Якщо сказати, що реформування ринку електроенергії в Україні перебуває в турбулентній кризі, значить, нічого не сказати. Судіть самі: замість декларованої законом демонополізації з метою конкурентного формування ціни під час передачі енергії й продажу бачимо вимивання з ринку дешевої енергії атомних електростанцій на фоні перенасичення ринку тепловою генерацією, зосередженою в руках олігархів. Демонополізація, яка розпочалася на початку 2019 року відокремленням постачальницької діяльності від розподілу електричної енергії через електричні мережі різної напруги, спіткнулася.

Тепер, щоб стати споживачем електроенергії, фізична або юридична особа змушена замість обленерго чи її підрозділу укладати договори з розподільником енергії, котрий обслуговує повітряні й кабельні лінії та трансформатори, і з постачальником енергії, котрий, по суті, продає її споживачеві. На те йде удвічі більше часу, це триває місяцями і супроводжується біганиною з одного кінця міста в інший: адже підрозділи єдиних донедавна обл-
енерго роз’їхалися!

Якщо раніше електромонтер міг обслужити електроустановку самостійно або у складі бригади, відрядженої на виконання ремонтних чи сервісних робіт, то тепер бригада з розподільчої компанії не розпочне роботи без представника постачальної компанії. Постачальники також не мають доступу до електроустановок без представників компанії-розподільника.

Про створення нових офісів, закупівлю автотранспорту, оргтехніки та меблів, запровадження нових посад — розмова окрема. І як це позначається на тарифах — теж.

Найбільше сьогодні турбує те, що нові умови ринку електроенергії зробили неактуальним диференціювання тарифів за часом доби. Вільна ціна, яка відрізняє реалізацію товару в закладах торгівлі від реалізації на базарі, тепер обумовлюється в договорах між споживачем та постачальником. Принаймні так роз’яснили автору цих рядків у письмовій відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). І якщо в споживача встановлені лічильники з погодинним або зонним обліком споживання, він сам змушений перейматися, щоб це було відображено у тих договорах.

На ділі постачальник не зацікавлений включати в договори будь-які умови, що якось знижують «ціну питання». На рівні всієї енергосистеми ми бачимо звуження дешевої генерації енергоблоками АЕС і розширення генерації на теплових енергоблоках, котрі працюють на вугіллі. На підвищення цієї ціни вплинули закупівлі вугілля за реанімованою схемою «Роттердам+», котру було визнано корупційною і ліквідацію якої задекларував у своїй передвиборній програмі чинний Президент України.

На думку автора цих рядків, яка базується на тривалій виробничій практиці в енергетиці, основою всіляких змін має бути чітка і об’єктивна інформація про облік. І така реформа, яка запроваджує вільні ціни на ринку електроенергії, неможлива без удосконалення обліку, переведення його на тотальне оновлення парку лічильників у споживачів різних категорій.

Міністр Ольга Буславець, ще перебуваючи на посаді директора департаменту електроенергетичного комплексу у своєму рідному міністерстві, наприкінці 2016 року письмово відповідала авторові, що нарахування за спожиту електро-енергію залежать від класу точності лічильників і терміну їхньої державної повірки. І для обліку в населення допускаються прилади класу точності 2,0, а прилади класу точності 2,5, виявляється, повинні були вилучити ще до 1 вересня 2012 року. На те існували затверджені на рівні Міністерства палива та енергетики інвестиційні програми, фінансування яких передбачалося в тарифах. За вікном уже 2020-й добігає кінця, кошти споживачів витрачено, а непридатні прилади обліку не замінено. Віз, як мовиться, і нині там.

За даними НКРЕКП, на 2019 рік у побутових споживачів використовується приблизно два мільйони застарілих лічильників. Та знаючи стан обліку і тенденції оновлення, можна стверджувати, що некоректний облік здійснюється у чотирьох мільйонів абонентів (загалом нас 13 млн).

Користуючись своєю, гарантованою законом, непідконтрольністю, НКРЕКП, діючи незалежно від органів державної влади й місцевого самоврядування та їхніх посадових осіб, суб’єктів господарювання та громадських і політичних організацій, підіймає тарифи без огляду на обставини, котрі мали б стримувати від того. Свідомо йдуть на витягування коштів споживачів на втрати, які сягають тридцяти відсотків вартості електроенергії. За підрахунками, тільки внаслідок оновлення парку приладів обліку втрати в енергосистемі можуть знизитися до восьми відсотків.

В іншій відповіді на звернення автора щодо поліпшення системи обліку та формування тарифів на електроенергію для побутових споживачів є запевнення: «..Переведення обліку електроенергії, що споживається населенням, на нові модулі з високим класом точності, джерел покриття збитків втраченої енергії, формування тарифної політики ефективного електроспоживання в межах економічних можливостей споживачів буде враховано в подальшій законотворчій діяльності». Цю відповідь підписав голова Комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Верховної Ради України Андрій Герус.

Нагадаю, що чинні Правила користування електроенергією населенням декларують право споживача на якісне обслуговування постачальником і електромереж, і приладів обліку. І кому, як не колишньому члену НКРЕКП, знати, що для розрахункового обліку електроенергії мають застосовуватися коректні й повірені лічильники, і це морока не споживача, а постачальника. Саме постачальна компанія за свій рахунок повинна періодично здійснювати планову повірку лічильників з їхньою повною чи тимчасовою заміною.

Отже, або всі сили — на осучаснення обліку споживання електроенергії, або неконтрольований базар. Уже перші кроки «ринку» дають підстави говорити про глибоку кризу в енергетиці. Штучне переведення базової української генерації на «холодний» режим обертається поповненням балансу закупівлею електроенергії за кордоном, зокрема в Росії, що є ударом по національній енергетичній безпеці.

Політики і управлінці, які це розуміють, порушують питання створення у парламенті тимчасової слідчої комісії, яка встановила б причини кризи. Адже обмеження виробництва електроенергії на атомних електростанціях призведе до банкрутства «Енергоатому».

Виходить, що на словах формується ринок з перспективою конкурентного впливу на зниження ціни електроенергії для споживачів — громадян і товаровиробників та бюджетних установ. На ділі ж ми скочуємося до кризи неплатежів в енергетиці, яку було подолано ще двадцять років тому.

І насамкінець. Підприємці та юридичні особи й бюджетні організації, котрі використовували надлишкову нічну генерацію за пільговим тарифом, хочуть знати, чи повернеться цей тариф? Якщо простимулювати споживання електроенергії в нічний час, не потрібно буде «вкладати спати» наші електростанції.

Анатолій ЦІПЦЮРА, ветеран енергетики.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.