Овочева соя, вирощена під Херсоном.

Соєю на півдні України нікого не здивуєш. У степовій Таврії аграрії відшліфували технологію її вирощування до дрібниць, і на поливних землях незмінно отримують чудові врожаї. Та в Інституті зрошуваного землеробства НААН України під Херсоном узялися експериментувати із небаченою ще в південних степах соєю — овочевою. З Національного центру генетичних ресурсів рослин України (Харків) отримали насіння п’ятнадцяти сортів цієї культури походженням з Китаю, Японії та США. І висадили крихітну дослідну ділянку — по два квадратних метри площі на кожен сорт. Але це — для початку. До 2027 року тутешні науковці планують вивести власні високопродуктивні гібриди овочевої сої, ідеально адаптовані для нашого клімату. Та чому саме вона?

— В овочевій сої надзвичайно великий вміст рослинного білку — до чотирнадцяти відсотків. Причому цей білок дуже насичений, близький до тваринного — молочного, м’ясного. Недарма її просто обожнюють у Китаї та Японії. А США у часи Другої світової війни вона просто врятувала, ставши надійним джерелом провізії для військових, — розповідає провідний співробітник відділу селекції Інституту зрошуваного землеробства, кандидат сільськогосподарських наук Віра Боровик. — Відповідно, за кордоном активно займаються й виведенням нових сортів. У звичайної сої тисяча бобів важить 150—180 грамів, тоді як у японців вже є сорти, де маса такої ж їх кількості сягає 800 грамів! А ми чим гірші? Та нічим! Гадаю, і свої боби-гіганти виростимо.

Отримавши перший врожай, херсонські селекціонери на власному досвіді переконалися: ніяких складнощів у вирощуванні овочевої сої немає. Її досить просто і на великій плантації, і на дачі «підняти». Дозріла вона на дослідній ділянці вже наприкінці липня — на початку серпня. Технологія використовувалася практично та сама, що у сої звичайної, а вартість і рентабельність культури помітно вища — 17—20 тисяч гривень за тонну. Тому фермери вже навідуються до інституту й цікавляться, коли можна буде купити елітне насіння на більші площі.

Та до цього ще далеко, хоча науковці й самі не проти колись скуштувати страви зі свого «дітища». Адже їх небачена кількість: овочеву сою у стані молочно-воскової стиглості й запікають, і варять, і на пару готують, і в салати додають. Тож українські вегетаріанці насамперед мали б на неї оком накинути. Та й до повсякденного меню середньостатистичної родини вона стала б гарним доповненням. Головне, щоб у науковців усе вийшло, і перші вітчизняні сорти овочевої сої посіли гідне місце у полі та в коморі.

Херсонська область.

Фото надано Інститутом зрошуваного землеробства НААН України.