Його площа — 60 квадратних кілометрів. Тут розташована найнижча точка України — мінус п’ять метрів від рівня моря. А найголовніше багатство — лікувальні грязі, які ставлять на ноги людей, допомагаючи позбутися багатьох недуг. За якісною характеристикою куяльницькі перевершують грязі знаменитого Мертвого моря. Унікальні лікувальні якості грязі протягом століть формувалися як відкладання, утворені прісною водою річки Великий Куяльник і морської.
Ще кілька десятиліть глибина в лимані сягала трьох метрів. Сьогодні він обмілів до 20 сантиметрів. І експерти припускають, що починається в історії водойми доба повного обміління.
Рівень води в лимані та її солоність регулярно зазнають змін. Багаторічні спостереження показали, що в період з 1878-го по 1968-й солоність коливалася від 29 до 269 проміле. В роки з високою солоністю на дно лиману випадала в осад сіль.
У посушливі, коли пересихала річка Великий Куяльник, площа водойми зменшувалася майже вдвічі. Тричі — в 1907, 1925, 2014 рр. — для порятунку лиману від пересихання в нього через спеціально прориті канали запускалася морська вода.
Життєво важливого значення для пернатих Куяльницький лиман набуває взимку. Через високу солоність вода не замерзає за незначних морозів, тому сюди на зимівлю злітаються зграї водоплавних птахів.
«Здоров’я» лиману сьогодні викликає серйозні побоювання. Він помирає на очах людей, які не проявляють активності для його порятунку.
Проблема знищення унікального курорту стала настільки гострою, що нею занепокоєні в українському парламенті. Зокрема, народний депутат Оксана Білозір в 2009 році направила до Генеральної прокуратури України депутатський запит про притягнення до відповідальності осіб, причетних до знищення Куяльницького лиману. В результаті було порушено кримінальні справи за фактами незаконного видобутку корисних ресурсів, порушників притягли до адміністративної відповідальності, насип зрили.
Ректор Одеського державного екологічного університету доктор технічних наук, професор Сергій Степаненко протягом 20 років веде активну роботу з порятунку Куяльника. Написано сотні листів до різних інстанцій — від Одеської облдержадміністрації до Президента України, розроблено й схвалено на сесії обласної ради цільову програму з порятунку унікального лиману.
Резолюціями й директивами лиман не наповнити
9 серпня 2020 року до депутатів Одеської облради звернулися жителі Одеської області — науковці, екологи, волонтери, але питання реалізації регіональної програми з відновлення водних ресурсів Куяльницького лиману відгуку не знайшли.
Дворічна посуха повернула лиман у найтяжчий стан 2014-го. Зміни наростають катастрофічно швидко (водної плівки в лимані залишилося в найглибших місцях 25—30 см), і повернення може й не бути!
А як же обласний бюджет 2020 року реагує на цю дуже серйозну загрозу унікальному природному ресурсу нашої області, України загалом? Як він фінансує планові заходи регіональної програми? Та практично ніяк! Із запланованих програмою з відновлення водних ресурсів Куяльницького лиману на 2020-й витрат з обласного бюджету в розмірі 30 280 000 грн виділено лише 641,5 тис. грн.
Складається враження, що в обласному бюджеті регіональна програма з відновлення водних ресурсів Куяльницького лиману взагалі «persona non grata»! Справа дійшла до того, що кошти в розмірі 641,5 тис. грн із співфінансування довгоочікуваного й найважливішого завдання програми по Куяльнику «Комплексне обстеження щодо розробкою інженерних рішень щодо ренатуралізації гідрологічного стану річки Великий Куяльник з метою врятування Куяльницького лиману з виготовленням проектної документації» чомусь проводиться у рамках «Регіональної комплексної програми з охорони довкілля на 2020—2021 роки», в якій цього заходу взагалі немає.
На жаль, депутати обласної ради не відреагували на звернення екологічної громадськості щодо порятунку Куяльника. Вкотре не відреагували.
— До 2019 року Куяльницький лиман оживав, бо в зимово-весняний період туди трубою надходила морська вода. Середньорічний рівень лиману піднімався, солоність води зменшувалася. Її показники були сприятливі для розвитку біологічних процесів, які ведуть до утворення лікувальної грязі, підтримання оптимальної активності її цілющих властивостей. Але в 2019-му почалася дворічна посуха, і, по суті, подача морської води стала єдиним джерелом наповнення Куяльницького лиману, — зазначив Сергій Степаненко. — На жаль, 10 млн кубів води, яка надходить із труби, не вистачає навіть для підтримання стану лиману. Адже з його поверхні щорічно випаровується понад 20 млн кубометрів. До того ж літньої пори подавати морську воду не можна. Вона не нашкодить розвитку життя в Куяльнику тільки, якщо її температура буде нижча восьми градусів. І якщо раніше такий температурний режим встановлювався на початку листопада, то зараз — наприкінці грудня. Тож ми вже втратили 1,5 місяця початку подачі води.
Необхідно діяти рішуче. Нині експерти обговорюють шість варіантів порятунку «медичної водойми»:
1. Лиман врятує море
На сьогоднішній день у робочому стані перебуває трубопровід, через який взимку до лиману перекачують воду. Це роблять холодної пори, щоб не знищити живі організми.
2. Розчистити річку Великий Куяльник від дамб
Лиман пересихає, бо річку Великий Куяльник перегородили 130 дамбами, вони забирають 80% води. Більшу їх частину необхідно прибрати, і тоді вода з річки знову потрапить у Куяльник. Складність полягає саме в тому, що жителі сіл, які використовують цю воду для господарських потреб, навряд чи на це погодяться.
3. Воду в Куяльник може дати
Одеса
Бо в лиман веде одна з труб міського водопостачання Одеси, воду туди можна дати з неї. Це «пожежний» варіант, який можна реалізувати в будь-який момент, однак і тут потрібно для початку провести дослідження впливу водопровідної води на лиман. Ще одним мінусом є вкрай висока вартість такої послуги, але з усіх варіантів і це не найбільш дорогий і тимчасовий.
4. Вода із прісної водойми міста Теплодара
На території Теплодара є велика прісна водойма, воду з якої можна спрямувати по трубах у Куяльник. Але їх ще потрібно прокласти на 50 км, що навряд чи обрадує жителів, у чиїй власності вже давно перебувають земельні ділянки. Тому цей варіант більше схожий на фантастичний.
5. Пробурити артезіанські свердловини біля самого лиману
Тоді воду в лиман можна буде качати з них. Однак це потребує часу, а ще треба оформити документацію, пробурити тощо. Також свердловини мають буритися там, де зараз стоять житлові будинки.
6. Подавати зі станції біологічної очистки «Північна»
Нині вода з цієї станції проходить недостатнє очищення для того, щоб її пустили в Куяльник. Але, якщо підняти рівень очистки, то можна спробувати. До того ж цією водою можна було б поливати в «міжлимання» і розвивати тим самим наш регіон.
Максим Степанов, коли він був головою Одеської облдержадміністрації, добився, щоб у березні 2019 року Куяльник визнали курортом державного значення. Тоді чиновники стверджували, що закон про присвоєння Куяльнику статусу курорту державного значення не потребуватиме додаткового фінансування з державного бюджету, але дасть потужний сигнал інвесторам про те, що держава захищає цей курорт і фінанси, які буде вкладено в його розвиток. Загалом була надія, що інвестори ринуть наводити лад на берегах Куяльницького лиману.
Інвестори не ринули. І сьогодні порятунок Куяльницького лиману — це написання довідок, резолюцій, якими унікальну водойму врятувати неможливо.
Фото: pushkinska.net
