Проблема отримати нову. Звісно ж, у Ощадбанку! Та ще й бажано, щоб вона повноцінно функціонувала.

Якщо втратили картку, алгоритм дій простий. Телефонуйте на гарячу лінію установи, блокуйте і замовляйте нову. Без усіляких — «а раптом знайдеться...» Бо якщо раптом і знайдеться, то хтозна до чиїх рук вона потрапить і на що ті чужі руки здатні. Але, увага! Варто наголосити, що раніше заблокована картка, що раптом знайшлася, як проїзний документ використовуватися не може. Принаймні, так пояснила операторка. Отож, блокуємо!

Тим паче, що на досвіді близької людини, яка свого часу теж загубила була картку киянина, знаємо, що для деяких працівників Ощадбанку законодавство про захист персональних даних — то порожній звук. І хоч у головному офісі вам навряд чи дадуть якісь дані про тримача картки, зате у відділеннях, будь ласка: і номер телефону, і домашню адресу. Було, було... Але до нашої оповіді.

Термін випуску, каже представниця банку, — два тижні. І наголошує, це, мовляв, новітній високоякісний пластик. Не те, що раніше! Вартість — 30 гривень. Доставка в інше відділення Ощадбанку — по готовності. Ціна доставки — 40 гривень.

Шалені апетити якісь. І розраховані не на пенсіонерів (картка ж соціальна?), а на... мільйонерів! Схоже, наші банкіри вже зовсім втратили здоровий глузд? За шматок пластику, на виготовлення якого витрачено мало не два тижні (он у ПриватБанку все робиться в присутності клієнта!), зі спотвореним портретом, на якому з однаковим успіхом можна впізнати і Карабаса Барабаса, і бен Ладена, і Йоулупуккі, але аж ніяк не власника картки, вони правлять 30 гривень?

А яка може бути плата за доставку між своїми — ощадбанківськими — відділеннями? Тим паче, що ті відділення — у межах прямої видимості! Ви Бога побійтеся! Але пані оператор пояснює, що, мовляв, такий у них порядок. Наостанок перепитує, нову замовлятимете?..

А що залишається? Блокуємо, замовляємо, чекаємо. І... не повірите! За три дні до призначеного терміну мобільний телефон голосно і мелодійно плямкнув, сповіщаючи про чергове повідомлення. А там — аж не віриться: «Шановний клієнте,

Вашу картку доставлено до відділення Ощадбанку № 10026/0753... проспект Перемоги, 54-А...». У вухах — сурми, перед очима — салюти! Біжимо. Летимо, немов на крилах!

— Вас вітає Ощадбанк, — привітно озивається операціоністка, чим приємно дивує. Відтак словниковий запас її української несподівано вичерпується й вона перескакує на зручну для неї і, на її думку, загальнозрозумілу. Заради справедливості скажемо, що прощалася вона і запрошувала заходити ще теж, як не дивно, українською. Тільки цього й навчили в державній установі? Чи Закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» не для них? Шкода.

Ну от. Картку отримано. Пін-код змінено. Все? Ні, не все. Завдяки настирливості клієнта з’ясовується, що на картці... від’ємний баланс. Ті самі 70 грн за перевипуск та доставку.

— Не біда, — каже, — ну, не працюватиме як транспортний додаток. Тільки і всього, подумаєш! — чи то жартує, чи сміється, чи знущається. — Ви знову прийдете до нас, сплатите борг і розблокуєте...

Незрозуміла логіка — навіщо приходити іншим разом, коли можна це зробити тепер! Чи варто говорити, що на пропозицію розрахуватися карткою іншого банку операціоністка, погоджуючись, кивнула головою. Але попередила, що за це знімуть комісійні!

На запитання, чи треба нову картку активувати, валідувати чи що там ще з нею робити, щоб використовувати в транспорті як транспортний додаток, дівчина запевнила, що Ощадбанк, мовляв, уже про все подбав.

Як він подбав, стало зрозуміло біля першого ж турнікета метро, на якому при спробі пройти загрозливо спалахнув червоний хрест.

— Нічого, — подумалося, — завтра все буде гаразд. Але завтра — і з ранку, і надвечір — турнікет не розкрив своїх обіймів. Чергова по станції порадила їхати або на «Майдан Незалежності», або на «Хрещатик» і шукати правди в адміністратора.

Там вдалося з’ясувати, що на картку взагалі не внесли жодних даних про наявність пільг. Тому прикладання її до валідатора в наземному транспорті, зчитувального пристрою турнікета метро було рівнозначне нулю...

Адміністраторка в амбразурі кас метрополітену розгорнула замусоленого зошита, переписала з картки всі тепер уже далеко не секретні персональні дані власника до свого гросбуху під порядковим номером 170 і сказала, що раніш як за три дні, а ще краще — за п’ять, до турнікета можна не потикатися.

Віддамо їй належне. Видно, що людина знає свою справу: на третій день картка нарешті таки відгукнулася і спрацювала!

Усе нібито закінчилося щасливо, але неприємний присмак залишився. Тому, щоб розвіяти сумніви, хотілося б поставити декілька запитань. Сподіваємося, вони дійдуть до керівництва Ощадбанку. Чому за видимість кипучої діяльності з клієнтів беруть гроші, а натомість нічого робити не хочуть?

Хоч ми й описали одиничну ситуацію, це не випадковість і не виняток, це правило. Добрий десяток людей, опитаних нами, не відгукнувся схвально про послуги шанованої банківської установи. Не задоволені опитувані ні якістю обслуговування, ні сервісом, ні швидкістю.

А й справді, чому клієнт, заплативши гроші, змушений бігати зачарованим колом і робити чужу роботу? Хоч в Ощадбанку змінили вивіску, а разом з нею зняли нарукавники та здали в утиль рахівниці та кислий вираз обличчя, таблички про тимчасові труднощі, розміщені на фасадах учорашніх ощадкас, якнайвиразніше характеризують сьогоднішній стан справ у державному банку, який позиціонує себе як «Мій банк. Моя країна».

До речі, а що з цього приводу думають у офісі секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у світлі дотримання законодавства про захист персональних даних. Адже ними — нашими персональними даними — граються, як хочуть, і у регіональних управліннях Пенсійного фонду, і в уповноважених підрозділах соціального захисту, і у Ощадбанку, а тепер ще і у метрополітені.

А тим часом міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров разом з міністром соціальної политики Мариною Лазебною не втомлюються лякати українців цифровізацією, розхвалюючи на всі лади Стратегію цифрової трансформації соціальної сфери, метою якої є «...забезпечення європейських стандартів функціонування та надання послуг, зміцнення фінансової стабільності, підвищення прозорості соціальної сфери, а також оптимізації її адміністративних видатків...».

А ще нагадаємо, що за обслуговування карти, на якій немає коштів, беруть за смс-банкінг, беруть за ммс-банкінг, за розрахунки карткою іншого банку теж беруть. Для того щоб відмовитись від непотрібних послуг, клієнт повинен прийти у відділення Ощадбанку, написати письмову відмову. Її приймуть, послугу відключать, але не встигнете ви повернутися додому, як отримаєте смс-повідомлення, що, буцімто на ваше палке прохання, вам підключено послугу смс-банкінгу вартістю...

І немає на те все ради!

Довідково

Ощадбанк — український банк, другий за розмірами активів та найбільший за кількістю відділень серед усіх банків України. Перебуває в державній власності. Станом на 1 січня 2018 року чисті активи банку становили 234 мільярди гривень.
Вікіпедія.

Фото автора.