Цьогоріч, через карантинні обмеження, відкриття експозиції відбулося дещо пізніше.
Нині на виставці представлено роботи вишивальниць клубу Зінаїди Андріяшевської, Галини Костюк, Людмили Соколової, Галини Калиновської та Світлани Петрової (на знімку).
Незабутню атмосферу тепла та затишку під час відкриття експозиції створювали художник Ростислав Климишин, який цього разу співав, та поетеси Лариса Семенець, Олена Надутенко і Галина Митько.
Вишитий рушник відіграє особливу роль у житті українців. З давніх-давен він був неодмінним атрибутом повсякденного життя людей, окрасою їхнього побуту. Жодна важлива подія не обходилася без нього: весілля, похорон тощо. Він був своєрідним оберегом.
Рушник — символ гостинності, адже саме на ньому підносять хліб-сіль. Сакральний символ нашого степового краю зазвичай уквітчаний мальвами, ружами, братками, маками, фіалками, дзвониками, волошками, які переплітаються із золотим колоссям, а також зображуються голуби.
Найпоширенішу групу становлять рушники, вишиті червоними нитками. Цей колір випромінює сильну чоловічу енергію та виконує захисну функцію. Біле полотно створює гармонію.
Одне із сакральних зображень — «Дерево життя» — асоціюється з родом та пам’яттю предків. Також особливу увагу привертають подарункові рушники. Зокрема, їх використовували під час проводів рекрутів, обвішуючи новобранців з ніг до голови на знак побажання щасливої дороги і найшвидшого повернення.
Рушники кропивницьких майстринь несуть естафету добра, прикрашаючи життя та нагадуючи про вічність краси.
Фото надано автором.
