Голова Львівської обласної ради першого демократичного скликання В’ячеслав Чорновіл.

Новачки у львівських коридорах влади завжди відчували дискомфорт, а особливо, коли це посада очільника регіону. Революційний край традиційно будь-якого керівника приймав у штики. Ще з часів матінки Австро-Угорщини влада в Галичині була чужою, тому її недолюблювали. Винятком на перших порах стала команда В’ячеслава Чорновола, перемога у 1990-му демократичного блоку. Гроші на сесії обласної ради везли на підводах і у багажниках автомобілів. Кинули клич: народній владі потрібна народна газета — і за місяць назбирали 500 тисяч карбованців.

Львівська область за 30 років пережила 15 керівників. Умовно їх можна поділити на чотири категорії. Перша — кар’єрні чиновники, які вийшли з надр апаратників. Друга — правоохоронці, яких досить часто призначали в бунтівний регіон. Серед них були два міліцейські генерали, прокурор і навіть залізничний «генерал». Третя — бізнесмени, серед яких господарники, підприємці й банкір. Четверта — кадрові чиновники, які перед тим пройшли через горнило виробництва і практичних справ. Отож у пошуках найбільш ефективних керівників регіону нам доведеться вирішити рівняння з чотирма невідомими — така собі квадратура влади.

Захотіли перетягнути ковдру з міста

Коли аграрна команда Михайла Гладія засідала в кабінетах на вулиці Винниченка, де розташовуються облдержадміністрація та обласна рада — це за 200 метрів від міської ратуші, — найбільш тиражна львівська газета вийшла з колажем, на якому засіяла площу Ринок травою і розмістила під вікнами міськради череду корів. Такий колаж найкраще відображав відносини міськради та ОДА. Аграрії нахрапом брали владу в свої руки. Почали з ласих шматків економіки, де крутилися швидкі гроші, — всюди розставили своїх людей, а потім захотіли перетягнути ковдру з міста.

Що запам’яталося з тих часів? Як спотворили найкрасивішу вулицю Львова — проспект Чорновола, засмітивши його мало не на кожному кроці бензозаправками. Одну з них аграрний очільник вліпив на самому початку проспекту. Через десяток років її перенесли. Як він викрутив руки міському голові, досі залишається таємницею. Аграріям районів області виявилося замало і вони почали проштовхувати свої проекти в обласному центрі, незважаючи на рішучий опір міської влади.

За 30 років незалежності жодна команда з вулиці Винниченка на всі 100 відсотків не порозумілася з міською владою. Навіть за час, коли третю каденцію у Львові міськраду представляє Андрій Садовий. Він постійно нехтував нарадами, засіданнями, сесіями облради. У кращому разі представницькі функції на вулиці Винниченка виконував хтось із заступників. А коли після самозагорання Грибовицького сміттєзвалища виникла проблема утилізації сміття, Андрій Садовий на кожному кроці нарікав, що немає співпраці і взаєморозуміння з облдержадміністрацією.

Як показав час, два найскладніші питання — вивезення відходів і розширення міста за рахунок навколишніх сіл і міст — міськрада без допомоги ОДА не змогла б вирішити. Тільки тоді міський голова зачастив на вулицю Винниченка, бо не зміг сам домовитися з населеними пунктами.

Немає співпраці — немає позитивних результатів

Наскільки ефективний був керівник ОДА, можна судити за його співпрацею з депутатським корпусом. Досить часто обласна рада ставила на порядок денний питання недовіри тому чи іншому голові облдержадміністрації. Уявіть собі на хвилинку: в крісло очільника регіону посадили міліцейського генерала. Стаціонарно він закінчив лише профтехучилище, все решту — заочно, працюючи в ДАІ. Ефективність такого менеджера обласного рівня дорівнює нулю. Його постійно пікетували, не було жодної співпраці. Це відбувалося за часів президента Віктора Януковича і запам’яталося як найбільше протистояння двох гілок влади.

У депутатів складалося враження, що очільники регіону найбільше зайняті перерозподілом фінансових потоків, і тоді вони виносили на сесію питання вотуму довіри.

Можна навести інший приклад, як банкір працював на посаді голови ОДА. Почав з того, що намагався перекрити другий поверх біля свого кабінету. Він привіз зі столиці команду, яка запам’яталася перерозподілом приміщень на вулиці Винниченка і ремонтом персональних кабінетів. Їх назвали варягами і сприймали з насмішкою.

Були часи, коли обласну раду контролював місцевий олігарх. Він перемовини з чиновниками проводив у Брюховичах, у персональній сауні. Одноосібно вирішував кадрові питання на столичному рівні. Його боялися і не йшли на конфлікт. Навіть прокурор області дивувався: чого це він запрошує його в сауну?

Різні були періоди і події, крізь які торувала свій шлях регіональна еліта. Бувало, голосування відкрито купляли і за прийняття позитивного рішення доводилось платити. Час від часу з цього приводу вибухали конфлікти, і депутати виступали з обвинувальними заявами.

Найефективніше місто—райони співпрацювали, коли ОДА очолив Олег Синютка (на знімку), а обласну раду — Олександр Ганущин. На Львівщині тоді відремонтували більше доріг, аніж за попередні 20 років. Щомісяця в районах області відкривали два нові виробництва. Це був час успіху регіональної влади.

Кажуть, кадри вирішують усе. Олег Синютка і Олександр Ганущин пройшли хорошу школу роботи в органах державної влади. Перший працював у міських радах Івано-Франківська і Львова, в ОДА перейшов з посади першого заступника міського голови. Другий був заступником голови ОДА і досить ефективним, у той час засвоїв просту істину: немає співпраці між двома гілками — немає позитивних результатів.

Будівництво доріг і створення нових вакансій

Ще за часів президент-ства Віктора Ющенка на Львівському економічному форумі голосно представили проект нового нафтопереробного заводу у Бродах. Це мала бути інвестиція на три мільярди доларів США. Поговорили, пошуміли і забули.

Той голова ОДА запам’ятався ще й тим, що в його кабінеті судді передали 100 тисяч доларів хабара, нібито на ремонт приміщення суду. Тоді ж передали у приватні руки Червоноградську збагачувальну фабрику. Шахти залишили в державній власності, а прибуткову фабрику перепродали, і не раз.

Можна було ще багато негативних фактів навести про часи аграріїв. Вони не тільки бездумно приватизували колишні колгоспи, а й недооцінили розвиток промисловості краю. Запам’яталися поїздкою до Бразилії на зафрахтованому літаку. Як тоді жартували, кілька десятків чиновників літали до Бразилії вивчати досвід кагатування бананів в умовах Львівської області. Щоправда, був в аграріїв один успішний проект — це будівництво німецького заводу «Леоні» у Стрию. Перша солідна зарубіжна інвестиція — 80 мільйонів євро — дала змогу створити майже 6 тисяч робочих місць для жителів сільських районів.

Серед десятків успішних проектів у Львівській області, які впроваджували 15 очільників регіону, все-таки можна виділити два. Перший — це злам старої радянської системи, яку випало демонтувати команді В’ячеслава Чорновола. На сесії облради тоді приймали історичні рішення, які згодом лягли у фундамент нашої державності. Головне, в умовах блокади вони витримали натиск радянської каральної машини, і на Львівщині навіть у тих умовах не пролилася кров, демонтаж пройшов мирно і спокійно.

Другий — це проект Олега Синютки з будівництва доріг і відкриття щотижня двох нових виробництв. Сусідство з Європейським Союзом змусило його наріжним каменем регіональної політики зробити будівництво доріг і створення нових робочих місць. За чотири роки роботи на посаді голови Львівської облдержадміністрації Олег Синютка залишив після себе 242 нові виробництва і 1700 кілометрів відремонтованих доріг.

Чиновницька машина запрацювала швидше

Новий голова Львівської ОДА Максим Козицький прийшов з великого бізнесу — працював у сфері енергетики. За кредити Європейського Союзу будував сонячні та вітрові електростанції, модернізував старі ТЕЦ, працював на енергетичну незалежність України. Це прозорий бізнес, де платять високі зарплати і сплачують великі податки. Це кваліфікований і успішний менеджер сучасного рівня. Почав з того, що в облдержадміністрації почали швидше виконувати рішення. Він був подивований, коли простеньке питання в коридорах влади вирішувалося протягом тижня, або скаржились, як важко працювати.

З приходом Максима Козицького чиновницька машина запрацювала швидше. Львівська область перша в Україні вирішила питання страхування медиків, інфікованих коронавірусом. Тут проводять найбільше серед регіонів ПЛР-тестувань, удвічі-тричі більше, щоб бачити реальну картину. І найголовніше — поліпшився моральний клімат у регіоні. В ОДА не займаються поборами чи перерозподілом фінансових потоків, тут працюють на розбудову регіону і України. Це визнають навіть політичні опоненти.

На зміну адміністративним методам прийшли менеджери із сучасним стилем управління, зникли зверхність і хамство щодо підлеглих.

Львів.

Фото з відкритих джерел.