Зроблено це з метою збільшення популяції згаданих вуханів у дикій природі. Задля того в експериментальному вольєрному господарстві державного підприємства «Лубенський лісгосп» із 2014 року вирощують таких красенів. І щороку розселяють у довколишні мисливські угіддя десятки голів зайця-русака.
Цьогоріч їхнє переселення з вольєрів можна вважати знаковим. Адже саме на території теперішньої Духівської сільради, зокрема на околиці села Гінці, ще 1871 року виявили кістки мамонта. Невдовзі археологи відкрили там пізньопалеолітичну стоянку людей, які жили півтора десятка тисячоліть(!) тому й будували своє житло саме з кісток цієї тварини. Ту Гінцівську стоянку, яка була і залишається перлиною європейської археології, й сьогодні продовжують досліджувати українські та французькі фахівці.
Натомість село, назва якого відома археологам усього світу, згасає внаслідок діяльності людини — насамперед бездумної «хімізації» сільського господарства — стрімко біднішає й фауна цієї унікальної місцини поблизу річки Удай. Тож тут, як бачимо, вже бракує навіть зайців. Добре, що їх, на відміну від мамонтів, ще можна розвести бодай у вольєрах.
