Створив його разом із сином-фермером відомий у краї фанат зеленого туризму Олександр Долинко. Для цього взяв пільговий кредит під п’ять відсотків річних за обласною програмою розвитку харчової та переробної галузі на 97 тисяч гривень. Ще й своїх заощаджень у півтори сотні тисяч гривень додав. На обладнання та приміщення, стилізоване під селянську хату, цього вистачило, і підприємство вже працює.

Цьогоріч Олександр Володимирович планує виготовити майже тонну бекмесу. І впевнений, що з його збутом проблем не буде. Адже чи не кожен, хто приїжджає на екохутори у таврійському степу, бажає прихопити з собою баночку запашного кавунового меду. А це тисячі дітей та дорослих. Окрім того, ведуться перемовини із серйознішим замовником — одна з київських фірм планує купувати та реалізувати через свою мережу в столиці не менше центнера бекмесу. Питання тільки в сертифікації цього смачнючого та корисного продукту, якою Олександр Долинко зараз і займається.

«Технологія виготовлення бекмесу нехитра — випарювання соку. Його ще моя бабуся в селі на домашній кухні робила. Але значні обсяги потребують і налагодження виробництва, постачання сировини. На тонну продукту піде мало не 25 тонн кавунів. Та головне, що вони згодяться будь-які: і деформовані, і занадто маленькі, які зазвичай залишають на баштані перегнивати після збирання кондиційної ягоди. Тож для фермерів це можливість перетворити відходи на якісний товар, що дасть додатковий прибуток», — із захопленням розповідає власник міні-заводу.

Олександр Долинко зізнається: кавуновий мед у нього на столі щодня. Ранком до гарячого чаю дуже смакує скибочка хліба із шаром прозоро-сяючого, наче бурштин, бекмесу. Він буде гарним доповнення у дієту для тих, хто бажає схуднути, завдяки меншій калорійності, ніж у цукру. Та й за діабету другого типу прислужиться як замінник того ж цукру, але треба порадитися із лікарем. Але й для цілком здорової людини бекмес — то корисні ласощі.