Цікаво, який спогад про місцеві вибори 2020 року залишиться в офіційній, «архівній» історії України? Звітним рядочком, де буде зазначено, що на 29 тисяч дільниць прийшли 28 мільйонів виборців, щоб проголосувати за склад обласних, районних і місцевих рад, обрати голів територіальних громад? Чи поцікавляться допитливі нащадки передісторією питання і чи дуже здивуються «демократичній» системі формування територій 120 ОТГ напередодні виборів і тому факту, що подекуди мешканці сіл навіть під час виборчої кампанії достеменно не знали, до якого центру віднесуть їхній населений пункт...

Три місяці тому Кабмін здивував громадянське суспільство, перекроївши території 120 уже сформованих, діючих громад, працюючих на підставі затверджених бюджетів і Перспективних планів розвитку. З 2015 року людей закликали до суспільної активності, просили не бути байдужими до власної долі, звали в цивілізований адміністративний устрій. А 13 травня нинішнього року урядовці раптом вирішили, що їм із Києва видніше, як повинні жити Войнівка, Бутівське, Діброви чи Андріївка. А Попельнастівську ОТГ і взагалі ліквідували, приєднавши до Червоної Кам’янки. Для чого були всі ті ігри в демократію довжиною в п’ять років?!. У конструкторів нової мапи України нашвидкуруч є патріотичне пояснення своїх дій. Наприклад, безвідмовне: «Подивилися, що вийшло і вирішили виправити помилку попередників, котрі не врахували, що населені пункти, які вагалися, затягували з процесом об’єднання (ділили портфелі, боялися втратити посади...) можуть залишитися без інвесторів — бюджетних донорів...».

Одно слово, пояснень можна знайти чимало, але віднині і назавжди в передісторії українських місцевих виборів-2020 залишаться питання, що викликатимуть суперечки. Так, вилучивши з Приютівської ОТГ Головківську та Ізмайлівську сільради (ліквідувавши Попельнастівську тощо), уряд «перемалював» карти територій ще сотні з гаком громад від Чернігова до Ужгорода. Такі дії, м’яко кажучи, обурили багатьох, тому Асоціація ОТГ 25 травня скоординувала акцію протесту біля Кабінету Міністрів, на яку з’їхалися представники 40 громад. Вони вимагали зустрічі із Президентом і прем’єром, але високопосадовці з людьми не зустрілися, а чиновник із Кабміну заявив, що уряд лише затвердив ті Перспективні плани, які надійшли з ОДА. Мовляв, шукайте винних в іншому місці.

Суд, вибори, суд...

...Кожен день наближає вибори. Неважко спрогнозувати, з яким серцем підуть на дільниці жителі територій, чиїм волевиявленням уже знехтували. Навіщо на рівному місці формувати потужні протестні настрої в країні, яка й так не знає, що їй робити із накопиченим колективним негативом? Боюся, відповідати нікому. Тим часом перше слухання позову Приютівської селищної ради на вже згадане розпорядження Кабміну «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Кіровоградської області» в окружному адміністративному суді Києва мало відбутися наприкінці серпня.

«Є ймовірність, що рішення Кабміну до виборів переглянуто не буде, — сприймає дійсність, як вона є, голова Приютівської ОТГ Андрій Коломійцев (на знімку). — Мабуть, боротися за свої території в судах ми продовжимо вже після перегонів. А тим часом готуємося прийняти в ОТГ нові старостинські округи — з Косівки, Недогарок, Лікарівки. За два роки свого існування Приютівська ОТГ довела свою спроможність і (на відміну від дотаційної Олександрії, чий бюджет по-требує у 2020-му майже 60 мільйонів гривень додаткових вливань плюс освітня й медична субвенції), сама заробляє на свій розвиток. Маємо кваліфікований штат управлінців, напрацьовані соціальні програми, регламент цільового освоєння коштів різними бюджетними підприємствами й організаціями. Насамперед амбулаторіями, школами, дитячими садками...».

Більшість жителів Приютівської ОТГ дипломатичних реверансів уникають. Ну не володіють прості люди високим мистецтвом політичної риторики. На їхню думку, Головківку та Ізмайлівку від Приютівки хочуть відірвати, щоб розпорошити економіку сформованої громади, перенаправивши податки фінансового кита сільгоспсектору «УкрАгроКом», в бюджет Олександрії...

Землі, які орендує згадане товариство, і Олександрія — поряд. Але ж не на міських вулицях вирощує пшеницю і переробляє буряк згадане товариство. Його вотчина — село. Це незаперечний факт для того, хто розуміє, наскільки важкою спадщиною для міста і всього цього шахтарського кутка стала руйнація свого часу ДХК «Олександріявугілля». Тепер навіть із субвенціями й дотаціями на прожиття таких само постраждалих населених пунктів — Пантаївки або Олександрійського (колишнього Димитрового) місту важко попрощатися, бо проходять вони через його казну. Проте на тих «малих» сусідів ще й гримнути можна, згадавши неписані правила субординації, до якої звикли підпорядковані підприємства (розрізи, брикетна фабрика, завод гірського воску тощо), що там працювали. Нині часи вже не ті — нікого не злякаєш, бо нові керівники підросли, а виборці «набралися» самоповаги і незалежного мислення. Тому так важко проходить процес розлучення Олександрії з Пантаївкою, яка має стати центром нової ОТГ... Насправді з майбутнім бюджетним наповненням тут теж не все зрозуміло, але то вже інше питання.

Розчарованих людей — тисячі

«Головківка та Ізмайлівка дають майже 20 відсотків надходжень у бюджет. Це відчутні фінансові втрати для всієї громади, — пояснює наслідки, а можливо, і причини втручання Кабміну в процес добровільного об’єднання громад Андрій Коломійцев. — У нас є й інші (крім «УкрАгроКому») платники податків. Залізниця, компанії «Агродар» та «Агросвіт». Утім, давайте забудемо про доходи і відсотки. Натомість згадаємо, що в жителів Головківки та Ізмайлівки (а це дві з половиною тисячі людей), ніхто не запитав, чи хочуть вони приєднатися до міста. Цікаво, що нас не ліквідують зовсім, а відрізають частину території. Як же буде з шістьма іншими старостинськими округами, які юридично мають існувати в одній громаді з «анексованими» селами? Ми б, напевно, з меншою критикою поставилися до повної ліквідації громади й повернення ситуації до стану 2016 року, коли планувалося сформувати три ОТГ — Олександрійську, Червонокам’янську й Новопразьку...

Бог їх знає, тих селян...

Тоді Олександрія відмовилася від перспективи об’єднання із селами. І не вона одна. Керівники багатьох міст України не знали, як спрацює в їхньому випадку виборче законодавство — зобов’яже йти на вибори і знову боротися за портфелі чи дозволить автоматично «очолити» нову адмінструктуру. Виборів лякалися, від злиття із селами (навіть заможними) відмовлялися, бо там свої авторитети, і взагалі — Бог їх знає, тих селян, що у них там на думці?! Пізніше, коли містам обласного значення роз’яснили, що вони просто приєднують нові населені пункти до міських околиць, зберігаючи політичні й посадові статус-кво за «визнаними лідерами», одразу з’явилися нові заманливі ініціативи і проекти. Навіть у тих, хто думав, що адмінреформа ніколи не буде доведена до кінця.

«Тим часом ми робимо свою справу, гривня за гривнею йдуть на реалізацію програми дій, прийнятої два роки тому, — повертає на тему «нам своє робити» сільський голова. — У 2019-му придбали грейдер за 2,7 мільйона гривень (тепер нам легше ремонтувати дороги), 2,5 мільйона витратили на освітлення населених пунктів. На 60 відсотків реалізували проект будівництва ЦНАПу у Войнівці. На черзі — зведення мосту з Приютівки на Войнівку в місці поромної переправи. Допомагаємо навчальним і медичним закладам. Протопопівська сімейна амбулаторія перша збудована в Україні за типовим проектом. В одному з дитячих садочків перейшли на теплові насоси. Усі медичні заклади забезпечені власним транспортом. Дотуємо пільгове підвезення пасажирів рейсовими автобусами. Плануємо будівництво зони відпочинку в Бутівському. Одно слово, дещо зроблено, ще більше задумано. І... буде виконано, якщо на бюджетну стресостійкість громади не вплине примусове від’єднання двох сільрад і непередбачуваність державної політики...»

А яскравим прикладом «фінансової непередбачуваності» можуть послужити, приміром, введені в березні податкові канікули для бізнесу на період карантину. Підприємці свої гроші заробили, хоча надворі і коронавірус, і можливістю не платити податки скористалися. А Приютівка недоотримала в бюджет 2 мільйони гривень. І вже їх не поверне ніколи. Значить, не буде постелений якийсь кілометр асфальту.

Через коліно

Директор Головківської школи Анатолій Куруп із приводу адмінреформи в стилі Кабміну травня 2020 року висловився максимально конкретно: «Через коліно зламали не лише нашу, а й сто двадцять інших ОТГ. З нами в Києві були представники практично всіх областей України, причому найбільше обурює те, що всі ці ОТГ були самодостатні і люди прийшли до їх утворення добровільно та усвідомлено. Правильність такого підходу підтвердив час, але, нехтуючи думкою людей (і це обурює найбільше), ці ОТГ хтось перекроїв по-своєму. Людей також обурює те, що в більшості випадків до міст приєднали наявні громади, де нас, я вже маю на увазі Олександрію, нічого доброго не чекає. Ми бачимо, як там «турбуються» про колишнє Димитрове чи Звенигородку, бо в міста свої проблеми, а в села — свої. Ми в Приютівській ОТГ — рівні серед рівних, усі наші податки в бюджет ОТГ (майже 14 мільйонів гривень) повертаються до нас. За них ми реалізуємо масштабні проекти благоустрою та програми соціального розвитку, тут наші депутати мають право голосу та вплив, а в місті їх навіть не помітять».

Фото Івана КОРЗУНА.