Вчитимуться діти у звичних для себе умовах — у класах з учителями, чи варто готуватися до віддаленого режиму навчання? Це питання турбує і педагогів, і батьків, а отже, значну частину суспільства.

На розгляді у Комітеті Верховної Ради з питань освіти, науки та інновацій перебуває проект змін до закону про повну загальну середню освіту, який стосується механізму дистанційної форми навчання у разі настання обставин, які унеможливлюють відвідування закладів освіти (№ 4056). Зареєстровано його на початку вересня за ініціативою народних депутатів, які представляють різні парламентські фракції та групи.

Такі зміни потрібні, тому що дистанційна форма навчання у чинному законодавстві хоч і передбачена, але не врегульована належним чином. Обґрунтовуючи необхідність прийняття законопроекту, його автори наголошують: об’єктивно, ми маємо у законодавстві лише окремі згадки про доступність такої форми навчання, а сам порядок та механізми визначаються педагогічною радою закладу освіти.

Рекомендації, які Міністерство освіти і науки затвердило на рівні наказу ще у березні цього року, передбачають, що саме керівники освітніх закладів повинні визначити умови навчання з використанням дистанційних технологій. Однак, на думку парламентаріїв, подібні рекомендації не містять конкретних механізмів реалізації, а тому є незрозумілими до виконання. «Таке нормативне поле не дає можливості для однакового підходу застосування дистанційного навчання та вносить неясність у механізм проведення та в порядок покриття непередбачуваних витрат щодо забезпечення закладів необхідною технікою та доступом до мережі Інтернет», — пояснюють автори законопроекту та наголошують, що важливим залишається питання законодавчого підґрунтя та визначення обставин, за яких умов може бути тимчасово змінена форма навчання учнів певного регіону, або у державі загалом.

У документі пропонують, щоб Міністерство освіти і науки розробило та затвердило положення про дистанційну форму навчання, а також — перелік спеціальних ресурсів та засобів, які можуть використовуватись для цього. Якщо законопроект ухвалять, Кабінету Міністрів доведеться передбачити ресурси для комп’ютеризації шкіл та підключення до Інтернету. Такі витрати пропонують визначити в рамках корегування вже виділених субвенцій, тому про додаткові витрати із держбюджету на 2021 рік не йдеться.

Законопроектом № 4056 пропонується доповнити закон про повну загальну середню освіту статтею 26, яка дає визначення, що таке дистанційна форма навчання. Формулювання пропонують викласти так: «Це особлива організація освітнього процесу поза межами освітнього закладу та в умовах віддаленості учасників на базі інформаційно-комунікаційних (цифрових) технологій для учнів, вихованців, які навчаються у закладах загальної освіти, відповідно до особливостей, встановлених освітньою програмою закладу освіти». Передбачається також, що дистанційне навчання може тимчасово застосуватися й під час введення режиму надзвичайної ситуації чи надзвичайного стану.

Суттєвим у цій статті є положення, яке передбачає, що перелік та порядок використання спеціальних ресурсів та засобів у рамках дистанційної форми навчання, а також можливе ухилення від них, визначається центральним органом виконавчої влади в сфері освіти та науки. Тобто відповідальним за розробку та дотримання правил дистанційного навчання має бути Міносвіти.

Але хто точно не готовий сприймати дистанційну форму навчання, як альтернативу класичній — це батьки. Цілком очевидно: як би добре заклади освіти не підготувалися до проведення віртуальних уроків, якщо дитина перебуватиме протягом навчального року вдома (а саме такий термін пропонують визначити як максимальний для запровадження дистанційної форми навчання), то залишатися з нею доведеться і комусь із дорослих. Інакше вже вступатимуть у дію норми законодавства, які передбачають відповідальність за залишення дитини без нагляду.