У вересні 627 шкіл Житомирської області відчинили свої двері для більш ніж 136 тисяч учнів регіону. За парти сіли 13800 першокласників. Але нинішнього року до звичного радісного хвилювання і приємних шкільних клопотів батьків та вчителів домішується тривога і невпевненість. Який вигляд матиме освітній процес в умовах адаптивного карантину?

— Я, як директор і просто батько, надзвичайно тішуся, що діти нарешті пішли до школи, — розповідає керівник Житомирської міської гімназії № 23 Ігор Баранов. — Першого вересня і діти, і батьки плакали від щастя. Коли діти пішли на заняття, батьки учнів середніх класів ще довго стояли, дивилися на школу... Мабуть, ніяк не могли повірити, що нарешті чада навчатимуться не вдома. Наразі учні 1—5-х та 11-х класів нашої гімназії вчитимуться у звичайному режимі щоденно, а 6—10-ті класи — за змішаною системою: тиждень — у школі, а тиждень — дистанційно. У тих умовах, які виникли на сьогоднішній день, наш першочерговий пріоритет — це безпека, це життя і здоров’я дітей. На другому місці — якість освіти, а на третьому — зручність. Ми маємо чимось пожертвувати, і в цьому разі доводиться жертвувати зручністю.

Про те, що на першому місці має бути безпека учнів, зазначає і Галина Заріцька, фахівець із зв’язків з громадськістю головного управління Держпродспоживслужби в області, що протягом двох тижнів перевіряла готовність освітніх закладів регіону до роботи в новому навчальному році:

— Перевірками було охоплено 1207 закладів дошкільної, загальної середньої, вищої освіти І та ІІ рівнів акредитації, інтернатних та позашкільних закладів. Загалом за результатами встановлено, що 303 освітні заклади не готові до роботи в умовах карантину. 143 заклади області недостатньо забезпечені миючими, антисептичними, дезінфікуючими засобами, безконтактними термометрами, а в деяких були відсутні обладнані ізолятори. У частини закладів області керівниками не було розроблено маршрути руху та графіки роботи. У 126 виявили порушення організації харчування: незавершеність поточних та капітальних ремонтів харчоблоків, відсутність холодної проточної води, миючих дезінфікуючих засобів у харчоблоках. Поки що ми допомагаємо керівникам та адміністрації таких закладів усунути виявлені недоліки, але обов’язково будемо контролювати виконання рекомендацій.

Правила протиепідемічної безпеки продиктували ще одне нововведення періоду адаптивного карантину — уроки на свіжому повітрі. За словами заступниці директора департаменту освіти Житомирської міської ради Раїси Кошевич, такі уроки проводитимуть у всіх навчальних закладах міста, поки дозволятимуть погодні умови. Якщо раніше на шкільному подвір’ї проходили переважно уроки фізкультури та в окремих випадках — малювання, музики чи природознавства, то цьогоріч багато шкіл обладнали повноцінні стаціонарні зони для навчання на свіжому повітрі, де можуть проводитися уроки з широкого спектра предметів — від іноземної мови до математики.

— У нас дуже добре організований графік проведення уроків на свіжому повітрі. Поки що я вбачаю в таких уроках лише переваги, бо для дітей це не лише зміна середовища, в якому вони навчаються, а й зміна різних видів діяльності. Наприклад, ми за-кріплювали лексику, малюючи на асфальті, а не просто в зошиті. Для мене дуже важливо, щоб у дітей виник інтерес до вивчення іноземної, — каже вчителька англійської мови ЗОШ № 17 Тетяна Ладен. З нею погоджується її колега, вчителька математики Наталія Орловська:

— Я думала, що урок математики неможливо провести на свіжому повітрі, адже діти мають працювати біля дошки та в зошитах і показувати свої результати. З’ясувалося, що геометрію, особливо у сьомих класах, де діти тільки знайомляться з цим предметом, цілком можна проводити просто неба. Учні на практиці досліджують тему, потім роблять висновки, які запишуть у зошити вже безпосередньо в класі.

Пристосовуватися до нової реальності навчання в умовах адаптивного карантину доводиться і молодшим школярам, та особливо першокласникам і їхнім батькам, оскільки реалізацію концепції НУШ значно ускладнили нові правила роботи шкіл.

— До початку карантину ми покладали на НУШ великі сподівання. Нам обіцяли відхід від непорушного сидіння за партами, командні проекти, ігрові методики навчання, про які захоплено відгукувалися батьки друго- і третьокласників. На жаль, пандемія COVID-19 поставила на багатьох батьківських очікуваннях хрест, — скаржиться Марія Шевчук, мама першокласниці. — З’ясувалося, що і ранкове коло, і командні ігри несумісні з карантинними вимогами та дотриманням соціальної дистанції. Діти не бавляться на килимку в рекреаційній зоні, бо килимки опинилися під забороною. Лего нудьгує в коробках у шафі, оскільки у школи немає фізичної можливості продезінфікувати кожну цеглинку щоразу після використання конструктора дітьми. Замість рухливих ігор у коридорі на перервах діти залишаються в класі, щоб максимально розмежувати потоки учнів різних паралелей. Наприкінці дня наші першачки виходять зі школи зі скляними очима і «квадратними» головами. А можливості батьків пом’якшити адаптацію малюкам зведено до мінімуму забороною заходити до приміщення закладу.

— Наше місто нині перебуває в «жовтій» карантинній зоні, але оскільки хвороба набирає обертів, є ймовірність, що з настанням холодів ми перейдемо не лише до «помаранчевої», а й до «червоної» зони, — хвилюється житомирянка Олена Гончар. — Наша вчителька відверто каже, що не уявляє собі, як у Вайбері чи Зумі навчити двадцять п’ять шестиліток читати й писати. До того ж офтальмолог рекомендував обмежити екранний час: не більш як півгодини на день. Зрозуміло, що в ці 30 хвилин ніяк не втиснути і математику, і читання, і письмо, і англійську мову. Доведеться мені, мабуть, брати навчання мого першокласника у свої руки. От лише як поєднати це з роботою на повний день? І які підвалини для майбутнього навчання закладе нашим першачкам такий старт шкільного життя?

Звісно, перспективи запровадження нового суворого карантину та повернення до дистанційного навчання хвилюють не лише батьків першокласників. Станом на 9 вересня через виявлені випадки COVID-19 на Житомирщині на карантині вже перебувало дев’ять закладів загальної середньої освіти та 27 класів в окремих школах — загалом 2,5 тисячі дітей. Чи не нагадуватиме робота шкіл під час цього навчального року всім відому дитячу гру в «гарячі стільці», коли навіть за відсутності нового локдауну школи по черзі, одна за одною, будуть змушені зачинятися на карантин, коли хворітимуть діти та вчителі? Чи достатніми виявляться протиепідемічні заходи, окреслені постановою МОЗ № 50? Побачимо найближчим часом.