Такі слова написано на гербі Коростеня як нагадування про неодноразове відродження міста з попелу
Учора в Коростені відбулося відкриття меморіалу (на знімку), який увічнює безсмертний подвиг тих, хто захищав та визволяв місто під час Великої Вітчизняної війни.
Меморіал споруджено біля військово-історичного комплексу «Скеля», який розташований в товщі граніту над річкою. Кажуть, що печери були уподобані древлянами ще у VІ—X століттях. У режимі суворої секретності з 1935-го по 1938 рік тут під керівництвом генерал-лейтенанта інженерних військ Дмитра Карбишева було побудовано командний пункт «Скеля» для укріпрайону №5. Музейний комплекс в оборонній споруді створили 2005 року. Хоча, як стверджують, підземний об’єкт складається з трьох рівнів, сьогодні доступний для відвідувачів тільки середній, другий рівень. Два інші забетоновано. Загальна довжина доступних коридорів — 146 метрів, є 36 доступних приміщень. У них є експонати, які можна побачити тільки тут. Все це під двометровим шаром залізобетону, 18-метровою товщею гранітного масиву і 20 метрами ґрунту.
Коростень розташований на перехресті кількох доріг і має велике військово-стратегічне значення, тож німці бомбардували його в перші години війни. Вже 1 липня, через вісім днів після нападу, вони почали штурм Коростенського укріпрайону, який захищали бійці 5-ї армії генерала Потапова. Тут противник затримався аж до 19 серпня. На те, щоб подолати кілька кілометрів, їм знадобилося 50 днів. Повністю окупувати Коростенський район німцям вдалося лише 26 серпня, при цьому в боях вони втратили близько 30 тисяч солдатів і офіцерів, багато військової техніки.
Коростень радянські війська визволяли двічі. Спершу 17 листопада, коли після взяття Києва війська 1-го Українського фронту стрімко рвонули вперед. Як зазначається у спогадах учасника тих подій старшого лейтенанта Петра Панкратова, які зберігаються в місцевому краєзнавчому музеї, тоді було захоплено дуже багато трофеїв, зокрема, боєприпасів і військового спорядження, адже Коростень був у німців великою базою постачання. Але далося взнаки виснаження після форсування Дніпра і боїв за столицю. Великими були втрати. Бракувало резервів. А гітлерівське командування підтягнуло свіжі сили і перейшло в контрнаступ. В уже згадуваних спогадах ідеться про те, що 21 листопада вранці танки і бронетранспортери противника увійшли в місто, піхота відкрила вогонь з усіх видів зброї зі східної частини Коростеня, німці захопили мости, всі шляхи для зв’язку зі штабом дивізії були перекриті. «Обороняючись, нам протягом дня вдалося зібрати близько 200 бійців і офіцерів із усіх трьох полків, штрафної роти і медсанбату», — йдеться у спогадах.
Про ті дні нагадує пам’ятник невідомим солдатам, відкритий наприкінці листопада цього року, там, де 70 років тому загинули 10 радянських воїнів. Їх імена так і залишилися невідомими. Ініціатором і меценатом спорудження пам’ятника став депутат обласної ради Юрій Бондарчук. На відкритті була його мати, якій у далекому 1943-му випало бути свідком тих подій.
Після відступу тривали важкі оборонні бої. Наше командування підтягнуло резерви — і в останні дні грудня 1943 р. почався рішучий наступ. Зламавши опір ворога, війська 1-го Українського фронту за шість днів запеклих боїв на кінець 29 грудня просунулися вперед від 50 до 100 кілометрів, ворога вибили з Коростеня. Ціна визволення дорога. У Коростені та районі — 137 братських могил, де поховано понад шість тисяч загиблих бійців. Ще дві тисячі досі вважаються такими, що зникли безвісти. Перед війною населення міста становило 32 тисячі. За роки окупації воно скоротилося майже у 13 разів.
Житомирська область.
Фото Юрія КРАВЦЯ.
