врятувати їм життя. Сам по собі карантин не вбереже нас назавжди, хоча значно знизить кількість захворювань. Тому зараз, я вважаю, Президент і парламент повинні «перезапустити» свою фарміндустрію і на повну силу використовувати її для підготовки «тилу», наскільки це можливо.
— Якщо ви говорите про великі можливості транснаціональних фармкомпаній, чому б не консолідувати зусилля з ними?
— У теорії це, звісно, звучить доволі оптимістично й гуманно, але, як гласить прислів’я: дружба — дружбою, служба — службою. Зокрема, вже багато країн-виробників запровадили істотні обмеження для експорту за кордон медпрепаратів, субстанцій і навіть банальних засобів хімзахисту. Не кажучи вже про потенційні ліки від СOVID-19. Кожна фармкомпанія насамперед захищатиме й забезпечуватиме своїх співгромадян, тоді як решту — за залишковим принципом. Зважаючи на той факт, що купівельна спроможність, приміром, громадян Євросоюзу значно вища, ніж у середньостатистичного українця — вгадайте, куди підуть перші поставки. Тільки розробка й масовий випуск вітчизняних препаратів дасть можливість знизити ціну й забезпечити максимальне охоплення пацієнтів, які потребують специфічного лікування. Іншого шляху просто немає.
— Тож у чому тут пріоритетна роль фармацевтичного бізнесу України?
— Традиційно всі досягнення і негативи нашої держави екстраполюються на діяльність і, чого таїти, кредит довіри лідеру країни з боку населення. Не забуваймо, що за фактом ми — воююча країна, оточена як зовнішнім ворогом, так і «п’ятою колоною» усередині неї. І будь-який непродуманий крок може мати далекосяжні наслідки, кожна помилка може бути використана, щоб розхитати ситуацію в країні. І цього не можна допустити. Тим більше, що громадська свідомість і так вкрай напружена через пандемію і викликаним нею почуттям соціальної невизначеності. Щоправда, як то кажуть, порятунок потопельників — справа рук самих потопельників. А рятувальний круг — це саме вітчизняна фармгалузь, яка ще спроможна «вивезти» на собі цю ситуацію і не допустити критичної маси смертності з усіма соціальними наслідками.
Другий немаловажний момент — «фінансова подушка» бізнесу на межі, чергове продовження карантину може призвести до необоротних наслідків в економіці, від яких доведеться відходити роками. Немає бізнесу — немає податків — немає бюджету — руйнуються соціальна сфера, медицина й керованість держави як такої. Зі зростанням тіньової економіки, злочинності тощо. Те, що ми вже проходили у зв’язку з розвалом Радянського Союзу. Тому тепер терміново потрібно переходити від тактики «стримування» динаміки захворювання до тактики накопичення ресурсів діагностики й лікування. Зараз на це в нас приблизно 4—5 місяців. І ключовими захисниками державності, хоч як гучно це пролунає, у даному випадку будуть саме вітчизняні фармацевти. Якщо про них знову забудуть — це означатиме початок кінця перспектив галузі як такої.
Звісно, такої складної епідеміологічної ситуації, як у чинних Президента й парламенту, не мав жоден керманич України часів незалежності. Але будь-яка криза має не тільки точку входу, а й момент виходу, в якому криються і можливості. І лежать вони в площині вольових рішень перших осіб держави.
— Які вольові рішення, на вашу думку, потрібні передусім з боку законодавців?
— На короткострокову перспективу — законодавче закріплення пандемічної загрози на рівні військової з необхідністю жорсткого планування алгоритму мобілізації і створення недоторканного держрезерву (з можливою його диверсифікованістю). Диверсифікованість зусиль має включати закріплення зон відповідальності для виробників вітчизняного фармацевтичного сектору, строків мобілізації, ліцензійного портфеля, запасу коштів першої необхідності тощо. Однак при цьому держава повинна взяти на себе й певні фінансові гарантії із субсидування цих процесів — звісно, за адекватною ринковою ціною, враховуючи важливість питання. В ідеалі — як мінімум вдало скопіювати та імплементувати в наші реалії вже готові й апробовані в інших країнах проекти імпортозаміщення, що поєднують у собі риси протекціонізму фармбізнесу й стимулювання зростання власного експорту. Крім того, необхідно внести цілу низку змін до законодавства, пов’язаного з реєстрацією лікарських препаратів…
У більш довгостроковому плані — парламентаріям потрібно опрацювати закон про лобізм, точніше, його український варіант. Що це дає і навіщо? В ідеалі — він зможе нівелювати окремі корупційні ризики й лазівки. Більше того, по суті — узаконити й так існуючу систему лобіювання інтересів суб’єктів бізнесу (і не тільки фармацевтичного) у владних структурах, але в точно визначених цивілізованих рамках рівної для всіх конкуренції.
А якщо вже брати в розрізі світ-системному, то потрібно докорінно змінювати філософію взаємовідносин держави й бізнесу. Почати треба з усвідомлення сенсу відомої фрази Маргарет Тетчер: «Немає ніяких державних грошей, є тільки гроші платників податків». І платників податків цих потрібно захищати щонайменше від іноземних конкурентів на стадії становлення, розвивати їх і створювати умови для зростання. Вони — основа добробуту нації, а ми з властивої радянським людям психологією ставимося до бізнесу як до чогось чужорідного, що протиставляє себе державі. Вільне підприємництво і є та основа держави, якій вигідно безперебійне функціонування його механізмів. А на прикладі фармацевтичної галузі виходить, що значна частина держзакупівель здійснюється в інтересах іноземних суб’єктів — іноді із сумнівною репутацією, що призводить до вимивання із країни доходів і податків, а це наші з вами дороги, інфраструктура і якісне державне медобслуговування. Тут логіка досить проста й безжалісна.
— Ви торкнулися питань карантину і його наслідків для бізнесу. Існує думка, що фармацевтичний бізнес усі ці проблеми зачепили найменше...
— Це не зовсім так. В умовах загальної кризи спад спостерігається, як правило, у всіх галузях, і фармацевтична — не виняток. Тут задіяно багато факторів — від падіння купівельної спроможності громадян до закриття медустанов тощо. Так, рано чи пізно все це відновиться, але виживуть не всі. І не тільки через банальне руйнування. Пандемія змінить світ. І навіть не сама пандемія як така, а породжені нею нові тенденції, у першу чергу, спроба окремих держав створити певну подобу замкнених внутрішніх циклів виробництва і споживання. Це жодним чином не зупинить глобалізацію, але вона піде в цифровий світ безособистісних контактів у реальному часі. В галузі медицини й фармацевтики це, швидше за все, втілиться в розвиток дистанційної діагностики й лікування, що стало можливим завдяки впровадженню нових аналітичних методик.
— Чи знайде українська фарма своє місце у світі інноваційних технологій?
— Звісно, далеко не вся… Але в Україні є цілий ряд виробників, які працюють на світовому рівні. Незважаючи на те, що український фармринок представлений, в основному, генеричними препаратами, це проблема відсутності фінансових коштів, а не компетенцій. Саме з компетенціями в нас усе нормально. А коштів для проведення масштабних досліджень немає — з уже озвучених вище причин.
— Підсумовуючи нашу розмову: чого чекати українцям, у тому числі й жителям Донбасу, цього року від фірми «Мікрохім»?
— По-перше, я впевнений, що саме жителі нашого регіону першими будуть забезпечені вітчизняними препаратами проти коронавірусної хвороби, колектив «Мікрохіму» для цього зробить усе можливе. Більше того, коли ми вийдемо на фінішну пряму реєстрації препаратів — ми почнемо паралельну розробку механізму пільгових або благодійних поставок ліків тим, хто цього потребує: пенсіонерам, медикам, комунальникам — тим, хто найбільше перебуває в групі ризику і зі службового обов’язку контактує з найбільшою кількістю людей щодня.
До слова, в рамках чинного карантину «Мікрохім» одним з перших безплатно передав лікарям України захисні маски й респіратори, дезінфікуючі засоби. На регіональному рівні компанія надала благодійну допомогу у вигляді засобів індивідуального захисту (маски й дезрозчини) Рубіжанському міськвиконкому, Рубіжанському відділу нацполіції, БО «Луганське обласне товариство «Всеукраїнська мережа ЛЖВ», філії Центру пробації в Луганській області й Рубіжанському міському відділу пробації, Сєвєродонецькому відділу ДСНС.
По-друге, розуміючи всю складність ситуації в країні, ми не згортаємо і наші благодійні проекти — незважаючи на те, що, всупереч поширеній думці, криза дуже серйозно торкнулася і фармацевтичної галузі.
Так, з початку року ми працюємо з Інститутом кардіології ім. Стражеска НАМН України з безплатного забезпечення пацієнтів з орфанним захворюванням — «легенева артеріальна гіпертензія» — препаратом, спеціально зареєстрованим «Мікрохімом» як єдиний в Україні генерик оригінального препарату, який дорого коштує. Доля цього препарату заслуговує на окрему розмову, не в рамках сьогоднішнього інтерв’ю.
Зараз у нас великий проект з надання гуманітарної допомоги лікувально-профілактичним установам України у вигляді наших нових продуктів — дво- і трикомпонентних антигіпертензивних препаратів на основі периндоприлу. Також ми маємо намір продовжити роботу з надання допомоги літнім людям, зокрема, маю на увазі налагоджене співробітництво з будинком для людей похилого віку.
Хочу наголосити, що пандемія рано чи пізно закінчиться, а ми щодня відповідаємо за виробництво препаратів від цілої низки інших захворювань, які в період епідемій не тільки не минають, а й загострюються! Тобто, навіть під час кризи, спричиненої пандемією, ми не зупиняємо не лише виробництво життєво важливих препаратів, забезпечуємо постійну їх наявність в аптеках України, а й продовжуємо наші розробки нових лікарських засобів згідно з тими планами, які затверджено на кілька років. Щоб краще зробити доступним.
Фото надано компанією «Мікрохім».
