Власне, поки що цю стратегічну автомагістраль з’єднали новопрокладеним об’їзним шляхом завдовжки 5,5 кілометра з іншою відомою дорогою М-22 Суми — Полтава — Олександрія біля приміських сіл Супрунівка та Розсошенці.

Відкривати рух згаданою першою ділянкою об’їзду прибули народні депутати від Полтави Андрій Боблях і Дмитро Нальотов, представники Офісу Президента, ОДА, інші профільні посадовці. Вони наголошували на тому, що цю гілку автомобільного обходу обласного центру добудовували за програмою Велике будівництво.

Хоча починали її споруджувати ще в червні 2017 року в рамках співпраці України зі Світовим банком, який фінансує реконструкцію всієї траси від Києва до Харкова й далі до східного кордону нашої держави як складової міжнародного транспортного коридору, що з’єднує Європу з Азією. На території Полтавщини діятимуть подібні сучасні об’їзди сіл Покровська Багачка, Красногорівка, міста Лубни й обласного центру.

Певно, наймасштабнішим і найскладнішим для спорудження та, відповідно, найзатратнішим став саме той, який зводиться під Полтавою. Досить сказати, що загальна вартість утілення цього проекту в життя сягає майже 140 мільйонів доларів. Контракт на його реалізацію замовник — Укравтодор — у жовтні 2016 року підписав із турецькою компанією «Онур», яка раніше реконструювала й інші ділянки цієї траси та продовжує робити це зараз.

Однак понад п’ятикілометровий «сполучний» відрізок між двома трасами їй довелося прокладати, як-то кажуть, з нуля. Причому не в чистому полі, а переважно на порослій чагарниками та перелісками місцевості зі складним рельєфом. Тож, окрім дворівневих транспортних розв’язок на з’їздах з обох трас, збудували 90-метровий залізобетонний шляхопровід і дві естакади завдовжки 400 і 518 метрів. Остання виготовлена з металу і є найдовшою на Полтавщині. Щоб перекрити нею досить широку балку на тридцятиметровій (!) висоті, металеву конструкцію не монтували на місці, а поступово насували на «плечі» потужних опор.

Новітні технології застосовували й при  асфальтуванні цього своєрідного «сухого мосту». До речі, роботи зі спорудження естакад виконували спеціалісти вітчизняної компанії «Мостострой», яка стала субпідрядником турецького «Онура». Зрештою, на відрізку першої черги об’їзду Полтави встановили 480 дорожніх знаків, 31 кілометр бар’єрних огороджень і 350 ліхтарів зовнішнього освітлення. Тож вийшов нехай короткий, але справді сучасний хайвей європейського рівня з двома смугами руху в кожен бік та іншими складовими дорожньої інфраструктури, покликаної зробити рух ним комфортним і, найголовніше, безпечним.

Щоправда, з ейфорією деяких посадовців і чиновників та їхніми твердженнями, нібито вже ця перша черга автомобільного обходу обласного центру дозволить істотно розвантажити його від транзитного транспорту, насамперед великовагового, погодитися важко. Хоча б тому, що, підкреслимо, автомобільного обходу Полтави по трасі Київ — Харків — Довжанський іще немає — є тільки його перша черга до траси Суми — Полтава — Олександрія. Тож багатотонні фури, й не тільки вони, прямуючи до столиці чи у зворотний бік, як і раніше, перетинатимуть увесь обласний центр понад чотирикілометровим відрізком цієї дороги, який донедавна був повністю «вбитим» (про його жахливий стан «Голос України» розповідав кілька років тому).

Єдиною солодкою пігулкою для водіїв і пасажирів став уже майже завершений ремонт саме цієї ділянки шляху в межах Полтави. Його обіцяють закінчити до кінця нинішнього літа. Для тієї фінальної «точки» області та місту не вистачало 95 мільйонів гривень, які «знайшлися» в держбюджеті після включення фінансування полтавського «клаптика» стратегічної автомагістралі до президентської програми Велике будівництво.

Фото автора.