Апарат ШВЛ. 

У критичних ситуаціях своє справжнє обличчя відкривають не тільки люди, але, як з’ясувалося, і цілі підприємства. Одні готові поділитися останнім з тими, кому це життєво необхідно. А інші використовують «матір рідну» у власних інтересах.

Через благі наміри потрапили в халепу добродійники із Запоріжжя, намагаючись у пік коронавірусної пандемії допомогти лікарям «швидкої допомоги», щоб озброїти медиків, які стоять на передовій боротьби з напастю, обладнанням для порятунку життів.

Майже чверть століття успішно працює в Україні й за кордоном компанія «Енергетичні системи і обладнання Запоріжжя» («ЕСО Запоріжжя»). І здобула заслужений міжнародний авторитет. Та такий, що торік її лідер Юрій Підгорний став почесним консулом Латвійської Республіки в Запоріжжі. Він же став одним із перших, з ким зустрівся новий керівник області Віталій Боговін для обговорення питань залучення іноземних інвесторів у регіон.

Юрій Підгорний.

Юрій Підгорний звик жити проблемами земляків. І тому, коли в березні Запоріжжя зіткнулося з бідою у вигляді коронавірусу, він без вагань вирішив долучитися до боротьби. І зайнятися тим, що буде найефективнішим — організувати допомогу медустановам обладнанням для боротьби з COVID-19.

— Усе було дуже погано, помирали люди. Спочатку я зв’язався з директором нашої інфекційної лікарні. Запитав: чим можу допомогти? Назвали апарати ШВЛ для стаціонару, які вони використовують. Й інші їх не влаштовують, — згадує Юрій Дмитрович. — Ми перевірили — їх вартість сягає 40 тисяч євро. Нам це було не по кишені.

Тоді він зателефонував давній знайомій — заступниці директора КНП «ТМО «Обласний центр екстреної медичної допомоги й медицини катастроф Запорізької обласної ради» Ларисі Риндіній.

Куди не кинь — усюди кинуть

— Юрій Дмитрович запитав: чим може допомогти обласній «швидкій»? Питання стояло щодо апаратів ШИВЛ — вони нам вкрай необхідні, — зазначає медик. — І той апарат, про який ми з ним говорили, нам дуже підходить для роботи в будь-яких польових умовах. Кілька таких апаратів у нас є — ними забезпечувала київська фірма. Перетелефонувала туди, мені відповіли, що вся Європа переймається цією темою, апаратів не вистачає. І серед іншого устаткування запропонували й «Osiris 2». Прайс-лист і контакти фірми я передала Юрію Дмитровичу. І до кінця травня ми з нетерпінням очікували на апарат — ситуація з коронавірусом погіршувалася.

За словами Юрія Підгорного, через відкриті джерела вони «пробили» історію ТОВ «Сучасна лікарня». З’ясувалося, що фірма згадується в кількох судових справах, пов’язаних з бюджетним фінансуванням.

«Справа стосувалася закупівель в Одеський національний університет. Але нас це не збентежило. Зіграло те, що фірму рекомендували мої хороші знайомі», — каже Підгорний.

Із представником фірми обговорили моделі апаратів. Зупинилися на французькому «Osiris 2» за 200 тисяч гривень. Була потрібна 100-відсоткова передоплата.

Варто зазначити, що компанія «ЕСО Запоріжжя» займається зовнішньоекономічними операціями. І могли самі зв’язатися напряму з французьким виробником, оминаючи посередників. Але, як зауважує Юрій Підгорний, в Україні продовжує існувати певна «схемка», яка з роками не змінюється. Її сенс у тому, що для того, аби провести медобладнання через митницю, щоб митниця його розмитнила, потрібен сертифікат Міністерства охорони здоров’я. Тобто, на фірму-імпортера має бути виписаний сертифікат відповідності цього обладнання українському законодавству. Є продукція, на яку просто визнається сертифікат відповідності ЄС, — його видає Торгово-промислова палата. Проте в цьому випадку був потрібен сертифікат МОЗ. Але коли для якихось цілей імпортуєш одну одиницю устаткування — добиватися сертифіката не має сенсу. Занадто великі витрати часу й коштів. До того ж в Україні вже почався загальний карантин, діставатися Києва для оформлення документів стало проблематично.

Тому й звернулися до фірми-посередника. Скільки коштував апарат у виробника, добродійники так і не дізналися.

«Мало того — уже після того, як ми переказали гроші, з’ясувалося, що ця фірма навіть не значиться серед фірм-розмитнювачів. Тобто, апарат ШВЛ сертифікований взагалі на іншу фірму, — стверджує Підгорний. — Таким чином, схема в Україні працює так: я закуповую в однієї фірми, та — в іншої, яка і купує продукцію за кордоном. На неї в 2017—2018 роках і було видано сертифікат на імпорт цих ШВЛ терміном на п’ять років. У всіх інших компаній можуть бути проблеми з отриманням апаратів у принципі».

Як почесний консул Латвії Юрій Дмитрович зазначає, що ця система не відповідає ні європейській, ні світовій практиці: «Той самий випадок, коли слід усунути причину корупції — тоді й боротися буде ні з чим. Але в нас причинно-наслідковий зв’язок залишився».

А чи була всесвітня змова

Коли запорізькі замовники отримали проект договору, там значилося, що термін поставки — травень-червень. Вони заявили, що так не пишеться: або травень, або червень. У фірмі відповіли: мовляв, гарантуємо постачання в травні, але про всяк випадок пропишемо й червень — раптом буде затримка.

19 березня уклали договір, а вже наступного дня фірма одержала від запорожців повну передоплату в 200 тисяч гривень.

«На початку квітня я зателефонував у фірму й поцікавився ходом поставки. Тоді, напередодні піка коронавірусу, в усіх було нервове напруження. Мені відповіли, що партія очікується наприкінці квітня — на початку травня. Знову зателефонував уже наприкінці квітня — порадили звертатися після 5 травня, тоді партію отримають і вже буде відома номенклатура. На початку травня відповіли, що апарат не одержали. І порадили дзвонити після 20 травня. Ми почали звертатися до фірми письмово — нам просто не відповідали», — каже Юрій Підгорний.

Йому вдалося зв’язатися з директоркою фірми (вона ж — її засновник). І почув таке, що зрозумів: справа нечиста. Його переконували в тому, що нібито ВООЗ заборонила цьому підприємству-виготовлювачу у Франції відвантажувати ці апарати в Україну. Мовляв, вони потрібніші в інших державах, де критичніша ситуація з коронавірусом. Але ж це комерційний, а не державний контракт: причому тут держава Україна й ВООЗ, здивовані благодійники.

В «ЕСО Запоріжжя» зажадали номер зовнішньоекономічного контракту для того, щоб уточнити, чи працює виготовлювач із цією фірмою. Просили копію відповідного рішення ВООЗ. Але так і не отримали.

Червень закінчився, і добродійників змушує непокоїтися той факт, що в фірмі кажуть те, чого, як вони вважають, немає насправді.

— Після моїх практичних запитань, там почали розуміти, що я в чомусь розбираюся, мені відповідали конкретними натяками, що буде або затримка, або зрив, — упевнений Юрій Підгорний.

Лікарня сучасна, підхід традиційний

У розмові з кореспондентом «Голосу України» директор ТОВ «Сучасна лікарня» Світлана Спиридонова не раз повторила: «Ми їх не кинули!» І навіть направила відповідь замовнику із Запоріжжя. За її словами, ще після Нового року офіційний представник французького виробника ТОВ «Ортоімпекс» оплатив і розмістив замовлення у Франції. Але в зв’язку з пандемією…

— Там укладаються якісь міжнародні договори. ВООЗ їх укладає чи ні — я не знаю. А в нас комерційний договір — ми розмістили й оплатили. І коли йде відвантаження, ВООЗ втручається у відвантаження. Припустімо, країни звітують, у кого яка ситуація стосовно пандемії. В Україні — благополучна. І, незважаючи на те, що в нас поплачено, відвантаження йде до тих країн, у яких гірша ситуація щодо пандемії. Вони вже й потужності наростили, працюють у дві зміни. І направили офіційному представнику листа про те, що в зв’язку з такою ситуацією вони не можуть відвантажити вчасно згідно з графіком. Але те, що вони відвантажать, сумнівів не викликає. Вони не писали, що ВООЗ втручається, але насправді це так», — розповіла Світлана Спиридонова.

За її твердженням, перша партія апаратів ШВЛ уже прийшла. Ці 10 штук відправлено в лікарні, які призначені базовими з лікування хворих на коронавірус. Мовляв, її фірму ніхто б не зрозумів, якби апарати відправили в Запоріжжя.

У своїй відповіді французькі представники обіцяють поставку «ЕСО Запоріжжя» до 31 серпня. І такі листи розіслано всім, з ким є комерційні замовлення.

Корони восени рахують

Медики «швидкої допомоги» засмучені: ні грошей, ні апарата.

Лариса Риндіна.

— Якщо в Україні так ставляться до добродійників — як же ми потім зможемо знайти тих, хто захоче нам допомогти? І який рівень цинізму в людей, котрі так чинять з благородними поривами українців, — каже Лариса Риндіна. — Ми тільки почали потроху приходити до тями. Але ж ніхто не знає, що на нас очікує восени.

Фото з відкритих джерел.

Думка

Юрій Підгорний, почесний консул Латвії в Запоріжжі, бізнесмен:

— Моя особиста думка: всі «кідалова» скоюються в Києві. Постійно породжує усілякі підзаконні документи для всіляких візувань і підписів у всіх сферах діяльності. За основним своїм видом діяльності я перестав заробляти вже майже сім місяців тому. Моя компанія живе тільки за рахунок «подушки», створеної в попередні роки.

Взяти Службу експертного контролю. Нещодавно я спеціально їздив познайомитися з її керівником. Сидить переді мною молодий чоловік. Він виграв відповідний конкурс і зайняв посаду. Але в розмові з ним я бачу, що він слабо розбирається в нюансах. А ми цим живемо 23 роки. СЕК зобов’язана ухвалити рішення щодо ліцензії протягом 90 днів. А в нас минуло 130 днів — ліцензії немає. І немає конкретної відповіді: «Ми розглядаємо».

Мені знайомі в Києві кажуть: «Шукай касира, ти не туди ходиш». І так скрізь. Дедалі більше. Дуже сумно.

Ті, хто говорить, що Україна — це Європа, роблять протилежні речі. Насправді достатньо просто зробити, щоб Україна стала Європою: привести українське законодавство в кожній окремій сфері економіки й життя у відповідність із законодавством будь-якої європейської країни.