У цьому корпусі не було відпочивальників уже 12 років, тут тепер облаштувалися наркомани.

 


Храм Рівноапостольної Марії Магдалини (раніше в ньому розташовувався спальний корпус санаторію).

4 березня 2020 р. міністр культури України підписав наказ № 1270 про внесення до державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини України Воскресенського скиту Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, включаючи чотири будівлі (церква Святої рівноапостольної Марії Магдалини, трапезна монастиря, каплиця-усипальниця родини знаменитих одеських зерноторговців, банкірів і благодійників Раллі, старовинна водонапірна башта) і, найголовніше, колишнього цвинтаря скиту, який займав територію колишнього санаторію «Червоні зорі» — приблизно чотири гектари, в курортній зоні Одеси на березі Чорного моря.
 

Рішення Міністерства культури має поставити крапку в багаторічному протистоянні чиновників, рейдерів і забудовників, з одного боку, і громадськістю Одеси. Масована, хаотична забудова приморських та історичних районів багатоповерховими комплексами — один з найболючіших моментів розвитку міста. Ситуація з Воскресенським скитом, або, як це місце частіше називають в Одесі, «Червоними зорями», дуже показова. Чимало одеситів зуміли об’єднати свої зусилля, щоб урятувати від знищення заповідний куточок улюбленого міста й зберегти історичну пам’ять про нього.

Погляд крізь роки

Збереглися, на щастя, в Одесі місця, особливо шановані городянами, де гостро відчуваєш зв’язок часів, історії і велич міста біля Чорного моря. Одне з них — територія колишнього санаторію «Червоні зорі» на 9-й станції Фонтана, де були розташовані старовинний цвинтар Воскресенського скиту Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря, Воскресенський храм та інші історичні об’єкти.

Колись тут була дача заступника міського голови дворянина Осипа Чижевича, якому належали 15 гектарів землі на 8-й і 9-й станціях Фонтана. На початку 1840-х років відомі одеські аристократи Олександр і Роксандра Стурдза придбали цю ділянку. Родина Стурдза відома тим, що вони стали ініціаторами створення перших благодійних установ Одеси, зокрема Стурдзівської богадільні, та Свято-Архангело-Михайлівського жіночого монастиря на Успенській вулиці. А на Фонтані ними було створено його філію — Воскресенський скит. У 1844 році графиня Струдза-Едлінг померла. Вона заповіла поховати її на цьому місці й побудувати тут храм Воскресіння Господнього та сиротинець. Графиня попросила свого брата Олександра Стурдза створити при храмі також цвинтар для іменитих одеситів. Вона цілком логічно вважала, що черниці й сироти будуть забезпечені певними коштами від добродійників, які побажають бути похованими на цьому елітному монастирському цвинтарі.

Заповіт було виконано. Церкву побудували, архітектором став відомий італійський архітектор Ф. Моранді. Сьогодні це храм Святої рівноапостольної Марії Магдалини. Під цвинтар було виділено чотири десятини землі, що відповідає приблизно 4,36 га.

Приблизно за 80 років, з 1844-го й до початку 1920-х, там упокоїлося багато відомих людей. Тут був фамільний склеп родини Струдза, ділянка князів Гагаріних (уся одеська гілка), поховані рідний брат нобелівського лауреата Іллі Мечникова Микола, мати академіка Філатова, генерал князь Горчаков, генерали Меєндорф і Шостак, представники відомих дворянських сімей Голіциних, Хитрово, архітектор Дмитренко, численні представники відомих грецьких купецьких родів Хаджері, Калімаха, Раллі, один із засновників грецького національно-визвольного руху «Філікі Етерія» Мавро, артилеристи, котрі загинули під час знаменитого бою, що відбувався тут же, з англійським пароплавом-фрегатом «Тигр» у квітні 1854-го, в роки Першої світової — воїни, котрі загинули й померли від ран в одеських госпіталях. Загалом — майже тисяча осіб, які представляли українську, російську, молдовську, грецьку й німецьку громади міста.

Багато хто з цих людей зробив великий внесок у розвиток Одеси. Наприклад, знаменитий архітектор Георгій Мелентійович Дмитренко. Пам’ятник засновникам Одеси, Палац студентів, готель «Лондонський» та багато інших знакових будівель — його творіння. Саме він вів нагляд за будівництвом оперного театру, практично реалізуючи творчий задум австрійських архітекторів Фельнера й Гельмера.

Як на місці цвинтаря з’явився санаторій

Після революції у роки гонінь на православну церкву для Воскресенського скиту настали важкі часи. В 1923 році Воскресенський храм, з якого вилучили всі церковні цінності, було закрито. В 1926-му закрили й цвинтар. Його територію передали ЦК профспілки залізничного транспорту для створення санаторію. Черниці намагалися зберегти залишки монастирського укладу, навіть створили трудову землеробську артіль. Але це не допомогло. В 1930-х роках із церкви зняли купол і будівлю переробили під спальний корпус. На цвинтарі зносили пам’ятники, знімали надгробки, але останки похованих залишилися в землі.

У 1941 році, коли в місто прийшли румунські окупанти, церковне життя дозволили. Відновили діяльність монастир і скит. Поки не повернулися радянські війська. Спочатку черниць не чіпали, в 1944 році за допомогу пораненим вони навіть отримали грамоту від радянської влади з профілем Сталіна. Однак після перемоги скит знову закрили, а черниць вигнали.

Незабаром тут знову було відкрито санаторій. Пізніше він перейшов до «Укрпрофоздоровниці». Через неефективне керування у 2010-х санаторій поступово занепадав, корпуси руйнувалися, борги накопичувалися. В 2017-му він припинив свою роботу. А незабаром з’явилися хижаки-рейдери з договором купівлі-продажу від 2001 року, в якому було написано, що нібито ці будівлі куплено в «Укрпрофоздоровниці» 16 років тому. «Укрпрофоздоровниця» стверджує, що це фальшивка.

Тривають судові розгляди. Будівлі було заарештований судом. Але так званий покупець у вересні 2018 р. звернувся до Одеської міської ради з проханням передати земельну ділянку в оренду. І міськрада такий дозвіл видала — на розробку проекту відведення земельної ділянки. Нібито для будівлі нового санаторію.

Звісно, в одеситів одразу з’явилися сумніви. Ніхто не вірив, що тут буде санаторій. Зважаючи на сумну долю багатьох інших місцевих оздоровниць, одесити розуміли: землю просто хотіли віддати під забудову. Було створено ініціативну групу з порятунку заповідних місць у курортній зоні Одеси, яка провела величезну роботу — з розробки облікової документації, взяття цієї території під охорону держави і створення тут історико-меморіального парку. Підтримку надав колишній голова Одеської ОДА Максим Степанов (нині міністр охорони здоров’я України), який дав указівку взяти цю справу під контроль. Консультаційна рада з питань культурної спадщини області проголосувала за те, щоб територія санаторію була визнана історичним місцем. Цікаво, що тільки одна людина — голова управління охорони пам’яток культурної спадщини міськради Павло Остапенко — під час голосування утрималася… Він пояснив це тим, що йому не відомо, за чий рахунок об’єкт утримуватиметься.

На території колишнього санаторію — п’ять пам’яток: каплиця-усипальниця сімейства Раллі (їх називали одеськими Ротшильдами: почесний громадянин Одеси Степан Раллі був банкіром, землевласником, благодійником), трапезна Воскресенського скиту, церква Рівноапостольної Марії Магдалини, старовинна водонапірна башта, побудована в другій половині XIX століття (вежа добре збереглася, щоправда, мародери недавно викрали звідти 10-тонний чавунний бак) і колишній цвинтар.

Проект створення меморіального парку передбачає відновлення всіх історичних об’єктів. Також необхідно створити невеликий меморіал на честь людей, які були поховані тут. Частину коштів на меморіал готові виділити їхні нащадки.

Наприклад, правнучка генерала Меєндорфа, яка проживає в США, виявила готовність переказати гроші у відповідний фонд. Їй відповіли, що земля поки ще під загрозою забудови.

Для того, щоб протистояти подібним спробам захоплення важливих з культурної та історичної точок зору територій, громадяни міста повинні бути активними. Якщо ніхто не чинитиме спротиву, то цю та інші території чиновники просто віддадуть під забудову. В ситуації з «Червоними зорями» одесити проявили активну й діяльну участь, яка дала необхідний результат.

Історико-меморіальний парк стане гордістю міста

До групи представників громадськості Одеси, яка захищає цю територію, входять різні люди. Відомі історики, письменники, почесні громадяни міста, архітектори, громадянські й екологічні активісти, адвокати, депутати міської та обласної рад і навіть бізнесмени, яких непокоїть руйнування історичного вигляду й ландшафту Одеси. Але мало відстояти від забудови чотири гектари землі. Необхідно мати чіткий план зі створення історико-меморіального парку. Асоціація архітекторів Одеси вже розробила перший ескізний варіант меморіального парку «Воскресенський» на місці колишнього скиту.

Парк необхідно створювати на підставі Розпорядження КМУ від 20.07.1998 г. № 604-р «Про додаткові заходи зі збереження місць поховань у населених пунктах України». Найпершочерговіші заходи — постановка на облік, вивчення і благоустрій колишнього цвинтаря, місць, де є сліди старовинних поховань, недопущення їх приватизації і будівельних робіт на них. Відповідальність за це покладено на органи місцевого самоврядування і держадміністрації. Це, зокрема, чітко визначено Законом України «Про поховання та похоронну справу», частиною другої статті 31 якого «виконання будь-яких будівельних робіт у місцях поховань, на місцевості із залишками слідів давніх поховань, на територіях закритих кладовищ, а також у прилеглих до місць поховань охоронних зонах забороняється». Метою створення історико-меморіального парку є приведення у відповідність із сучасними нормативно-правовими вимогами та нормами збалансованого соціального й економічного розвитку відповідної території, ефективне використання природних ресурсів, організація культосвітньої, музейної і релігійно-духовної діяльності.

Ще одним дуже важливим для Одеси завданням створюваного меморіального парку «Воскресенський» є збереження зелених насаджень у приморській частині міста. Сьогодні територія колишнього санаторію «Червоні зорі» становить великий зелений масив із сотень багаторічних рослин різних видів, у тому числі, посаджений під час заснування Воскресенського скиту 150-річний дуб — одна з кількох унікальних рослин такого віку в місті.

В Одесі за норми 12 кв. м зелених насаджень на жителя нині, за даними міськзелентресту, є лише менше 7,4 кв. м. Величезне навантаження на екологію міста через забруднення довкілля автотранспортом, глобальні кліматичні зміни, активізацію збудників небезпечних хвороб вимагає створення нових паркових зон у місті. Територія колишнього монастирського цвинтаря — ідеальне місце для цього, з усіх точок зору. Це пропонує законодавство України, це повністю відповідає європейській і світовій урбаністичній практиці.

Саме меморіальний парк дозволить зберегти не тільки історичну спадщину, а й загальнодоступну зелену зону в безпосередній близькості від моря, а також прокласти нові, необхідні місту велосипедні й пішохідні маршрути, що їх воно гостро потребує, створити на Фонтані нову екскурсійну локацію. Це цілком відповідає планам з розвитку туристичного потенціалу Одеси.

Громадськість сподівається, що благородна ініціатива одеситів матиме підтримку влади міста. Тим більше, що вибори вже не за горами…

Одеса.

Фото з архіву Романа МОРГЕНШТЕРНА.