За їхніми словами, цього року археологічний сезон став як ніколи щедрим на знахідки, які можуть розширити знання про людей золотоординського періоду.
«Велика кількість поховань, досліджених тут, належала половцям, або ж кипчакам, як вони самі себе називали. Після свого приходу на Причорномор’я в середині XI ст. вони стали господарями Печенізько-хозарського степу, який відтоді називався Дешт-і-Кипчак, тобто «Поле Половецьке», — зазначають учасники розкопок.
Одна з таких знахідок — стародавнє дзеркало. Сьогодні наявністю люстерка нікого не здивуєш, воно є повсякденним аксесуаром будь-якої людини. Але ще кілька століть тому усе було інакше. Археологи кажуть, що в ті давні часи, коли в причорноморських степах панували кочівники, наявність дзеркала була показником соціального статусу та заможності. Також відомо, що, крім свого основного призначення, металеві люстерка використовувалися як талісмани і відігравали певну роль у магічних обрядах та астрології. А це ще більше підвищувало їх цінність.
«Люстерко в тому вигляді, яким ми його знаємо, з’явилося тільки в XIII ст., коли європейці навчилися робити більш-менш великі предмети з прозорого скла. До цього в побуті використовувалися звичайні металеві дзеркала з відполірованих бронзових, срібних, олов’яних пластин — зазвичай відображення в такому дзеркальці було далеким від ідеалу», — відзначають учасники розкопок і як підтвердження демонструють знайдене на Мамай-горі люстерце.
Археологи вже дослідили щонайменше десять жіночих поховань, і, що вражає, дев’ять із них супроводжувалося наявністю люстерок. Чотири збереглися повністю, одне було розколоте, ще чотири дійшли до нас фрагментами.
«Тримаючи таке дзеркало в руці, дивлячись на фото, замислюєшся, а ким була та жінка, яка востаннє подивилася в нього багато століть тому?» — розмірковують науковці.
