Вступ

І

У друкованому органі законодавчої гілки влади України — газеті «Голос України» за 5 вересня 2020 року опубліковано «ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДЕПУТАТСКОМУ КОРПУСУ УКРАЇНИ УСІХ РІВНІВ І СКЛИКАНЬ». Тобто, це є публічне звернення, зокрема, і до народних депутатів від першого по одинадцяте скликання, тому що саме заслугою цього з усіх періодів скликань депутатів є мирне внесення змін і доповнень на основі авторського проекту Альтеративного Закону про вибори органів народовладдя в Українській РСР (1989) у забезпеченні діяльності ХІІ(1)-го скликання, що разом з народом України конституційно встановили парламентську форму правління із закріпленням нової правової системи.

ІІ

Її фундамент: Декларація про державний суверенітет України і прийняті в 1990 році на її основі закони України: а) про економічну самостійність УРСР; б) змін і доповнень до Конституції Української РСР; в) 19 червня 1991 року на їх базі схвалена Концепція нової Конституції України; г) враховано ідеології Руської Правди; д) Конституції України 1710 і Конституції України в редакції 24 жовтня 1990 року; е) узагальнено і
опрацьовано досвід з міжнародного права, схваленого у Верховній Раді України; є) опубліковано 1 липня 1992 року проект нової Конституції України в офіційних ЗМІ для всенародного обговорення і схвалення волею народу протягом 1992—1993 років з участю депутатів усіх рівнів; ж) так народ України демократично здійснив вільне волевиявлення українських громадян, які приймали активну участь на сесіях у роботі рад народних депутатів України і схвалили проект нової Конституції України; з) Конституційна комісія узагальнила матеріали схвалення названого проекту і передала його Верховній Раді України в жовтні 1993 року; и) на розгляд парламенту й прийняття нової Конституції України — 1993 рік. У разі непередбачених подій — на початку 1994 року.

ІІІ

Публікація відкритого листа від наукового товариства має суттєві ознаки офіційного звернення, оскільки його підписали для публікації в газеті офіційні особи в такому складі: «З глибокою повагою від Наукового товариства імені Сергія Подолинського: проф. Володимир Шевчук, економіст; Володимир Максимюк, д-р фіз.-мат. наук; Василь Овсієнко, публіцист, правозахисник; Раїса Руденко, журналістка, правозахисниця; доц. Людмила Воробйова, економістка; проф. Ольга Ходаківська, громадська діячка; Галина Яблонська, народна артистка України та інші. Серпень, 2020» («Голос України», 05.09.2020, с. 4).

Очікувалися наукові висновки досліджень змісту першоджерел і узагальнень фактів, науково продуманого змісту листа, а не політичного псевдошоу — виклику народним депутатам «…УСІХ РІВНІВ І СКЛИКАНЬ». Проблема навіть не в підписах, а в честі та моралі.

ІV

Зазначені титуловані автори-підписанти заявили: 1) «2020 рік окреслив проблеми, що потребують від кожного неупереджених і невідкладних відповідей» (які ж автори дали підстави?); 2) «…Питома сутність земної людини (чи знають вони про неземних?) і планетарне середовище її життєдіяльності»; 3) Для «…осягнення значущості рятівного (?) внеску українства до загальнолюдської інтелектуальної скарбниці теперішнього людства»; 4) І слушно, «Що ж великого зробив С. Подолинський… такого великого, що його місце належить бачити серед економічних геніїв світу?»; 5) Тут факт, що за фахом не природознавець побачив наукові здобутки генія — соціальне відкриття: «Грушевський був першим, хто ввів ім’я С. Подолинського у наукову літературу, і дотепер зберігає актуальність»;

6) Логічно актуалізовано: «а хто з президентів України за роки її незалежності спромігся на добру нагоду нагадати ім’я нашого (не вашого, а народу України) подвижника».

V

Важливі претензії, на думку авторів відкритого листа, що Національна академія наук України не займалася зазначеними проблемами, хоча не надано доказів, яку саме роботу виконали автори, щоб її з НАН України вони спільно реалізовували.

А йдеться про відкритий феномен нової галузі науки — екологічної економіки. Тут авторами проігноровано і те, що Українська РСР була однією з перших союзних республік в СРСР, яка науково вже запроваджувала екологічну економіку в галузях господарювання, особливо в сільському господарстві. Наприклад, система контурно-меліоративної обробки ґрунту як аналогії до ідей С. Подолинського, впроваджуваної в Україні з давніх часів, а в промислово-технологічному масштабі з середини ХХ століття, і як спеціалізованих знань для сформованих галузевих школ Вінниці, Києва, Кропивницького, Луганська, Львова, Миколаєва, Одеси, Полтави, Сум, Херсона та інших регіонів. Наукові досягнення тоді забезпечили рентабельне виробництво продукції, економічний обіг для раціонального землекористування, його реалізації на практиці з принципами і платного природокористування не тільки в контексті авторів з перспективами бачення та проведеного у 1988—1989 роках у Сумах (один з експериментів платежів), поширених і в інших регіонах як методи використання природних ресурсів проти забруднення довкілля.

VІ

Ці заходи стосуються не тільки Національної академії наук України, а й президентів України з видання указів виконавчій владі та прийняття нею декретів (?) з юридичною силою закону(?) в економічній діяльності, а й галузевих науково-дослідних і освітніх установ, які були зобов’язані виконувати (!) вимоги правової системи народу України. Це і оренда землекористування на основі розділів Декларації: ІІ — НАРОДОВЛАДДЯ, VІ — ЕКОНОМІЧНА САМОСТІЙНІСТЬ, VІІІ — КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК, її ЗАКЛЮЧНОЇ ЧАСТИНИ, де закріплено: «Декларація є основою для нової Конституції, законів України і визначає позиції Республіки при укладанні міжнародних угод» та діючих у часі двох Конституцій України в редакціях 24 жовтня 1990 та 28 червня 1996 року.

VІІ

Але у відкритому листі «диво» з історії: «Наш сучасник уподібнив загальнолюдське надбання метафоричним деревам: плоди першого із них (родоначальником якого був Ф. Кене) є життєдайними, а другого (похідного від А. Сміта) — отруйними.

(Доречно вказати, що С. Подолинський був першим, хто з позиції фізичної економії почав викривати смертоносні теорії Т. Мальтуса і особливо К. Маркса)». Чи розкрили «автори опусу» зміст правди в названих теоріях? Бо саме автори з організаторами, назвавши товариство імені Сергія Подолинського науковим, самі інтелектуально не досягли рівня наукової культури і не пояснили, чому ж священик створив вчення, яке вже дуже давно названо мальтузіанством — демографічною теорією, створеною у кінці XVIII cтоліття англійським вченим Томасом Мальтусом, згідно з якою населення, якщо його зростання ніяким цивілізованим способом не стримувати, збільшується в геометричній прогресії, подвоюючись кожних 25 років, тоді як виробництво засобів існування від продукції землеробства і сільського господарства тощо) — лише в арифметичній, що неминуче може призвести до голоду та соціальних потрясінь. Принципово це ж інші соціальна і суспільні проблеми народів! Хто і як саме реалізовував теорію Мальтуса? Тоді і стане очевидною політична складова їхньої діяльності!

VІІІ

С. Подолинський дійсно заперечував теорію Т. Мальтуса — священика і цього спрямування науковця, але не з позиції «отруйної смертоносності». Науковець-матеріаліст С. Подолинський аргументує:  «Найліпшим видом корисної праці він називає землеробство. Посилаючись на аграрну статистику Франції (де в той час проживав), Подолинський порівняв продуктивність природних та оброблювальних земельних ділянок, показав, як завдяки труду відбувається накопичення енергії, необхідної для одержання споживчих речовин, та дізнався, що саме є джерелом здатності до праці в людському тілі; цей аналіз спирався на дослідження у багатьох галузях — механіки, фізики, хімії, біології, енергетики, психології, економіки та ін. На підставі узагальнених обґрунтувань і було зроблено висновок, що праця зберігає енергію приблизно в 10 разів більше тієї, яку в неї вкладають. А це означає, що існують великі можливості задоволення людських потреб за рахунок збільшення енергетичного бюджету Землі. Суперечачи Мальтусу, С. Подолинський підкреслює, що збільшення населення планети та підвищення продуктивності праці призведе до накопичення енергії, а тому — до прогресу людства». І це наука, а не тимчасова політика.

ІХ

Конституційний лад в Україні руйнується тотальною корупцією, епіцентром якої є диктатура авторитарної влади, замість закріпленого волею народу України народовладдя з 1990—1991 років. І їх не потривожила наукова аргументація ідей С.А.

Подолинського щодо проблем приватизації: а) «Корінь зла» капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у приватній власності, яка дає змогу капіталісту; б) Користуватися продуктом неоплаченої праці робітників; в) На цій підставі він робить висновок про необхідність знищення капіталізму; г) Якому він протиставляє соціалізм як такий спосіб виробництва, котрий створює; д) Найліпші можливості для розвитку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі. Не випадково, що цю працю як таку, що «посягає на приватну власність» і «розпалює ненависть робітників до своїх хазяїв», було заборонено царською цензурою;

е) Тобто політичними засобами діяльності тодішньої влади; є) Тепер такі ж політичного характеру вчинки здійснили ті необільшовики, які політично встановили в Україні президентське правління, а коли народ вийшов з протестами на Майдани, «відступили»; ж) Встановивши парламентсько-президентське правління по формі, а фактично за змістом, президенти, підпорядкувавши виконавчу владу, а не парламент призначають на посади їм, а не народу України, політично відданих посадовців, якщо вони й не мали ні знань, ні досвіду роботи.

Х

Наукові здобутки та знання генія С.А. Подолинського, що властиво і науковим знанням та переконанням переваг науки над політикою генія М.С. Грушевського, який дійсно в ті бурхливі революційні часи першим назвав його ім’я, включивши в когорту провидців мудрості народу України. Таким і має бути наш традиційний український науковий родовід з історичними іменами: Володимира Великого, княгині Ольги, Ярослава Мудрого, Г. Сковороди,
Т. Шевченка, В. Антоновича, М. Драгоманова, І. Франка, Лесі Українки, О. Гончара, В. Стуса, Л. Лук’яненка, Я. Зайка, В. Сташиса, Л. Костенко й інших.

ХІ

Згадані особистості є символом послідовності досліджень у пошуках істини з метою встановлення справедливості в розвитку людини і її народу: а) С.А. Подолинський через громаду вбачав ідеальний соціалізм; б) М.С. Грушевський у формуванні народоправства, збудованого під його керівництвом на реаліях тодішнього українського мирного суспільства в державі Української Народної Республіки; в) Обидва мислителі вірили не тільки у власний народ та його історичну місію у дії демократії Козацтва України; г) Як доказ — це висновок К. Маркса про зразок демократії у Республіці Запорізької Січі;

д) Також, що С. Подолинський у Відні зблизився з товариством «Січ» і відійшов від російських народників; е) За підтримки галицьких студентів товариства «Січ» він разом з О. Терлецьким; є) Заснував у Відні перше українське видавництво, яке опублікувало соціалістичну літературу;

ж) Очевидне практичне наукове ствердження козацької демократії було здійснено під впливом М.С. Грушевського виданням Українською Центральною Радою трьох притаманних Козацтву України Універсалів; з) У тодішній системі реформування імперії Росії — самостійної України у складі не більшовиків Леніна.

М. С. Грушевський дійсно їздив до Москви, але не до більшовицького уряду, а Тимчасового уряду, та проголошеної Української Народної Республіки; и) Фахівцям зрозуміло, що чинність цього Універсалу — термін дії Тимчасового уряду, а не для федеративних зв’язків з Російською Федерацією. На жаль, необільшовики-політики цього не зрозуміли на сьогоднішній час становлення демократії для незалежності України.

ХІІ

Є науковий історичний факт, що «французький варіант своєї праці С. Подолинський надіслав К. Марксу з проханням висловити свою думку по розробленому питанню і в листі до нього зазначив, що написав її під впливом «Капіталу». К. Маркс прихильно відгукнувся про працю С. Подолинського і звернувся до Ф. Енгельса з проханням висловити свою думку. В листах до К. Маркса (1882) Ф. Енгельс, указуючи на цінність відкриття
С. Подолинського, водночас зазначав помилковість його висновків. «Його справжнє відкриття, — писав Ф. Енгельс, — полягає в тім, що людська праця може довше утримати на поверхні землі й довше примусити діяти сонячну енергію, ніж це було б без неї». Тобто у відносинах між К. Марксом і С. Подолинським не було найменшої краплі «смертоносної теорії», яку тоді, стверджують тепер автори, він почав викривати.

ХІІІ

У статті С.А. Подолинського «Громадівство і теорія Дарвіна» йдеться про соціальний дарвінізм та аналітику генезису співвідношення біологічного і соціального у світі життя тварин щодо людського суспільства. У його статті є критика соціал-дарвіністів із-за доказувань неможливості соціалізму ще через причини нерівних прав людських індивідуумів. Посилаючись на тлумачення соціалістами поняття рівності, Подолинський не відкидає нерівність у майбутньому суспільстві, яке ще має обумовленість уродженими задатками людини, проте соціалістична організація зможе забезпечити всебічний розвиток усіх громадян.

ХІV

Окрім добродійного, традиційного в нашій Україні заходу щодо відновлення світлої пам’яті, необхідно встановити історичну справедливість про тих, хто дійсно вніс вклад інтелектуальної величі народу в Україні, та учасникам у їх же майбутнє. Не варто обмежуватися пошуками грошей: 1) «Вельмишановні панове депутати… Усвідомлення того, що належить робити, вимагає невідкладного видання праць С. Подолинського» (чи не з їх критикою); 2) «Благаємо вас, не посилайтеся на брак коштів! Вважаючи рятівне знання державним пріоритетом»; 3) «А… якщо ви піклуєтесь про економію державних коштів, радимо спрямувати на згадане видання 100 грн з власних збережень. Внесків кожного з вас вистачить, аби видати книгу (йдеться про шість праць С. Подолинського) та надіслати її колегам-парламентаріям країн — членів ООН; 4) Закликаємо вас прислужитися українському народові, захисту і порятунку теперішніх і прийдешніх поколінь».

ХV

У народного генія стійко формувався науковий матеріалістичний світогляд марксистського бачення розвитку реалій суспільних економічних і правових відносин у дійсному житті: а) У студентські роки він відвідував гурток М. Зібера, де молодь вивчала «Капітал», «Маніфест Комуністичної партії» й інші праці К. Маркса та Ф. Енгельса…; б)  За посередництвом Лаврова С. Подолинський 1872 р. познайомився в Лондоні з К. Марксом і Ф. Енгельсом; в) З 1879 р. виходять праці С. Подолинського «Життя і здоров’я людей на Україні», г) 1880 р. — «Ремесла і фабрики на Україні», що стала першою спробою застосування економічного вчення К. Маркса до конкретної історичної дійсності Росії й України, визначення послідовно прикінцевої долі капіталізму в інших країнах; д) Тому С. Подолинський і підкреслював прогресивність капіталізму порівняно з феодалізмом, але й відзначав його історично минущий характер. Він критикував цей спосіб виробництва і виступав передовсім супроти його економічної основи; е) приватної власності на засоби виробництва. С. Подолинський аналізував суперечності між працею і капіталом;

є) зростанням багатства буржуазії і зубожінням трудящих мас; ж) та суперечність між розвитком продуктивних сил і їх марнуванням за умов капіталізму.

ХVІ

Такими науковими досягненнями С. А. Подолинський доклав багато зусиль не тільки до популяризації економічного вчення К. Маркса: а) Але, зрозумівши, що його основа – це та теорія додаткової вартості, яка розкриває зміст процесів отримання капіталістами багатства; б) З перших досліджень С.А. Подолинський приділяє цій категорії особливу увагу щодо потенціалу її застосування і в Україні; в) Він підкреслює прогрес капіталізму порівняно з феодалізмом, проте вказує на його історично минущий характер; г) Сучасні українські професори та доктори першими мали б зрозуміти й науково усвідомити; д) Що нинішня приватизація в Україні — це захід політичного повернення в минулий спосіб виробництва на ту економічну основу — або приватну власність на засоби виробництва з метою зупинення процесів розвитку в Україні: С.А. Подолинський науково з тих часів передбачив цю суперечність праці й капіталу; е) А ми багатство олігархії і партократів у зубожінні народу із протистоянь розвитку продуктивних сил у політичній приватизації.

ХVІІ

Через обманливі дій: а) Під контролем іноземців її проведення;

б) Без удосконалення земельного кадастру; в) Зняття зовнішньої та внутрішньої політичної напруженості; г) Не посилення боротьби із злочинністю; д) Із супроводженням її корупцією у регіональних і міжрегіональних конфліктах; е) Не ліквідації умов перетворення у військові та їм подібні формування на справжню війну, яка виникла на півдні України, в Донецьку та Луганську.

ХVІІІ

«Корінь зла» капіталістичного способу виробництва С. Подолинський бачить у приватній власності, яка дає змогу капіталістам користуватися продуктом неоплаченої праці робітників. На цій підставі він робить висновок про необхідність знищення капіталізму. Йому він і протиставляє соціалізм як спосіб виробництва, котрий створює найліпші можливості для розвитку продуктивних сил і найбільш відповідає вимогам моралі. Не випадково, що твір як такий, що «посягає на приватну власність» та «розпалює ненависть робітників до своїх хазяїв», тому царська цензура саме такі твори заборонила.

ХІХ

Багато зусиль С. Подолинський доклав до популяризації економічного вчення К. Маркса. Він розумів, що головне в ньому — теорія додаткової вартості. Тому з перших своїх досліджень приділяє цій категорії особливу увагу. Як писав сам С. Подолинський, його брошура «Про бідність» є спробою викласти в популярній формі теорію додаткової вартості і механізм капіталістичної експлуатації з допомогою прикладів, узятих із сільського господарства й цукрової промисловості України. На цих підставах зроблено висновок: праця зберігає енергію близько в 10 разів більше тієї, яку в неї вкладають.

О. П. КОЦЮБА, член-кореспондент Національної академії правових наук України; 
Р. О. КОЦЮБА, доктор юридичних наук, лауреат премії НАН України.