Але погодився розповісти й показати основні моменти цієї роботи.
Насамперед варто одягнути спеціальний костюм і традиційний капелюх пасічників для безпеки. Можливо, бджоли й не атакуватимуть «крадія» їхньої справи життя, але перестрахуватися не завадить. Також варто пам’ятати про спеціальний пристрій — димар.
— Такий дим не присипляє чи вбиває бджіл. Просто вони хапають мед, відлітають від вулика, лише тоді можна спокійно працювати. Якщо, звичайно, у них не «взяток» (це коли бджоли збирають мед у полі). Тоді можна обійтися і без димаря, — розповідає Петро Одарчук.
Як виявилось, спочатку з вулика забирають зовсім не мед. Але теж не менш корисний бджолиний продукт:
— Передусім з рамки простим ножем знімаю прополіс, — ділиться секретом Петро Одарчук.
Одна рамка меду важить приблизно два кілограми. Медові соти вирізають по периметру. Потім кидають у спеціальну медогонку, що відокремлює мед від сотів. Цей рік виявився важким навіть для бджіл, і коронавірус тут ні до чого. Усе через суху та прохолодну весну. Щоб колонія вдало розвивалася, потрібна помірна тепла погода з періодичними дощами. Пасічник Петро Одарчук розповідає, що в декого бджоли навіть повністю загинули:
— Такої весни ще не було. У лютому вже стало дуже тепло й бджоли почали одразу летіти на пилок ліщини. Тобто старт видався хорошим, а потім комахи вилітали не так часто. У червні навіть підживлював дві сім’ї. Бо їм не було що їсти.
Інколи вулик навпаки розростається. У такі моменти надійний захист точно необхідний.
— Буває, що в колонії з’являється ще одна матка. Але у вулику їх не може бути дві. Тому молода окремо відлітає й забирає з собою частину бджіл. Вони звиваються в такий собі рій. Доводилося зганяти з гілки такий згурток і всі бджоли почали одразу атакувати. Але жодних набряків не було, хоча й жалили дуже сильно. Боляче, коли кусають біля ока, під ніготь і в губу. Як зігнали рій, можна поставити спеціальну пастку, наприклад, якийсь старий вулик. Тоді комахи оселяються там і буде нова колонія, — каже пасічник.
Збирають мед зазвичай до свята Спасу. Трапляється, що викачувати його можна навіть два рази. З одного вулика, де живе 60—90 тисяч бджіл, за один раз можна приблизно отримати дванадцятилітрове відро меду. Загалом на пасіці Петра
Одарчука 11 вуликів. Молодий пасічник особливо цінує один незвичайний вулик:
— Ось із цієї колоди під липою виходить найкращий мед. Тут немає традиційних рамок, як у вуликах-коробках. У таких колодах бджоли самі формують соти, закручуючи спеціальні «язики» згори донизу. Комахи дуже добре беруть пилок із великих жовтих квіток, що називаються коров’як. Також часто збирають із цвіту дуба, ось під тим так гудуть, як двигун автомобіля. Ну і, звичайно, з гречки. У вулику бджоли утворюють постійну конденсацію гарячого повітря, щоб прибрати всю вологу. Викачаю мед і почнеться підготовка до зими. Потрібно обстежити всі вулики, подивитись, чи вистачає їжі бджолам. Якщо меду немає, варю сироп і ставлю у вулик, — каже Петро Одарчук.
Бджолиний продукт узагалі не псується. Спека чи холод меду не зашкодять, тому сім’я пасічника може ласувати ним хоч увесь рік. Петро Одарчук виготовляє його не на продаж, лише для себе й родичів. Та жартує, що найбільше мед полюбляють дружина Вікторія та четверо дітей.
Сарни
Рівненської області.
Фото Василя СОСЮКА.
