Про це йдеться у нових положеннях закону «Про Інститут національної пам’яті — Комісію з розслідування злочинів проти польського народу», які нещодавно були майже одностайно ухвалені обома палатами парламенту та підписані президентом.
Швидкий темп внесення змін до закону був спричинений тим, що згідно із законом «Про ІНП» від 18 грудня 1998 року перебіг строку позовної давності починався з 1 серпня 1990 року і закінчувався через 40 років — для злочинів із кваліфікацією «убивство» та через 30 років — для діянь, виділених у розряд «інші комуністичні злочини». Це означало, що 1 серпня цього року минув би термін позовної давності для злочинів, які не були віднесені до категорій «убивство», «воєнний злочин» чи «злочин проти людяності».
Тому правляча більшість внесла проект відповідних змін. В його обґрунтуванні автори вказували, зокрема, що «Європейський суд з прав людини також послідовно відстоює позицію, що обов’язком демократичної правової держави є засудження злочинів, вчинених в умовах тоталітарних (авторитарних) режимів, які не були розслідувані з політичних причин», до котрих відносять період Другої світової війни, режим у Польщі 1944—1952 рр. та період Польської народної республіки (ПНР).
За даними слідчого відділу польського ІНП, у Комісії з розслідування злочинів проти польського народу нині ведеться 431 провадження у справах про комуністичні злочини, серед яких понад 300, котрі кваліфіковані як злочини проти людяності, що не підлягають позовній давності.
Прикметно, що до категорії комуністичних злочинів у Польщі віднесено також «злочини проти документів», тобто їх «фальшування чиновниками комуністичної держави на шкоду третіх осіб». Ця кваліфікація описана в законі «Про люстрацію».
