Олена Миргородська (27 років) — українка, вже кілька років мешкає на Кіпрі (острівна держава — член ЄС із 2004 року). Працює в ресторанному бізнесі. Вирішила зробити мамі, яка мешкає у Кіровограді, сюрприз і приїхала в переддень свят додому. Між іншим, тут їй дуже холодно, дошкуляє мороз. Звичайно, вся рідня збирається й навперебій розпитує, як їй живеться на чужині. Олена вже не один Новий рік зустріла там, тож може поділитися своїми враженнями:
— На Кіпрі, втім, як і скрізь, традиційні ялинки, вертепи, богослужіння і застілля починаються ще напередодні католицького Різдва. Деякі супермаркети встановлюють ялинки перед входом ще із середини листопада, коли на вулиці 25 градусів тепла й ще ніщо не нагадує про прийдешні свята. Різдво — сімейне свято, на яке збираються удень за столом. Зазвичай, у батьків або в дідусів з бабусями. Обмінюються подарунками, до речі, напередодні Різдва в магазинах дуже гарні знижки на все, що лише можна собі уявити... У цей час неймовірно зростають черги в магазинах, які переходять на цілодобову роботу без вихідних. Розкуповується все, що потрапляє під руку.
Звичайно, є національні риси, певна самобутність. Вулиці прикрашають гірляндами з оленями, штучним снігом і, звичайно, скрізь Санта-Клауси. До слова, Снігуроньки у них немає.
Якщо говорити про святковий стіл, то в кіпріотів на всіх сімейних святах подають суфла (шашлики з баранини або курки, рідше — свинини), ще запікають курку чи індичку в духовці з яблуками, є й смажена картопля, грецький салат... Оливки, чорні й зелені, часто з часником. Хазяйновиті господині обов’язково готують мусаку (м’ясний фарш із сирним кремом і макаронами), яку випікають у духовці шарами із додаванням спецій. Дуже великий вибір морепродуктів — риба, запечена з лимоном, кальмари й восьминоги, смажені у фритюрі. Переважно таку смакоту замовляють у рибних тавернах. На десерт віддають перевагу ванільним кремам-мусам, які замовляють у ресторанах. Якщо святкують удома, то купують усілякі торти й тістечка у спеціальних магазинах, де дуже великий вибір солодощів на всі смаки й за дуже доступними цінами.
Але мені наші свята в цьому плані більше подобаються. У кіпріотів немає такого поняття святкування, як у нас. Вони випили віскі, поїли десерт, поговорили та й годі: намагаються скоріше піти додому, до телевізора. Для них далекий і незрозумілий наш менталітет святкування, коли в Україні п’ють із будь-якого приводу й без нього. Кіпріоти ж переважно просто сидять за сімейним столом, а ввечері люблять піти до клубів або на бузукі — це національні пісні й танці. Цікаво, що все це супроводжується киданням гвоздик одне в одного або в співаків. Це там вважається найвищою межею блаженства, дуже престижно і, звичайно, недешево: одна тарілка квітів без ніжок коштує 50—75 євро. Звичайно, у них доходи більші за наші — вони багато чого собі можуть дозволити...
До речі, на Кіпрі досі прийнято посилати поштівки друзям, колегам, знайомим, партнерам по бізнесу, клієнтам.
— Про що мріють кіпріоти напередодні свят і чого вони взагалі чекають від життя?
— Чесно кажучи, у них сьогодні тільки одне в голові: гроші, щоб економічне становище в країні поліпшилося, дуже бояться, щоб не було такої ситуації, як у Греції...
Розпитувала Лариса РОМАНЮК.
