Будинок Тобілевичів.
 


До славетної історії долучилися студенти мистецького факультету педуніверситету ім. В. Винниченка.

«У сучасному світі музеї — скарбниця історичної та культурної спадщини. Те, без чого неможлива спадкоємність культури та її розвиток», — із захопленням у голосі розповідає директор музею Лариса Хосяінова.

Принаймні — для жителів обласного центру і всієї Кіровоградщини це справді так. У місті, де мало не кожна вулиця чи провулок дихають старовиною, пов’язані з народженням, життям чи перебуванням якоїсь доволі знаної особистості, імена відомих літераторів завжди на слуху. А ім’я визначного драматурга та актора українського професійного театру кін. ХІХ — поч. ХХ ст. Івана Карповича Карпенка-Карого (Тобілевича) — один із брендів Кіровоградщини. Широко відомий в Україні і за кордоном музей-заповідник «Хутір Надія». Але на теренах краю це не єдине місце, освячене ім’ям видатного корифея. З Єлисаветградом (нині — Кропивницький) пов’язано 18 років життя письменника. Міська садиба Тобілевичів пам’ятає видатних діячів українського театру Миколу Садовського, Панаса Саксаганського, Марію Садовську-Барілотті, культурних та громадських діячів другої половини ХІХ ст. Миколу Лисенка, Марка Кропивницького, Миколу Аркаса, Марію Заньковецьку, Михайла Старицького, Петра Ніщинського, Євгена Чикаленка, Олександра Тарковського. Оселя була осередком українського мистецького і громадсько-політичного життя міста. В її стінах Іван Тобілевич розпочав свою літературну діяльність...

За наполегливих зусиль народного депутата України першого скликання Володимира Панченка, обласних організацій Спілки письменників України та Українського товариства охорони пам’яток історії та культури у вересні 1995 року, з нагоди 150-річчя від дня народження видатного діяча, у будинку Тобілевичів відкрили літературно-меморіальний музей. Будівля музею є об’єктом культурної спадщини як пам’ятка історії.

З об’єктивних причин будинок не був наповнений реліквіями і є головним експонатом сам по собі. Тож провідним завданням було створення «місця пам’яті». За своєю суттю заклад відповідає сучасній європейській тенденції: музеї стають меншими і індивідуальними, розповідають історію духовного розвитку окремої людини.

Музей площею 175 кв. м має три експозиційні зали. В одній із них розміщено стаціонарну виставку «І. К. Карпенко-Карий: життєвими стежками корифея».

«У роботі літературно-меморіального музею своя специфіка, — пояснює Лариса Михайлівна. — Література створює ментальні образи і, на відміну від образотворчого мистецтва, не виявляє емоції у наочний спосіб, доступний для споглядання.

Більшість речей, що зберігаються у музеї, — не дуже яскраві експонати: вони невеликі за розміром, часто побляклі і вицвілі. З їх допомогою нелегко створювати експресивно-атрактивний простір і залучати публіку. Тому створення привабливої виставки в літературному музеї потребує в рази більше зусиль, ніж у будь-якому іншому». Цьому важко не повірити, побувавши хоч на одній із літературно-історичних презентацій, до яких залучаються і музейні та архівні документи, і місцеві літератори, музиканти та архітектори... У колишньому будинку Тобілевичів завжди кипить активна, напружена і надзвичайно цікава робота. Музейні працівники не обмежилися дослідженням життєпису І. К. Карпенка-Карого та членів його славетної родини. Основна експозиція, присвячена корифею, доповнюється тимчасовими виставками у другій та третій залах, які презентують літературні події та персоналій краю. Адже літературна карта області — різнобарвна, багата на імена та події. Водночас музейні зали слугують майданчиками для наукових та мистецьких заходів. До уваги відвідувачів — літературно-музичні вечори і фестивалі, презентації нових творів письменників, зустрічі з членами НСПУ та представниками творчих об’єднань і національних меншин, акторами, краєзнавцями.

«Функції сучасного музею надзвичайно складні, — пояснює Лариса Хосяінова. — І хоча найголовніші з них — збирання, вивчення і експонування пам’яток історії, культури, мистецтва, важливим різновидом музейної діяльності стає й організація дозвілля: використання музейних приміщень для проведення науково-практичних конференцій, творчих лабораторій, фестивалів, конкурсів, художніх виставок, театралізованих свят, лекцій, занять гуртків, хобі-груп, театральних, музичних, літературних вечорів та вечорів відпочинку тощо».

Починаючи з 2008 року в музеї відбуваються літературно-краєзнавчі читання, присвячені пам’яті знаного в Україні вченого-літературознавця, уродженця краю Леоніда Куценка.

Нині музейне зібрання нараховує понад 16 000 музейних предметів, серед яких — матеріали про майже 250 представників письменницького цеху — земляків або тих, чиє життя пов’язане з краєм. Для нащадків збережено прижиттєві видання творів І. Карпенка-Карого та М. Кропивницького, твори Володимира Винниченка, видані на початку ХХ ст., оригінали світлин корифеїв українського театру, меморії Євгена Маланюка, автографи Арсенія Тарковського, Василя Козаченка, Юрія Мокрієва, Сави Голованівського, Володимира Базилевського, Миколи Смоленчука, добірки книг минулого століття краян, матеріали з особистих архівів письменників-земляків часів Другої світової війни та багато-багато іншого. Загалом саме літературно-меморіальний музей І. К. Карпенка-Карого може найповніше представити інформацію про літературне життя міста й області, біографічні та фотодокументальні матеріали про письменників-земляків.

Музей, який хоче бути успішним, повинен бачити і усвідомлювати виклики часу і стрімко змінюваного світу, формувати нові стратегічні цілі та пріоритети, спираючись на власний потенціал і досвід.

Особливістю музею І. К. Карпенка-Карого є меморіальність будинку, в якому він розміщений. А його рекреаційна зона (двір і сад), що охоплює понад 1700 кв. м., хоч і потребує реконструкції, проте активно використовується.

Із метою плідної роботи налагоджено партнерські відносини та активна співпраця з іншими закладами культури (музеями, бібліотеками, театрами, музичними школами, художньою школою), навчальними закладами (ліцеєм мистецтв, коледжем технічного університету, педагогічним університетом, художньою школою, загальноосвітніми школами), громадськими організаціями (обласним осередком НСПУ, літературним об’єднанням «Степ», Конгресом літераторів України, Асоціацією українських письменників, Центром національних культур «Єдина родина» тощо). Працівники забезпечують наповнення музейного сайту та сторінки в Фейсбуці й активно співпрацюють з мас-медіа.

У роботі музею, що розташований у колишньому житловому будинку, доводиться враховувати певні особливості. Експозиційні зали зовсім невеликі. Фондосховище потребує розширення. Не сприяє повноцінній роботі закладу відсутність сучасного музейного обладнання, кондиціонерів. Музей віддалений від центру міста, відсутнє зручне транспортне сполучення. А по вул. Тобілевича відсутні тротуари та дороговкази до музею, — бідкається очільниця закладу.

Штат музею становить 9 осіб (науковий і технічний персонал). Сама Лариса Хосяінова найцікавішою вважає роботу головного зберігача фондів, якій присвятила майже 25 років життя. Нині цю відповідальну посаду обіймає кандидат філологічних наук Валентина Зеленська. 15 років працює старшим науковим співробітником Тетяна Ревва. Нові виставки та натхненні екскурсії — її коник.

Ще один науковець музею, член НСПУ Антоніна Корінь, відзначається ідеями, досвідом та енергією, якими щедро ділиться. Царина наукового співробітника Наталії Мельниченко, крім основних обов’язків, — спілкування з дітьми та дорослими і наповнення сторінки у Фейсбуці. Проте музей давно потребує залучення у штат ще одного науковця, програміста, художника-оформлювача. На жаль, не вистачає фінансування на закупівлю та реставрацію музейних предметів, на виготовлення проекту меморіальної експозиції і на стажування науковців на базі провідних літературних музеїв України, для наукових експедицій.

Та навіть попри всі складнощі музей залишається центром активного літературно-мистецького спілкування, збереження історично-літературної спадщини для нинішніх і майбутніх поколінь.

Лише статистика

Із часу відкриття музей відвідало майже 80 тисяч осіб, для яких проведено понад 2 560 екскурсій, відкрито 205 виставок, організовано 370 заходів.

Фото автора та надані музеєм.