До журналістської теки різними шляхами потрапляють звернення, скарги… Реакція на них, звичайно, не однакова. Серед багатьох останнім часом додаються листи і документи, що свідчать про якісь негаразди в Пенсійному фонді України. На один із них довелося звернути особливу увагу…
Студент Київського річкового училища, якому було лише 19 років, під час проходження плавпрактики добровільно взяв участь у ліквідації аварії на Чорнобильській атомній станції: судно, на відміну від багатьох інших, керівники яких з різних причин відмовилися боротися із катастрофою, доставляло щебінь на майданчик біля річки Прип’ять — доводилося за правилами техніки безпеки сидіти в респіраторах у гарячих трюмах, де не вистачало не тільки води та їжі, а й повітря.
Участь у ліквідації аварії задокументована: І. Оверченко отримав посвідчення ліквідатора аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. Але до нього додалися і проблеми зі здоров’ям. Минув час, і він звернувся до Пенсійного фонду в м. Києві стосовно призначення пенсії відповідно до «чорнобильського» законодавства. Згадує, що документи ретельно перевіряли працівники фонду. Було призначено пенсію — з 22 лютого 2017 року — в сумі 6464 грн 30 коп.
Уже після призначення пенсії, досконало вивчаючи законодавчі норми, з’ясував, що йому не нарахували надбавку за понаднормативний стаж, що передбачена п. 2 статті 56 закону № 796-ХII. Звернувшись до Центрального об’єднаного управління ПФУ в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії із урахуванням надбавки за понаднормативний стаж (стаж роботи на момент призначення пенсії становив 31 рік 6 місяців і 15 днів), отримав відмову. Тим часом за законом чорнобильці мають право на пенсію в повному розмірі за умови стажу роботи не менш як 20 років — чоловіки і 15 років — жінки. За кожен понаднормативний стаж пенсія збільшується на один відсоток заробітку за кожен рік роботи, але, в нашому випадку, не більше 75% заробітку.
Не погодившись із відмовою Пенсійного фонду, 17 липня 2017-го звернувся до Подільського районного суду в м. Києві з відповідною заявою. Через кадрові проблеми суд ухвалив рішення іменем України тільки 25 жовтня 2019 року. Суд визнав «протиправним рішення про відмову в перерахунку пенсії з урахуванням понаднормативного стажу роботи відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язав «відповідача перерахувати пенсію позивача з дня її призначення — 22.02.2017 року, з урахуванням понаднормативного стажу роботи відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та виплатити заборгованість, що виникла внаслідок такого перерахунку».
Суд звернув увагу на те, що відповідач «у порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не довів відповідно до законодавства своєї відмови у задоволенні заяви позивача». Тобто представники Пенсійного фонду могли і, по суті, зобов’язані були доводити в суді аргументованість відмови в донарахуванні пенсійних виплат, чого вони не зробили.
Замість конкретного і зрозумілого для виконання рішення суду працівники Пенсійного фонду, схоже, вдалися до власного, особливого його трактування. Заступник начальника головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Олена
Бойко у відповіді на скаргу, яку підготувала Оксана Чернишевич, пише: «Рішення судів у справах щодо пенсійного забезпечення, які набрали законної сили, виконуються добровільно органами Пенсійного фонду України в межах покладених судом зобов’язань, з урахуванням повноважень, наданих чинним законодавством». У результаті такого «добровільного» виконання рішення суду та застосування законодавчих повноважень пенсія І. Оверченка, замість підвищення за суму донарахування, навпаки скоротилася більш як наполовину. А наздогін йому ще й запропонували негайно погасити заборгованість, що виникла в результаті нібито переплати в сумі 138053 грн 91 коп. Заступник начальника того ж головного управління Ольга Пасічник (підготувала Олена Зінченко) в надісланому на домашню адресу рекомендованому листі, виділивши жирним шрифтом реквізити Пенсійного фонду, за якими необхідно переказати кошти, зазначає: «Відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються територіальним органом Пенсійного фонду на підставі рішення про надміру виплачених сум пенсій»(!). І це при тому, що ніхто не довів, що сума раніше призначеної пенсії виплачувалася заявнику-позивачу незаконно. Тим часом у листі повідомляється, що «органи Пенсійного фонду не позбавлені права звертатися до суду щодо відшкодування надміру виплачених сум із пенсії». Що це, залякування?
На лист-звернення на ім’я голови Пенсійного фонду Євгена Капінуса з цього приводу І. Оверченко одержав відповідь за підписом заступника директора Департаменту пенсійного забезпечення — начальника управління контролю та розгляду звернень громадян Г. Мастюгіної (підготувала Галина Рєзнік), в якій зазначається: «Обчислення розміру вашої пенсії на виконання постанови суду від 25.10.2019 відповідно до частини другої статті 27 закону 1058, як передбачено статтею 56 закону № 796, призвело до її зменшення». І вже непередбачувана поблажка: «Утримання з вашої пенсії не проводяться».
Вчитавшись у зміст відповіді, помітимо, що до рішення суду додано текст, якого немає в резолютивній частині рішення суду: «відповідно до частини другої статті 27 закону 1058». У своєму рішенні суд вимагає виключно зробити донарахування до вже наявної, довічно призначеної пенсії, з урахуванням понаднормативного стажу, і жодного слова про новий обрахунок пенсії на інших умовах, ніж ті, які діяли на момент призначення пенсії. Варто сказати, що відповідно до листів із структур Пенсійного фронду, зменшення пенсії Оверченка відбулося внаслідок перерахунку, який було зроблено на підставі нової редакції ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», котра набула чинності після 11 жовтня 2017-го. Працівники Пенсійного фонду навмисно чи ні, але не врахували, що позовну заяву Оверченко подав ще 22 лютого 2017-го і предметом спору було порушення норм пенсійного законодавства, яке діяло саме на той час, а не на час ухвалення судом рішення на користь Оверченка. Відповідно, суд, постановляючи своє рішення, зобов’язував Пенсійний фонд «виплатити заборгованість, що виникла внаслідок» перерахунку пенсії, пов’язаної з урахуванням понаднормативного стажу роботи, звісно, за процедурою, яка була чинна на час призначення пенсії І. Оверченку в лютому 2017 року. Наголосимо, що за рішенням суду саме Пенсійний фонд має виплатити Оверченку борг, а не навпаки.
Вирішуючи питання пенсійного забезпечення І. Оверченка, Пенсійний фонд проігнорував, всупереч запевненням у своєму листі за підписом Г. Мастюгіної, що «постанови та ухвали суду є обов’язковими до виконання на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, виконуються органами Пенсійного фонду України відповідно до покладених зобов’язань». Це на словах, а на ділі працівники ПФУ покладалися на свій власний розсуд, навіть порушуючи елементарно відому всім норму, за якою не допускається безпідставне зменшення розміру в цьому випадку пенсійних виплат, а невиконання рішення суду є злочинною дією...
Вочевидь до розгляду цього неординарного випадку, на наш погляд, мають підключитися й члени правління Пенсійного фонду — представники роботодавців та профспілок. Треба розібратися, як забезпечує Пенсійний фонд України належний соціальний захист застрахованих осіб на прикладі конкретної справи Ігоря Оверченка.
