Хтось зібрався на віче, щоб відстояти інтереси свого району. Комусь із громадських активістів довелось вдатись до протестних акцій і перекриття автотраси, щоб таким чином донести свою думку. Депутати обласної ради звернулись до найвищих органів влади, аби обґрунтувати свою позицію...

У міського голови Славути, голови Хмельницького регіонального відділення Асоціації міст України Василя Сидора (на знімку) є своя точка зору на ці процеси: тільки Конституція може й повинна визначати адміністративно-територіальне обличчя країни. Перекроювати його не можна лише за бажанням окремих політиків, впливових груп чи навіть органів влади. Впорядкування країни потрібно розпочинати з впорядкування Конституції і беззаперечного дотримання тих норм, що в ній прописані.

— А чи справді ми живемо за головним документом країни? Маю на увазі насамперед ті процеси, що відбувались в сфері децентралізації останніх п’ять років. Наскільки вони співвідносні з Конституцією? Якщо легковажитимемо, то у нас одного разу можуть щезнути не тільки райони, а й області. Чи правильно це?

Із 2015 року Хмельниччина однією з перших включилась в процеси децентралізації. І Славутчина була тим регіоном, що активно підтримав ідею — ми створили шість ОТГ і почали розбудовувати свій край. Люди на місцях з довірою поставились до влади, яка закликала підтримати реформаторські процеси. Але з огляду на те, що тепер уряд має намір ліквідувати район, видається так, що ці старання були марними, і ніхто їх не оцінив.

— Можливо, це надто болісне сприйняття ситуації? Через укрупнення районів з карти області мають щезнути п’ятнадцять подібних територіальних одиниць. В тому й суть цих змін, хоча не всім хочеться втрачати булаву правління.

— Так саме на суть і потрібно звертати увагу: заради чого робиться вся перетасовка? А головне — на підставі чого? І справа тут зовсім не в особистих амбіціях того чи іншого керівника. Треба виходити насамперед з інтересів територій та людей, що на них живуть.

Для кожного його регіон є специфічним і особливим. Але говорячи про особливість Славутського району, не варто забувати про стратегічні об’єкти, котрі важливі для всієї країни та й не тільки. Адже саме тут розташована атомна станція. А ще — величезний військовий арсенал. Коли там трапилась пожежа і вибухи, ми відчули, наскільки він може бути небезпечним. Так от хто, як не місцева влада має пильно стежити за надійністю і безпечністю цих об’єктів? А якщо такого «спостерігача» не буде поруч? Хто може краще оцінити безпекову ситуацію і вплинути на неї, як не ті, хто мешкає на цій території. То для чого громади позбавляти такого права?

Натомість ми почули такий аргумент: не можна розміщати адміністративні центри поблизу таких потенційно небезпечних об’єктів. То виходить так, що жити там, працювати, забезпечувати дохід до державної казни в цих місцях можна. А от розміщати адмінцентр — ні. А як же було до цього багато десятиліть поспіль? Чому раніше ніхто не переживав за те, що адміністративні установи знаходяться біля станції та військових частин. Чому так раптово змінилась думка?

Чому взагалі ми мусимо керуватись якимись ідеями, чиїмось думками і припущеннями, а не законами і Конституцією? Чому намагаємось жити всупереч їм? За прикладами далеко ходити не потрібно: взяти хоча б статті Основного Закону про охорону здоров’я та освіту. Хіба те, що відбувається у цих галузях, відповідає задекларованим нормам? Чому за освіту, охорону здоров’я доводиться платити людям і органам місцевого врядування, коли це має робити держава?

Але якщо на місцеву владу перекладають такі функції, то треба подбати про те, щоб вона була справді сильною. Натомість складається враження, відбувається протилежне — вона практично усувається від участі у виробленні головних стратегій розвитку країни.

Як так могло статись, що місцеві депутати практично опинились поза процесами децентралізації? Адже закон про місцеве самоврядування дає депутатам право брати участь у процесах територіального устрою. Зміна меж районів — це і є зміна територіального устрою. Чому ж депутати районної, міської, обласної рад практично відокремлені від цього?

Замість них до цього процесу активно долучались різні експерти і фонди. В результаті й маємо запропонований план про п’ять районів на території Хмельниччини. А чому саме п’ять? Чому виходить так, що, приміром, територія Славутчина, на якій проживає 150 тисяч населення, має міцний економічний потенціал, водночас не має права бути окремою одиницею і самостійно порядкувати? Та навіть більше: ми навіть не маємо можливості якось відстоювати своє право.

— Проект нового терустрою теж виник не на порожньому місці. Свої пропозиції до уряду могли вносити і райони, і ОДА...

— Так, але нам і досі не вдалось почути відповідей на багато важливих питань, що стосуються подальшого життя наших регіонів. Серед них і те, які повноваження матимуть новостворені регіональні ради? За що вони будуть відповідати? Яким буде їх механізм фінансування?

А в якому форматі існуватимуть ОТГ і міста обласного значення? Є гарантія, що вони матимуть повноваження і надходження, які їм гарантує Конституція? Думаю, немає. Чому? Ну ось подивімось: вже п’ять років як створені і діють ОТГ. Але чому це й досі не відображено в Конституції? Тоді хто і на підставі чого розробляє і запроваджує в життя концепцію нового адміністрування країни? Щоб не вийшло у нас так, що, створюючи нові райони, ми просто не знищили все те, що було. Ми ж не просто змінюємо кордони районів. Це масштабна робота, котра ставить безліч проблем, починаючи від того, де елементарно розміщатимуться нові органи управління й адміністрування, і закінчуючи тим, як працюватиме держбюджет, адже про зміни до бюджетного кодексу поки що навіть не йдеться. А це ж чи не найголовніше питання, як фінансуватимуться міста, ОТГ...

Складається враження, що запропоновані адміністративно-територіальні зміни підпорядковуються лише одному — майбутнім виборам. Райони «нарізані» так, щоб комусь було зручно їх проводити і захоплювати владу. А як житимуть ці території, мало кого хвилює.

— Ці проблеми здебільшого турбують райони, котрих центральна влада не бачить у перспективних планах. Натомість в запропонованих нових райцентрах таких переживань не помітно. То, може, це просто заздрість, що сусід виявився успішнішим?

— У мене взагалі складається враження, що, об’єднуючи, нас хочуть розділити й посварити. Ну які претензії можуть бути у нас до Шепетівського району, до якого хочуть приєднати і Славутський? Досі кожен жив своїми проблемами, не маючи жодних претензій один до одного. Ми й надалі хочемо спокійно жити і працювати. Тільки ж хочеться знати, за якими правилами. Якими будуть функції і завдання наших територій вже за кілька місяців, щоб все це можна було пояснити людям. Але досі такого пояснення немає.

Хтось же має сказати: ось є Конституція, є закон про місцеве самоврядування, є певні процедури, за якими все відбувається, врешті є кінцева мета. І все це має гарантувати успішний розвиток територій. А інакше для чого потрібні ці зміни?

Хмельницький.