Минуле і перспективи морської авіації України

Значення морської авіації для держав, що мають ВМС, важко переоцінити. Тому є багато прикладів в історії. Так, відомо, що під час нападу Німеччини на СРСР 1941 року саме військово-морська авіація, зустрівши ворога в морі, вступила у перші повітряні бої з його авіацією, саме вона на літаках Іл-4 (бомбардувальник-торпедоносець) здійснила бомбардування Берліна вже в перші дні цієї війни, і саме морські льотчики стали першими Героями Радянського Союзу... Це був єдиний вид авіації, який тоді не втратив своєї боєздатності. Інші були тоді майже знищені прямо на аеродромах. Військово-морська авіація, діючи разом з флотом, який вийшов у море, забезпечила захист приморських міст від нападу ворожої авіації, спрямованого на знищення військово-морських сил СРСР на місцях їх базування. Слід також зауважити, що всі приморські міста тоді було здобуто ворогом із суходолу, а не з моря.

Протягом Другої світової війни понад 80% морських цілей було знищено авіацією, і лише менша частина — торпедними катерами, підводним флотом тощо. З іншого боку, найефективнішим захистом кораблів від ворожої авіації є своя авіація. Навіть поява корабельної ракетної протиповітряної оборони після Другої світової війни не зменшила значення авіації у захисті кораблів з повітря. Не кажучи вже про існування спеціальної протичовнової авіації, покликаної полювати за ворожими субмаринами.

Отже, військово-морський флот без авіації існувати не може. І вона має бути безпосередньо в структурі ВМС, оскільки перспектива її застосування передбачає попередні довготривалі навчання у її взаємодії з різними кораблями свого флоту, а також нищення кораблів противника. Адже кораблі, що не мають прикриття з повітря, є беззахисними об’єктами, приреченими на знищення.

А оскільки захист кораблів флоту — поняття комплексне, яке передбачає і захист баз на суходолі, і берегової лінії, то до завдань морської авіації належать і взаємодія з морською піхотою, і відбиття ударів сухопутних сил противника, і багато іншого. Отже, морська авіація має бути укомплектована всіма видами бойових машин: винищувачами, штурмовиками, бомбардувальниками, торпедоносцями тощо, і забезпечена льотним складом, який пройшов відповідне навчання.

Досвід Другої світової війни показав, що за умов недостатньої укомплектованості військово-морського флоту іншими родами військ сухопутні війська нездатні ефективно захищати приморські міста. Саме тому вони тоді були зайняті ворогом із суходолу. Так, наприклад, у військово-морському флоті СРСР на той час була відсутня морська піхота. Вказаний негативний досвід показав, що цей рід військ у складі ВМС украй необхідний для оборони приморських об’єктів, а відтак потрібна й морська штурмова авіація (літаки Су-25 і вертольоти Мі-24), яка б забезпечувала їхні дії з повітря. Морська авіація ВМС має бути укомплектована також літаками Су-24, здатними нести і протикорабельне озброєння, які б забезпечили виконання оперативно-тактичних завдань, що стоятимуть перед флотом.

Історія морської авіації України розпочалася 1992 року. Певною мірою утворення морської авіації випереджало утворення самих ВМС України. Тому перші частини морської авіації, які перейшли під юрисдикцію України, були зараховані не до складу ВМС, а до складу військово-повітряних сил (ВПС).

Першою такою частиною був 555-й морський вертолітний полк, що стояв в Очакові (командир — полковник Сергій Іващенко), який склав присягу на вірність Україні 22 лютого 1992 р. 22 квітня цього ж року полк було зараховано до складу ЗС України. Уповільнене розгортання ВМС України, проте, спричинило те, що цей полк увійшов до складу ВМС ЗС України лише 28 вересня 1993-го.

22 квітня 1992 р. відбулося складання присяги 33-м центром перенавчання та бойового застосування льотного складу авіації ВМФ ім. Є. М. Преображенського (після цього його очолив полковник Раміль Аміров), до складу якого, крім названого 555-го морського вертолітного полку, входила 316-та окрема протичовнова авіаційна ескадрилья. Саме ці частини згодом, у 1993 році, склали основу морської авіації України.

16 березня 1992 р. було видано наказ про зарахування до ЗС України 299-го корабельного авіаполку, розташованого в Саках (селище Новофедорівка), яким командував полковник Євген Кабуров. Тоді ж він першим у своєму полку склав присягу на вірність народу України. 8 квітня склав присягу весь цей полк.

Слідом за тим 10 квітня 1992 р. присягнув на вірність народу України 1063-й центр бойового застосування корабельної авіації у Саках (начальник центру — полковник Віктор Безногих), до складу якого входив знаменитий тренажерний комплекс НИТКА. До складу центру входив і згаданий 299-й корабельний авіаполк. А ще — 100-й корабельний винищувальний авіаполк (командир — полковник Олег Артем’єв), який було заплановано привести до присяги того ж 10 квітня. Проте під впливом розкладових бесід політпрацівника Миколи Россоловського особовий склад полку у своїй більшості присяги не склав і тому полк був зарахований до складу ЗС України лише 1993 року під час створення морської авіації України, що негативно позначилося згодом на долі полку.

Отже, першими морськими льотчиками, завдяки яким постала невдовзі морська авіація України, були полковники Сергій Іващенко та Євген Кабуров.

Незважаючи на те, що перші частини морської авіації з’явилися у складі ЗС України ще у квітні 1992 р., організаційно їх було оформлено лише 4 серпня 1993 р., коли начальником авіації, заступником командувача ВМС з авіації, було призначено генерал-майора Миколу Воловіна. А 18 жовтня 1993 р. було створено командування авіації ВМС ЗС України. Саме цю дату і прийнято вважати днем утворення морської авіації України і саме до цього дня приурочено День авіації ВМС ЗС України. Від себе хотілося б додати, що днем створення морської авіації слід було б вважати день, коли полковник Сергій Іващенко привів до присяги перший полк морської авіації.

На жаль, після створення ВМС України вони не отримали належного розвитку. Це можна сказати і про морську авіацію, як про складову частину ВМС. Попередні командувачі ВМС не приділяли належної уваги розвитку авіації українського флоту. А один із командувачів, віце-адмірал Володимир Безкоровайний, навіть висловився так, що «морська авіація є раковою пухлиною на тілі ВМС України». Генерал-майор Віктор Титаренко, перший начальник штабу авіації ВМС, рішуче заперечив таке ставлення до авіації флоту. Начальник авіації генерал-майор Микола Воловін, запрошуючи його на службу, сказав йому крилаті слова: «Це потрібно не мені і тобі — це потрібно Україні».

Розуміючи це, Віктор Титаренко, всупереч тим діячам, які вважали, що в структурах ВМС авіація не потрібна, що ВМС у разі воєнного конфлікту будуть підтримані загальновійськовою авіацією та авіацією ВПС, доводив, що це не так. Що морська авіація призначена для виконання специфічних завдань, для яких потрібне спеціальне навчання льотного складу у мирний час у складі ВМС і під одним командуванням.

Протягом останнього року після того, як командувачем ВМС ЗС України став Юрій Ільїн, виходець із морських піхотинців, у розвитку морської авіації України з’явилися обнадійливі тенденції. Авіація флоту буде поповнена новими літальними апаратами. Вперше з часів створення ВМС України їх кораблі почали виходити у плавання і виявляти свою постійну присутність у міжнародних водах, що у військовій термінології зветься підтримкою оперативного режиму. Це окрім того, що наші кораблі несуть постійні чергування в Аденській затоці для захисту міжнародних морських шляхів від нападів морських піратів. Зараз в далеке плавання на півроку пішов до Аденської затоки флагман українських ВМС «Сагайдачний», на борту якого перебуває вертоліт Ка-27 з подвійним складом екіпажу...

Сподіватимемося, що позитивні тенденції в розвитку морської авіації України при новому командувачі ВМС зберігатимуться, що належним чином позначиться на надійності захисту морського простору України та зміцненні обороноздатності нашої держави в цілому.