Із їхньої загальної площі 330,2 тисячі гектарів намолочено понад півтора мільйона тонн зерна. А середня врожайність сягнула 47,2 центнера з гектара, що на 2,1 ц/га більше, ніж торік.
Показник урожайності пшениці (48, 9 ц/га) залишився фактично на рівні минулого року, а озимого ячменю «підскочив» одразу на 6,4 ц/га — до 51 ц/га.
Такі результати є, звісно, не рекордними для хліборобського краю з його родючими чорноземами, але досить пристойними та загалом «прибутковими» для хліборобів. Тим паче, що цьогоріч, на відміну від попередніх років, через посуху в багатьох «зернових» регіонах світу, скажімо, закупівельна ціна пшениці в розпал жнив не знижувалася, а, навпаки, підвищувалася. Однак навіть така нібито сприятлива цінова кон’юнктура не надто тішить аграріїв краю. Адже ще невідомо, чи буде куди кидати зібране ними сьогодні зерно і наступного року й, найголовніше, чи збиратимуть вони майбутні врожаї з орендованих нині площ після того, як землю почнуть продавати і купувати...
Депутат обласної ради, директор СТОВ «Агрофірма «Оржицька» Валентин Несен звертає увагу на те, що раніше, продаючи вирощене збіжжя, колеги-аграрії одразу вкладали гроші в нову техніку, впровадження сучасних технологій, будівництво молочнотоварних ферм, переробних комплексів тощо. А нині змушені відмовлятися від цього, щоб акумулювати кошти на придбання землі...
Тим паче за умов, коли з наближенням «години Ч» активізувалися спритники, котрі прагнуть «прихватизувати» чужу земельку за рейдерськими схемами. «Та якщо не буде землі, то вся наша техніка перетвориться на купу металобрухту, а ферми — на руїни», — зауважує Валентин Несен.
Полтавська область.
