Олександр Сухомовський кожного першого вересня засівав учнів, учителів, батьків золотавим зерном, бажав усім щедрого урожаю на освітянській і життєвій ниві. Знімок 1 вересня 2019 року.

Його серце зупинилося 22 вересня нинішнього року. Незадовго перед тим, 2 вересня, родина і друзі вітали Сухомовського з 75-м днем народження. Він створив у Вінниці перший профільний ліцей, було це у 1992-му, відтоді і до останніх днів керував цим колективом. Вітався за руку з першокласником і випускником. Двері його кабінету були постійно відчинені не тільки для вчителів, учні теж без вагань переступали поріг, бо знали, що їх вислухають.

Особисто посвячував у козачата

Якось Олександр Григорович прийшов на урочисту лінійку з нагоди початку нового навчального року з... казанком у руках. Присутні учні, вчителі, батьки роздумували: що у ньому? Директор набрав у руку зерна пшениці і посипав ним спершу учителів, потім учнів, а далі батьків. При цьому додав, що золотистими зернами засіває освітянську і життєву ниву, щоб гарний був урожай по закінченні навчального року.

Більшості обряд сподобався. Директор повторював його кожного першого вересня. Винятком став нинішній рік. Урочистості скасували у зв’язку з карантином.

На першовересневій лінійці Сухомовський особисто посвячував у козачата наймолодших учнів. Вручав їм посвідчення учасника ліцейного козацького загону «Соколи». Такі само документи отримували їхні батьки. Це зобов’язувало їх виховувати своїх синів справжніми козаками, з любов’ю у серці до рідної землі і готовністю стати на її захист.

Свого часу Сухомовський керував танцювальним колективом на одному з вінницьких підприємств. Свої танцювальні здібності згадував на випускному. Випускниці по черзі запрошували директора на прощальний вальс. І це була ще одна гарна традиція їхнього ліцею.

Черга у ліцей на два роки наперед

Він залишив методику навчання читанню малюків. Її суть у тому, що дітки швидше навчаються читати слова не по складах, як це заведено. Дорослі мають вимовляти їх наспівуючи, причому, ціле слово, а не окремі його склади. Але перед цим має бути встановлена повна довіра між дитиною і дорослим. Казав, що перевірити свою методику йому допомогли батьки учнів. Ті стверджували, що у такий спосіб діти краще і швидше запам’ятовують слова.

У Вінницький ліцей №7, або, як його ще називають ліцей Сухомовського, дітей записують у чергу за два роки. Таку оцінку батьків директор називав найсправедливішою. У ліцеї запроваджено низку цікавих для дітей методик навчання, налагодив контакти з ліцеями декількох зарубіжних країн. Родзинкою цього навчального закладу є культ навчання. Не тільки наукам. «Дуже важливо навчити дітей орієнтуватися у суспільстві, — казав Сухомовський. — Щоб вони упевнено почувалися в житті. Любові до рідної землі, до своєї країни треба вчити з любові до своєї парти, свого класу, школи...»

Сьомий ліцей відрізняється від інших навчальних закладів демократичністю у спілкуванні між вихованцями і їхніми наставниками. «Моя думка не має бути абсолютною для вас, а ваша — для мене», — ще одна фраза, яку повторював директор своїм вихованцям і членам педколективу.

Його не раз критикували...

Наприклад, за те, що виділив на території ліцею місце для куріння для... учнів. Сталося це після того, як мешканці сусідніх з ліцеєм житлових будинків поскаржилися директору, що його вихованці на перерві ховаються у них у під’їздах або на подвір’ях і курять. Якщо батьки не можуть заборонити своїм дітям не вдаватися до такої згубної звички, то школа так само не зможе це зробити. Ні покарання, ні заборони не дадуть бажаного результату. Нехай роблять це у нас на очах. Так пояснював своє рішення директор.

Ще більше вразив іншим випадком. Один з учнів «зірвиголова» не давав можливості нормально проводити уроки. Під час занять кидав сірникову коробку на парті. Такою була у нього гра. Перед початком одного з уроків у клас зайшов директор. Від його пропозиції зіграти із «зірвиголовою» клас занімів. Далі Сухомовський шокував ще більше. Грати пропонував на роздягання.

— Це була ризикована пропозиція, — розповідав потім Олександр Сухомовський. — Я ж міг програти й осоромитися перед учнями. Але програв учень. Ім’я його пам’ятаю дотепер. Його звати Фелікс. Після того він уже не верховодив у школі. Авторитет його опустився, як мовиться, нижче плінтуса.

— Не кар’єрист, не скандаліст, не обманщик, господар слова, золота людина, — все, що я сказав про Олександра Сухомовського, це правда, — розповідає близький товариш Вчителя Володимир Вайсман.

У нього безліч нагород і відзнак: почесне звання «Заслужений вчитель України», спеціаліст вищої категорії, вчитель-методист, знак Міносвіти і науки «Василь Сухомлинський», медаль Республіки Польща «Pro Memoria», фіналіст програми «Партнери в освіті-2003», переможець конкурсу «Директор школи XXI століття»...

Висловлюємо щирі співчуття рідним, друзям Вчителя, тисячам його колишніх учнів. Вони збережуть світлу пам’ять про свого наставника.

Фото Оксани ПУСТОВІТ.