На знімальному майданчику фільму «Толока» режисер Михайло Іллєнко та оператор Олександр Кришталович.
Фото з відкритих джерел.
Вона мала з’явитися на екрані ще 12 березня у дні вшанування Великого Кобзаря. Але цього дня в країні оголосили карантин. Дубль-2 дебютного виходу «Толоки» у люди відбудеться напередодні Дня Незалежності України. І це не менш символічно. Адже картина — це історична ретроспектива української незалежності у символах, кодах і паролях, канонізованих Тарасом Шевченком у слові.
«У «Толоці» ми згадали всі негаразди, які могли зруйнувати українську хату. Забули лише про один — епідемію. Але толока в Україні завжди перемагала будь-яку біду. Власне, саме про це ми й знімали нашу стрічку. Зустрінемося у кіно 20 серпня!» — той пост було розміщено на сторінці фільму «Толока» у Фейсбуці напередодні відкриття кінотеатрів в Україні після зняття карантинних обмежень.
Ідея фільму виникла у режисера Михайла Іллєнка ще у 60-ті роки минулого століття під впливом роздумів брата Юрія про невмирущість української хати та толоку як «дуже дієву нашу технологію будівництва», що спрацьовує у найекстрімальніших умовах і дає можливість вижити.
«Толока» — це балада про боротьбу за безперервність виживання. На долю головної героїні Катерини час від часу випадають драматичні випробування, але толока допомагає їй вистояти та воскресити хату. І це відбувається у проміжок десь 400 років — картина складається з дванадцяти історичних періодів. Бо українська хата живе від війни до війни... Втілити задум у сценарій вдалося вже після набуття Україною незалежності. Було кілька версій, згадує режисер. І зізнається: після подій 2013—2014 рр. зрозумів, умовно кажучи, готовність рядків Шевченка до актуалізації.
Відповідаючи на запитання, який філософський код «Толоки», Михайло Іллєнко в одному з інтерв’ю «Голосу України» (28.09.2019 р.) сказав: «Ми маємо не забувати наші переваги. І ми про них пам’ятаємо. Бо Майдан — це теж толока. І добровольці, і волонтери, які повстали й об’єдналися на початку відкритої російської агресії проти України, — це теж толока. Тобто цей код з нашої генетичної пам’яті нікуди не дівся й не дінеться. На щастя, у часи випробувань цей наш український генетичний код пробуджується й активізує все, що потрібно для перемоги».
Історія не зупиняється, боротьба за незалежність і за рідну хату триває. Готується телевізійна версія «Толоки»... Одна з головних героїнь повнометражної картини, яку знищували вороги, руйнували стихійні лиха, палили блискавки, але яка ніколи не була скраю, а завжди у центрі уваги громади, і її допомоги, — українська хата — має своє слово у цій історії.
— Яке? — запитали у режисера та автора сценарію.
— Мабуть, слово хати співзвучно із фразою, яку я почув, здається, під час Революції Гідності на київському Майдані: «Вони хотіли поховати нас. Вони не знали, що ми — насіння...»
