Завдяки казкам людство вирішувало складні родинні або суспільні питання. Така собі стародавня казкотерапія. Українці в казках дуже часто буденні речі, які їх хвилювали, описували містичною символікою. Згадайте улюблені казки, й ви завжди побачите ліс, рушник та піч. Усе це не просто так. Ліс, у якому завжди опиняється герой, чи якесь випробовування в лісі — це своєрідний опис потойбічного світу, який людству був невідомий, а тому й дуже привабливий. Рушник — мається на увазі дорога або символ смерті, тому що саме на рушниках труну спускали в могилу. Піч — це прохід темних сил до нашого світу.
Так, наша традиція розповідати казки бере початок із прадавніх часів, потім трохи трансформується в козацькій добі та приходить до нас уже у своєму оформленому вигляді, де всі сакральні символи збережені на кожному вигляді. Козацькі казки та билини трохи відрізняються від світової моделі розповіді. Наш сюжет докорінно відрізняється від західноєвропейського, бо в нас завжди є місце диву та хорошій кінцівці, у нас обов’язково присутній працьовитий герой, який долає суворі випробовування долі. Це обумовлено тим, що українці попри всі негаразди мають надію на світле майбутнє або на богатиря, який розв’яже всі їхні проблеми, і знову-таки буде надія на кращу долю. Як приклад — Кирило Кожум’яка.
Багато казок виникли в часи становлення Київської Русі, коли була розвинена усна, народна творчість, не було традиції записувати тексти казок та легенд. Казки та історії передавались з уст в уста, й кожен, хто розповідав байку, перекроював її під свої власні потреби гарного вирішення складного життєвого питання. Як приклад — казка про Видимо-Невидимо, в якій є невидимий чарівний помічник, який допомагає бідному чоловіку провчити жорстокого пана. Чи героїня-розумниця, така собі Дівка-семилітка, яка, маючи лише 7 років, рятує батька від розорення, одну за одною розгадуючи за нього надзвичайно складні загадки пана. Або автентичні українські супергерої, які подолали змія одним ударом величезної булави, — Котигорошко та Івасик-Телесик. Хіба не диво тут присутнє? Якщо ми розглянемо суто жіночу казку про дідову дочку, яка на кшталт Попелюшки терпіла негаразди від мачухи та її ледачої зведеної сестри і все ж таки отримала перемогу. Головні чесноти в наших казках — працьовитість, повага та пошана до предків, вміння обробляти землю, облаштовувати оселю, вони дуже часто допомагають здобути перемогу в складних випробовуваннях долі. Як приклад — Кобиляча голова, яка могла нагородити за працьовитість або поласувати героїнею за неповагу та лінощі. Так, дідова дочка за повагу до Кобилячої голова (Кобила уособлює мертве непродуктивне начало, померлих членів роду) отримує процвітання серед живих, а бабина дочка за непошану гниє у світі померлих.
Коли є злотворець Змій чи Мачуха, є герой чи героїня, наділені чеснотами, які їх долають, тоді влаштовують гуляння на весь світ, є диво перемоги — ось і запорука вдалої української казки, яку вподобають наші дітлахи.
Висновок: читаємо українські казки та пізнаємо наші традиції із суто нашими автентичними героями.
Ірина КОТЛЯРЕВСЬКА, дитяча письменниця.
Манчестер, Велика Британія.
