За даними істориків, в ході антипольської операції, що розпочалася за наказом наркома внутрішніх справ Єжова № 00485 від 11 серпня 1937-го, у радянській Україні було репресовано майже 80 відсотків поляків. На підставі сфабрикованих звинувачень було заарештовано майже 140 тисяч осіб, 112 тисяч — розстріляно. Відповідно до чергового наказу Єжова від 15 серпня 1937 року № 00486 репресії було поширено на дружин і дітей «зрадників» і «шпигунів». Загалом у роки Великого терору каральними органами було знищено щонайменше 200 тисяч поляків.

Під час відкриття експозиції заступник генерального директора з наукової роботи заповідника Тетяна Шептицька наголосила, що представлені в ній документи розповідають про репресованих поляків, що мешкали у Києві та Київській області.

«Такі виставки для нас — це ще одна можливість нагадати, що братські могили Биківні не є безіменними. І що більше буде подібних проектів, то більшою стане обізнаність людей щодо логіки і наслідків Великого терору, кращим усвідомлення своєї історії, і, як наслідок, міцнішою буде співпраця і взаєморозуміння між українським і польським народами», — наголосила дослідниця.

Історія київської вчительки Яніни Яківни Майзель, котра у 1897 році народилася у Варшаві у заможній родині, але з ідейних переконань у 1925-му емігрувала до Радянського Союзу, вражає абсурдністю звинувачень і «доказів», зібраних проти неї НКВС. Після переїзду до СРСР Яніна Майзель працювала у Москві, Ленінграді, а з 1932 року — у Києві, де закінчила Київський інститут пролетарської культури. Отримавши диплом, викладала на кафедрі польської мови у Київському польському педагогічному інституті. Після ліквідації закладу стала вчителем-груповодом київської школи № 159.

Яніну Майзель заарештували майже через два тижні після єжовського наказу № 00485, 27 серпня 1937 р., за звинуваченням у «шпигунській діяльності» на користь Польщі. Доказом «злочину» стали слова директорки школи, яка засвідчила, що нова вчителька «на педагогічній роботі себе показала як антирадянська людина, в школі займалася явно підривною роботою серед педагогічного складу колективу». Крім того, звинувачена «давала неправильні уроки під час заняття в своїй групі, спотворювала російську мову в такий спосіб, щоб діти-учні її не розуміли, давала дуті відомості про успішність дітей, виховної роботи жодної не проводила». Ще один «злочин» учительки полягав у тому, що вона не доповіла директорці, що учні принесли у школу «контрреволюційну» літературу — підручники з портретами ворогів народу Зінов’єва і Каменєва. На допиті директорка наголошувала: «Я від Майзель зажадала пояснення, чому вона цей факт замовчувала і мені як завідуючій школи про це не говорила, вона мені відповіла «що цій дрібниці не надавала політичного значення».

Яніну Майзель розстріляли за рішенням «двійки» у підвалі київської в’язниці 10 листопада 1937 року. Похована вона, як і тисячі інших безневинних жертв, на спецділянці НКВС у Биківнянському лісі. Реабілітували учительку за відсутністю злочину у 1988 році.

Директор Галузевого архіву СБУ Андрій Когут наголосив, що повернення із небуття імен тих, кого сталінський режим прагнув викреслити з людської пам’яті, є вкрай важливою справою, адже йдеться не лише про науковий пошук, а й про правду, яку шукають родини репресованих. Він додав, що архів СБУ і надалі сприятиме у цих пошуках історикам та родичам загиблих у роки сталінського терору.

Виставка експонуватиметься у заповіднику до 25 жовтня.

Фото Георгія ЛУК’ЯНЧУКА.