Позбавлені волі посилають сигнал. Чи почуємо?
Працювати з ув’язненими вчили волонтерів на спеціальному семінарі «Покарані, але не відкинуті», що протягом двох днів відбувався в Тернополі. Свої зусилля тут об’єднали священнослужителі УГКЦ та Державна пенітенціарна служба області. Керівник відділу УГКЦ з питань душпастирства у пенітенціарній системі Костянтин Пантелей не раз був свідком того, як люди, які потрапили за ґрати, ставали на шлях виправлення. Велика заслуга у цьому волонтерів, капеланів, проповідників.
— Слово «пенітенція» з латинської означає каяття, — каже він. — Необхідно прагнути, щоб той, хто скоїв злочин, переосмислив сенс життя, прийшов до миру з Богом, ближніми і самим собою.
Про те, як релігія допомагала вижити у сибірських таборах, розповів волонтерам тернопільський художник, колишній політичний в’язень Ярослав Омелян. «Священики правили, сповідали, причащали, — згадує він. — Саме з Богом у серці можна пережити труднощі тим, хто спіткнувся». Серед волонтерів — семінаристи Тернопільської духовної семінарії, небайдужі молоді люди: педагоги, правники, психологи, працівники соціальних служб. На переконання організаторів семінару, з часом їхній досвід міг би стати в нагоді при реформуванні пенітенціарної системи.
Гарним доповненням до семінару стала пересувна виставка «Преображення Господньою любов’ю», яка відкрилася у Тернопільському обласному художньому музеї. Її мета — подолати відчуження та реінтегрувати в суспільство людей з місць позбавлення волі. В експозиції — 113 робіт: картини, вишивки, гравюри здебільшого на духовну тематику. Декан Бережанського деканату УГКЦ Михайло Бугай багато років служив капеланом у Бережанській виховній колонії для неповнолітніх (нині її розформували), він переконаний: у кожної людини, особливо молодої, є шанс виправитися. Головне — достукатися до її душі.
На важливості капеланства у місцях позбавлення волі наголошує митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк. Не раз вони організовували прощі до святих місць засуджених за наркоманію, і люди після того звільнялися від згубної звички. Капеланам у цьому активно допомагають колишні в’язні, які вилікувалися від наркозалежності.
— Ми заохочуємо засуджених до творчості, — каже виконувач обов’язків начальника обласного управління пенітенціарної служби Руслан Вовк. — Серед експонатів виставки, яка мандрує Україною, є твори засуджених з виправних закладів нашої області. За ґрати потрапляє справді немало талановитих людей. Вони беруть участь у міжнародних виставках. Скажімо, роботи наших засуджених взяли призові місця на виставці в Австрії. Важливо дати змогу таким людям висловитися через мистецтво. Вони ніби посилають нам сигнал, що хоч і покарані, але не хочуть бути відчуженими від соціуму.
Голова обласної організації Асоціації жінок Марія Мацук довго стоїть перед вишитою чашею на Біблії.
— Така самісінька картина була у моєї бабусі на засланні, — ділиться вона. — Наша родина була репресована. Я народилася в Архангельській області. В тих умовах вижити нам допомагала віра в Бога. Наша організація вже шістнадцять років працює із засудженими. З досвіду можу сказати: хто потрапив за ґрати втретє-вчетверте, майже не має шансів навернутися до нормального життя. Якось приїжджаю до жіночої тюрми у Добриводах і зустрічаю при виході жіночку-рецидивістку, з якою тут познайомилася. Зраділа за неї, а вона у відповідь: «Я у відпустку. Невдовзі повернусь». На жаль, навіть не виїхавши за межі Тернопільщини, чимало колишніх в’язнів скоюють злочин, аби знову потрапити за ґрати. Вони втратили соціальні, родинні зв’язки, вдома їх ніхто не чекає, а часто і помешкання немає. На волі їм немає кому простягнути руку допомоги, не дивно, що в цих обставинах тюрма стає рідною домівкою.
Уже багато років Асоціація жінок добивається відкриття соціального гуртожитку для колишніх засуджених. Одна влада змінює іншу, але чиновники ніяк не реагують. А про те, щоб узяти на роботу тих, хто відбув покарання, роботодавці й слухати не хочуть. Що, зрештою, не дивно: при такому високому рівні безробіття є з кого вибирати. «На жаль, наше суспільство не готове сьогодні підтримати тих, хто посковзнувся у житті, тому й переповнені тюрми», — гірко констатує пані Марія.
За кількістю позбавлених волі Україна перебуває на одинадцятому місці у світі, на другому — у Європі. Є над чим замислитись. І виставка «Преображення Господньою любов’ю» — привід для цього. Не гріх згадати і прислів’я: Від тюрми і від суми не зарікайся.
Тернопільська область.
Відкриття виставки «Преображення Господньою любов’ю».
Фото автора.
