На знімку: Молодий фермер Олександр Хомич із Чуделя біля амарантового поля.
Той з десяток років тому почав займатися вирощуванням гречки, картоплі та інших культур переважно для потреб благодійної організації «Братерство без кордонів», яку очолює. Вирощене використовували для приготування благодійних обідів, продуктових пакетів для малозабезпечених, соціально незахищених сімей, самотніх літніх людей.
Хомич-молодший зізнається, що ще декілька років тому він і уявити себе не міг у ролі фермера, а нині присвячує цій справі майже весь свій час. На полях буває щодня. «Працювати із землею важко. Вона забирає багато сил та енергії, але ще більше — віддає. Тому не варто боятись такої роботи», — запевняє молодий фермер, який не соромиться вчитися, переймати досвід, експериментувати.
Адже, крім традиційних зернових культур, буряків, моркви, картоплі, гірчиці, редьки, він почав вирощувати ще й не дуже поширений на Поліссі амарант, або, як називають його в цій місцевості, щирицю. Колись рослину вирощували в колгоспах для зернового, олійного або кормового використання. Після того на деякий час про неї забули. Хоча амарант ріс чи не на кожному городі. Але господині з ним переважно боролись, як із бур’яном. Нині популярність амаранту повертається. Адже продукція, вироблена з нього, дуже корисна.
— У моїй родині кожен випиває ложечку амарантової олії зранку натщесерце. Рослину використовують у фармацевтичній і косметичній сферах. Крім того, з неї виготовляють борошно, крупу, пластівці, чай, вирощують мікрогрін. Мені доводилось куштувати амарантовий салат, оладки, мед, печиво, — каже Олександр, який помітив, що амарант добре впливає на ґрунти, не виснажує їх, а навпаки — підживлює: після нього будь-яка рослина росте краще.
Сарни.
Фото автора.
