Попри те, що 2013 рік був не простий, підстав для оптимізму багато. Але для того, щоб упевнено дивитися в майбутнє і прогнозувати події, маємо спокійно проаналізувати помилки, пригадати найбільш значущі події, які згуртували і політиків, і суспільство.

Володимир Оліник (фракція Партії регіонів):

— У цьому році важливим є те, що не доиустили політичної і економічної кризи. Незважаючи на непросту політичну ситуацію в країні, діють майже всі інститути влади. Реальною була загроза економічної кризи. Україна потрапила в таку ситуацію, коли, з одного боку, була не зовсім дружня політика по відношенню до нас з боку Росії. Значною мірою ми втратили ринки збуту вітчизняних товарів і на 28 відсотків упав товарообіг між нашими країнами. З другого боку, Міжнародний валютний фонд запропонував кредит з підвищеним удвічі тарифом, а це революція. Екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський сказав, що Європа недооцінила як тиск Росії, так і ситуацію, яка виникла в Україні. Адже вона могла підставити економічне плече, але цього не зробила, з яких міркувань — покаже час.

Цей рік виявився складним і тим, що був новий, більш радикальний парламент. Радикалізували його праві сили. Але, незважаючи на це, нам вдалося спільно ухвалити багато євроінтеграційних законів.  Також заклали непогану перспективу, з точки зору розуміння того, що на майдані майбутнє України не вирішується. На вулиці можемо отримати гарний сигнал, дослухатись до суспільства, але компроміс потрібно шукати в парламенті, за круглим столом, щоб вийти з цієї ситуації ще сильнішими.

Наступного року треба зберегти в країні стабільність. Україна має бути неподільною. 

Сподіваюся, що державний бюджет буде прийнято 16 січня 2014 року. 16 січня люди мають бути впевнені, що вони отримуватимуть підвищені пенсії, зарплати, стипендії.

Хотів би побажати, щоб ми більше зусиль вкладали не у свисток, а в колеса, що рухаються.

Андрій Павловський (фракція ВО «Батьківщина»):

— Цей рік був дуже складний для України і для кожного громадянина. Якщо уряд й надалі ігноруватиме бажання і вимоги людей, то це призведе до подальшого загострення ситуації в країні.

Цей рік також був невдалий з точки зору економіки. Зокрема, не виконано плани наповнення бюджету. Протягом року падали показники у промисловості та ВВП. Розраховувати тільки на те, щоб узяти іноземні кредити і так збільшити зовнішню заборгованість, — це не вихід із ситуації. Тим більше що Росія надала кредит у розмірі 15 мільярдів доларів на виплату пенсій, зарплат тощо. Отже, дійшли до того, що беремо кредити для фінансування соціальних програм. Це — крайнощі.

Серед позитивних моментів можна виокремити ухвалення євроінтеграційних законів. 

Цей рік став переломним, адже громадяни зрозуміли, що потрібно захищати власні інтереси.

Сподіваюся, в наступному році у якийсь спосіб буде знайдено політичний компроміс. Рано чи пізно Кабмін відправлять у відставку або парламент, або Президент підпише відповідний указ. Це буде першим кроком до розв’язання політичної кризи. Якщо ні, то протистояння загострюватимуться.

Як сюрприз для можновладців я з експертами підготував законопроект, що забороняє високопосадовцям мати нерухомість і рахунки за кордоном. У Верховній Раді він буде зареєстрований наступного року.

Ростислав ПАВЛЕНКО (фракція «УДАР»):

— Це був рік, який подарував надію на те, що Україна нарешті реалізує свій вибір, про який говорять уже понад десятиліття, — європейський вибір, який визначатиме поєднання України із сім’єю цивілізованих народів, що дало би можливість привести рівень життя до європейських стандартів. На жаль, ці сподівання не справдилися через рішення виконавчої влади і більше того — було перейдено ті межі, які завжди існували в українському суспільстві, коли право на мирний протест владою не оспорювався і влада йшла на діалог, а не застосовувала силу. Під кінець року мали неприємний сюрприз від влади, що спровокувало вибух громадянського гніву. І входимо у новий рік фактично у стані політичної кризи: коли те, що накопичувалося останні три роки, — незадоволення рівнем життя, ставленням влади до громадян вилилися в масштабні виявлення опозиції, коли є Майдан у Києві та на інших площах у країні. Сподіваюся, що буде цивілізований вихід із політичної кризи, адже в Україні це не перший випадок, коли цивілізований вихід знаходився. Вихід вбачається у дострокових виборах. Наступний рік може пройти під знаком таких виборів.

Роль парламенту може бути провідною. Якщо більшість народних депутатів виходитимуть із власної позиції та гідності, то цілком можна вийти на порозуміння, на цивілізований вихід, на призначення дострокових виборів, якщо з цим погодяться всі сторони. Зрештою, під кінець року ми бачили прояв такого порозуміння, коли було ухвалено закон про відмову від переслідування активістів та учасників акцій протесту і Президент погодився та підписав відповідний закон. 

Я оптиміст, і зустрічатиму Новий рік усе-таки із сподіваннями на мудрість і громадян, і передусім політиків, що буде знайдено цивілізований вихід, спрямований на краще для всієї країни.

Петро Цибенко (фракція КПУ):

— Найголовніший висновок, який напрошується: на жаль, Україна продовжує перебувати у тяжкій економічній та політичній кризі. В останній місяць року, так би мовити, «з’явилося світло у кінці тунелю» — маю на увазі домовленості з Російською Федерацією щодо зниження ціни на газ, отримання кредиту та укладання окремих договорів у низці галузей. Мої найщиріші сподівання пов’язані з цими рішеннями, які дадуть можливість не проситися до Європи у статусі бідного родича у найми, а будувати Європу у себе в країні. Дуже сподіваюся, що українському народу, працелюбному, розумному, розважливому, вистачить розуміння того, що найкраще, нікуди не рухаючись, будувати Європу у власній країні.

З цими сподіваннями пов’язані мої надії на наступний рік, на перспективу розвитку країни. Бо, на превеликий жаль, ми втратили дуже багато.

Водночас хочу відзначити приємний для мене факт: цього року організація ветеранів виступила ініціатором всеукраїнської естафети пам’яті: «Слава визволителям України». Нинішнього року всі регіони Лівобережжя відзначили 70-ту річницю визволення територій від фашистських загарбників. Святкування відбувалося на доволі високому державницькому рівні, з повагою, пошаною до творців Великої Перемоги. Наступний рік буде роком завершення цієї естафети. 28 жовтня 2014 року відзначатиметься визволення території Закарпаття, а відтак — визволення України від німецько-фашистських загарбників. 

Наступний рік буде дуже непростий. Є таке американське висловлювання: рік президентських виборів — це гарний час для поганої політики і поганий — для гарної політики. Щоправда, вибори у нас нескінченні, то одні, то інші. Непрості економічні завдання стоять перед Україною. Бо, справді, нам потрібно піднімати власну економіку. На цій базі підвищувати добробут народу. 

Андрій МОХНИК (ВО «Свобода»):

— У 2013 році українське суспільство подолало ту зневіру, яка була після помаранчевої революції і знову вийшло обстоювати свої права — дуже масово, дуже послідовно, дуже твердо і, навіть, радикально. По суті, воно вкотре проявило себе як рушійна сила усіх процесів в українській державі.

Що стосується влади, то складається враження, що вона перебуває десь у космосі й не тільки не бачить тих процесів, що відбуваються, а й не хоче їх бачити. До того ж, якщо всередині країни влада поводиться як динозавр, що не хоче зважати на думки людей через свою начебто величину, то на зовнішньополітичному напрямку влада веде себе як страус, що засовує голову в пісок.

Варто також зазначити, що в цьому році Україна стала однією з центральних тем геополітики. І це відбулося не тому, що влада спочатку готувала Угоду про асоціацію з ЄС, а потім відмовилася її підписувати, а завдяки українському суспільству, яке у цій ситуації продемонструвало свою зрілість. І саме цим обумовлений сьогоднішній інтерес світових гравців до України. Причому якщо деякі з країн, зокрема, Росія, дивляться на це з пересторогою, але більшість країн — з певними сподіваннями. Разом з тим ми бачимо, що сьогодні ні Росія з одного боку, ні Європа з США не хочуть вступати у відкриту боротьбу за Україну. Змінити цей баланс сил можемо лише ми самі. Тому, на мою думку, найголовнішим здобутком 2013 року стало те, як виросла українська нація.

Від 2014 року очікую продовження боротьби та бажаю українському суспільству не зневірюватися і не здаватися. Бо перемагає витриваліший та той, хто вірить у перемогу. А українська нація вже показала, що має для цього дуже великий потенціал.

Олесь ДОНІЙ (позафракційний):

— У 2013 році стали особливо помітні не так помилки, як вади нинішньої влади. Зокрема, прем’єр Микола Азаров, заявивши, що якби не 15 мільярдів доларів російського кредиту, то в країні був би економічний колапс, фактично визнав, що застосовувані владою методи, а саме, утиски малого і середнього бізнесу та олігархізація економіки якраз і призвели до цього колапсу. Крім того, у році, що минає, для всіх стало очевидним, що українська зовнішня політика є непрозорою, а влада — неспроможною домовлятися. Бо цілий рік готувати Угоду про асоціацію з Євросоюзом, переконувати в її необхідності більшість суспільства та навіть переважну більшість членів фракції Партії регіонів, і в останній момент її не підписати — так переговори на міжнародному рівні не ведуться. І, водночас, лише за тиждень підготували та підписали угоди з Росією.

 

Ще одна проблема, яка особливо стала помітною останнім часом — це ситуація із правоохоронними органами. Причому, це не тільки пов’язано з відверто садистськими діями «Беркута» під час розгону акцій протесту. Наприклад, уже нікого не дивують повідомлення про поновлення у званнях міліціонерів, які кийком гвалтували затриманого. Цей відвертий садизм, що процвітає у правоохоронних органах, пояснюється тим, що за всіх президентів ці органи так і не було очищено від тих, хто з моральних причин не мав би там працювати. І це в повній мірі проявило себе під час побиття студентів на Євромайдані. До того ж в Україні не було проведено жодних люстраційних процедур та не було усунуто ще радянської агентури, котра сьогодні використовується для влаштування різноманітних провокацій.