На знімку: на Світязі.
Адже вона сама і двоє її синів не мають навіть до кого поїхати в гості в село, на природу.
— Із депресивного карантинного стану, коли люди в обмеженому просторі квартир сиділи місяцями, не відаючи про перспективи свого існування, коли з екранів телевізорів лився тільки негатив і заборони, на мою думку, може вивести лише природа, — каже Тетяна Вознюк, мати школяра Миколки та щойного випускника вишу Івана. — Нам нема до кого поїхати в село погостювати — вже так сталося, що батьки померли. А коштів, щоб вирушити на відпочинок кудись далеко за Рівне, у нас теж нема. Я — одна годувальниця сім’ї. Але діти і я дуже втомилися від карантину. Від постійних залякувань і заборон. Тому знайшли прийнятний варіант — Світязь на Волині.
Дісталися вранішньою маршруткою до Луцька. Заплатили за дорогу за трьох 240 гривень. А потім на бусику, за який заздалегідь домовились по BlaBlaCar, за 360 гривень дісталися Світязя. Він вразив не лише гарними краєвидами, а й тим, наскільки місцеві мешканці подбали про благоустрій. Все тут вражає чистотою, особливо Набережна.
Ми забронювали невеличкий будиночок на околиці, бо не хотіли бути там, де велике скупчення людей. Тут є умови для приготування їжі, відпочинку, вигоди. І це за 500 гривень за добу. Щоб зекономити кошти, ми самі готуємо нехитрі страви з продуктів, що привезли із собою. Докуповуємо найнеобхідніше, хіба що хліб, молочні продукти, морозиво, фрукти…
Багато часу проводимо на природі, біля озера. Воно після рясних дощів поповнилось водою. Спочатку з погодою не пощастило, але сьогодні виглянуло сонечко, і ми скупалися у Світязі. Годинами сидимо і споглядаємо чудові поліські пейзажі. Ловимо себе на думці, що не хочеться повертатися в місто, де на нас чекають проблеми, негативна інформація і та ж депресія. Адже ніхто з моїх знайомих не впевнений у завтрашньому дні, що буде робота, що життя наше стане заможнішим. Хоча по життю я — оптимістка, не «нитік», доводилося переживати навіть трагічні події. Але хотілося б ще пожити по-людськи, а не запевненнями, що завтра буде краще. Коли ж настане те завтра? І для кого? Син закінчив виш з відзнакою, але, схоже, його знання нікому в нашій країні не потрібні. Бо де знайти роботу випускнику, якщо навіть маститі фахівці потрапляють під скорочення? Їхати гнути спину в наймитах за кордон. Тоді навіщо було стільки навчатися?
Тільки природа відверта з людиною. Ми це відчули на Світязі. Вона не прощає байдужості, віддячує за турботу чорничними врожаями, грибами, свіжим повітрям…
Мешканці Світязя постаралися, щоб гості мали розваги, гарний відпочинок, за що ми їм щиро вдячні. Вони готують на замовлення різні страви, навіть у печах просто на вулиці, влаштовують різні конкурси для дітей, щоб «розвантажити» батьків, активний відпочинок …
Але ми з нашими обмеженими фінансовими можливостями вирішили подружитися з природою і дуже задоволені таким відпочинком.
Записала Олександра ЮРКОВА.
Фото Тетяни ВОЗНЮК.
