Популяризація бджільництва, на його думку, важливіша, ніж час, гроші та будь-які інші нібито невідкладні справи.
Чоловік має дві ґрунтовні освіти — технічну й економічну, але основною професією для нього таки стало пасічництво. Першого вулика отримав на день народження у сім років від діда, а в чотирнадцять допомагав доглядати за бджолиною фермою з 75 вуликів. Нині родина Козирєвих утримує понад 200 сімей. На цій фермі все робиться «за наукою». Стрімкі й раптові прибутки — не самоціль. Важливіше — перспективний і комплексний розвиток пасіки.
«Ми ж частина Європи, — пояснює Костянтин Анатолійович. — А там дещо інші стандарти якості. Рівняючись на них, і я давно перестав, приміром, відкачувати мед із гніздових рамок, залишаючи його для бджіл. А віднедавна і пилок збираю так, щоб зберегти його біологічну активність».
Оті жовто-зелено-коричневі висушені зернятка, що їх кожна друга мама зі старанністю бджолиної матки згодовує по ложечці своєму школярику впродовж зими, у Козирєвих мають дещо інший вигляд. Тут пилок заморожують, пакують в спеціальні контейнери і кладуть на збереження в холодильники. Тоді мікрофлора пилка, що висушується разом із ним, залишається живою на 90 (а не на 30, як у традиційному варіанті) відсотків. Це — чисті ліки і вітаміни. Здається, крім Козирєвих, цей складний і витратний (за часом і зусиллями) спосіб мало хто з пасічників України використовує. Недарма ж Костянтина Анатолійовича запрошують на корпоративні семінари, не випадково його лекції мають високі відгуки. Мабуть тому, що біологія бджолиної родини цікавить чоловіка не як теоретичні знання без практичного застосування, а як прикладна наука, дороговказ для розвитку сільських українських пасік.
Власне, пасіка Козирєвих — це літній точок або товарна ферма у Григорівці Новоукраїнського району і материнська, лабораторна, дослідницька філія в Степовому Кропивницького. Удвох з дружиною вони перевозять величезну пасіку, використовуючи сучасні технічні пристосування. Літній мед збираються «на виїзді» з гречаних, соняшникових полів, акації, фацелії. Ранні, травневі качають в Степовому, де розташована своєрідна науково-дослідницька база для занять селекцією, стеженням за відновленням потенціалу бджолиних родин.
До 2016 року Козирєв (як і господарі багатьох інших великих пасік в Україні) роздрібною торгівлею не займався. Продукцію здавав гуртовикам-імпортерам до країн Європи та США. А потім світова ціна на мед упала. Для українських пасічників (Україна — найбільший у Європі виробник меду, четверте місце в світі після Китаю, Туреччини та Аргентини) це була катастрофа. Вдалими менеджерами народилися не всі, тож і вижив на ринку не кожен.
«Роздрібна торгівля повинна мати асортимент, тільки тоді в цього бізнесу з’явиться шанс на успіх, — каже чоловік, котрий кілька десятиліть виробляє і продає стільниковий мед, забрус, віск, пилок та інші продукти бджільництва. — Але цього літа нам усім не пощастило з погодою. Пасічники одностайно кажуть, що нинішній сезон — найгірший за останні 40 років. З 12 травня і по 7 липня бджіл треба було підгодовувати, щоб не померли. Доводилося вибирати між виживанням сімей і якісним медом, котрий ніколи у вас не вийде, якщо довго годувати бджіл цукровим сиропом. Якщо даєте більше 240 грамів на сім’ю, бджола починає відкладати цукор про запас... Медоносна фацелія — і та споживалася бджолами не ради доброго медозбору, а як органічна підтримка, їжа для розвитку. Навіть коли пішов взяток від соняшнику, сім’я приносила за день нектару не 4—7 кілограмів, як зазвичай, а в середньому кіло-півтора...»
Одне слово, після всіх тих підніжок від природи пасічники мусять підняти ціну на мед. Бухгалтер за одним із дипломів, Козирєв обрахував собівартість кілограма меду — понад 70 грн. У 2018-му, для порівняння, було 43 грн. Але ні коронавірус, ні неврожайний рік великого ажіотажу на цінний продукт не спричинили.
«Статистика: кожен українець споживає за рік два кілограми меду, -зауважує Костянтин Анатолійович. — А має бути шість. Люди у нас поки що не розуміють користі меду і ставляться до нього переважно як до солодощів». А шкода...
Замість реклами. Великий асортимент продукції Козирєвих у базарні суботні дні представлений на овочевому гуртовому ринку в Кропивницькому.
Кіровоградська область.
Фото Івана КОРЗУНА.
