Фермер Ігор Коц із синами.

Чи знаєте ви, скільки потрібно корові пити води, щоб вона давала на день по 20 літрів молока? Чи відомо вам, скільки разів на рік необхідно робити «педикюр» (чистку ратиць) високопродуктивній корові, щоб продовжити її вік? Відповіді на ці та інші запитання тваринницького бізнесу отримує з власного досвіду 39-річний Ігор Коц із Балаховичів Володимирецького району Рівненщини.

Не так давно за кордоном він був заробітчанином з невтішною долею — його «кинули», не заплативши жодної копійки. А сьогодні Ігор — власник перспективного сімейного фермерського господарства.

...Ми зустрічаємось на виїзді з Балаховичів. У селі кожен знає, де новий корівник — на території колишнього колгоспу, на старій фермі. Там нині відновлюють частину ферми.

— Через карантин трохи загальмувався процес будівництва, — пояснює Ігор під час зустрічі. — Мали б вже зробити набагато більше, а так наразі тільки закінчуємо ремонт.

І справді — один із корівників потроху оновлюється. Робота кипить, адже з дня на день сюди переведуть 13 корівок.

На запитання, з чого усе почалося, Ігор усміхається:

— Усе почалося з того моменту, коли на заробітках за кордоном мене «кинули»: працював сумлінно, але не заплатили. Повернувся додому, а тут сім’я, діти. Розумів, що треба щось міняти.

Ознайомився в Інтернеті з бізнес-планом молочної ферми. Перечитав дуже багато інформації, передивився безліч відео. І випадково натрапив на відеоролик про рівненську компанію, що спеціалізується на створенні та підтримці фермерських господарств. Вона фінансує, курує і консультує початківців у цій сфері. І я вирішив ризикнути та взяти участь у такому проекті.

Заручившись підтримкою рідних, Ігор подав заявку до інвестора. Це засновники кластеру «Натуральне молоко». Вони хочуть створити на Рівненщині до десятка сімейних ферм із залученням власних грошей та грошей канадського уряду.

Представники зв’язались з чоловіком. Невдовзі зустрілися, обговорили деталі й підписали договір.

— За умовами договору інвестори надають мені безвідсотковий кредит, допомагають з усіма юридичними і фінансовими питаннями, повністю курують процес запуску і ведення бізнесу. А ще — стартовий капітал на оренду і реконструкцію приміщення, закупівлю корів. А обладнання надали за півціни — звісно, у кредит. За необхідності допоможуть ще й із заготівлею кормів на зиму. Але плануємо зробити це своїми силами. Пропонують такі вигідні умови, щоб створити власний ринок молока, — каже підприємець.

На запуск ферми Ігор Коц витратив майже 700 тисяч гривень. У цю суму увійшло все, що необхідно для старту тваринницького бізнесу. 125 тисяч гривень інвестори виділили на реконструкцію приміщення — на 10 місяців без відсотків. 75 тисяч дали на обладнання. При цьому Ігор має повернути лише 50% вартості. Ця оплата починається після того, як він погасить 125 тисяч, взяті на реконструкцію. 440 тисяч — на закупівлю корів. Повернення позики — уже під 15% річних. Але фермер починатиме розраховуватися після того, як виплатить попередні безвідсоткові кредити. І 20 тисяч — придбання приміщення. Оренду території поки що оформлюють.

— Скажу, що окупність такої сімейної ферми за хороших кормів і надоїв у середньому 2,5 року, — зазначає фермер.

Видно, що ці цифри в голові тримає. Хоча в очах помітна тривога за ризикований бізнес.

— На жаль, племінні високопродуктивні корови дуже дорогі. Компанія виділила певну суму в розрахунку на одну корову. Я шукав звичайних молочних. Кожна з них має своє ім’я, ветеринарний паспорт. Щомісяця мою маленьку ферму перевіряє ветеринар від інвестора. Наразі у нас 13 корів. Згодом плануємо поголів’я збільшити, — каже чоловік.

Цілий день корови на пасовиську. Доять їх двічі на день — апаратами. У цьому допомагає мама Ігоря пані Марія. Вона 20 років пропрацювала дояркою в колишньому колгоспі.

У день надоюють у середньому 130 літрів молока. Його зберігають у спеціальному холодильнику. Раз на день продукцію забирає молоковоз.

— Це не так багато, адже наші трави не надто сприяють тому. Та й кілька корів уже тільні й у запуску. За час лактації тварини витрачають на утворення молока велику кількість поживних речовин, використовуючи для цього навіть резерви свого тіла. Тому під кінець лактації високопродуктивні корови худнуть або, як кажуть, здоюються. Таким тваринам треба дати перепочинок, щоб вони мали змогу не тільки набути нормальної вгодованості й створити запас поживних речовин для майбутньої лактації, але й спрямувати зусилля на забезпечення сприятливих умов для росту і розвитку плода. Це тим більше необхідно, що в останні два місяці тільності плід росте інтенсивно, що за цей період нарощує свою масу в більш як удвічі.

— Щоб збільшити об’єми молока, плануємо засіяти люцерну. Роботи в нас ще багато, — ділиться підприємець.

Молоко на фермі забирає Рихальський завод сухого молока, що на Житомирщині.

— Це питання вирішував також мій інвестор, — зауважує Ігор. — У нас в селі збирають молоко в людей заготівельники і від Рихальського заводу, і від Володимирецького. Я взяв контактні телефони в обох, передав їх інвестору, а їхні менеджери вже між собою домовлялися. Молоко у мене забирають трохи дорожче, ніж у господарствах населення.

У сім’ї Коців п’ятеро дітей: одна донька і четверо синів. Вони всі допомагають татові на фермі. Ігор каже, що суттєва проблема — це брак робочої сили.

— Мусимо обходитись своїми силами. Бо найняти додаткові робочі руки зараз фінансово неспроможні. Задіяні в ремонті я з жінкою і моя мама, наші діти. Отак потроху і піднімаємо нашу ферму. Хоч і важко це робити під час карантину, однак завзятості нам не позичати.

У селі люди по-різному ставляться до нового корівника. Хтось радіє за Ігоря і його сім’ю, хтось засуджує.

— Ой, та багато чого наговорили вже люди. Що і сім’ю по світу пущу, що і будинок дав під заставу, що і діла путнього не буде. Ніхто ж не знає умов, на яких ми вирішили працювати, а поговорити хочеться, — каже Ігор.

Ігор з дружиною Ніною відвідали два семінари, присвячені веденню молочної ферми.

— Договір з інвестором я підписав на п’ять років, а далі буде видно — чи продовжувати співпрацювати, чи йти своїм самостійним шляхом. Поки що мене все влаштовує. Бо стартувати з нуля з браком досвіду і початкових знань у сфері ведення будь-якого бізнесу дуже важко. А вони мене вчать, страхують. Також консультаціями допомагає заступник голови Полицької ОТГ Вадим Давидюк, — додає чоловік.

Володимирець
Рівненської області.

Фото автора.