Традиційно так склалося, що більшість засобів масової інформації країни згадують про донорство напередодні Всесвітнього дня донора. Хоч, повірте, такий підхід до висвітлення цієї безумовно не другорядної теми не зовсім правильний. Бо, мабуть, кожному відомо, що кров для хворих потрібна постійно. Тому увага до цієї важливої ділянки медичної роботи має бути не епізодичною, а постійною.
Докладніше розповісти про донорство прошу заступника головного лікаря КНП «Лиманська центральна районна лікарня», що на Одещині, Віктора Стариковича (на знімку):
— Хочу розпочати свою розповідь з історії переливання крові (гемотрансфузія), яка сягає своїм корінням сивої давнини. «Чарівний еліксир, що повертає до життя, дарує силу, молодість, красу» — такими словами цілителі здавна наділяли кров.
Загалом розвиток донорства супроводжувався численними злетами і падіннями. На сьогодні препаратами крові користуються майже в кожній галузі медицини, яка пов’язана з травмами, пологами, операціями. Інколи буває так, що усі препарати абсолютно безсилі, а людину рятує саме ця життєдайна рідина.
І все-таки слід зазначити, що лише бажання громадянина здавати кров недостатньо. Головна вимога до майбутнього донора — відмінне здоров’я. Його проби крові проходять обов’язковий аналіз на наявність таких інфекцій, як гепатити, сифіліс, СНІД. Після забору кров не йде одразу на переливання, вона проходить відповідні дослідження. Цільну кров переробляють на складові частини, кожна з яких має свій термін зберігання. Компоненти з коротким терміном зберігання йдуть на видачу, а плазма крові — на карантинне зберігання. Тобто протягом шести місяців на її використання накладається заборона до моменту, поки не буде даних про особу, що здавала кров: чи вона не захворіла, чи не потрапила в лікувальний заклад. Якщо повторний аналіз підтверджує, що людина здорова, після цього знімається заборона на видачу плазми.
— Чи не шкодить донорство організму людини?
— Для здорової дорослої людини процес кровоздачі абсолютно безпечний та не завдає шкоди організму.
По-перше, організм донора постійно самооновлюється за рахунок виведення надлишку крові та її компонентів. А це профілактика хвороб серця та судин, імунної системи, порушень травлення, роботи печінки та підшлункової залози.
По-друге, під час здачі крові відбувається неспецифічна реакція організму на втрату самого себе — і в такий спосіб організм тренується на випадок можливої крововтрати. У критичній ситуації при великій крововтраті у донора більше шансів вижити, ніж у людини, що не здавала кров.
По-третє, як засіб профілактики захворювань серцево-судинної системи: за даними досліджень, в осіб, котрі здають кров, у десятки разів рідше бувають інфаркти.
По-четверте, донор має можливість постійно контролювати стан свого здоров’я за рахунок регулярних медичних оглядів та безплатних аналізів на найпоширеніші інфекції.
Ще один важливий момент: якщо людина вирішила здавати кров, вона автоматично обирає здоровий спосіб життя — тепер уже не тільки для себе, а й для незнайомого хворого, якому її кров буде перелито.
— Як проводиться ця важлива робота в районному медичному закладі?
— Вона розпочинається з кабінету із забору донорської крові, який повністю забезпечений сучасним обладнанням: центрифугою для розподілу крові на плазму й еритроцитарну масу, двома низькотемпературними (-400С) морозильними камерами для зберігання свіжозамороженої плазми, а також холодильниками для зберігання еритроцитарної маси та плазмоекстрактора.
Попри певні проблеми, донорської крові для наших потреб цілком вистачає. Це стосується усіх груп крові, навіть найрідкіснішої, якою є четверта із мінусовим резус-фактором. На сьогодні у нас у наявності понад 100 літрів свіжозамороженої плазми та 3,5 літра еритроцитарної маси. Хочу сказати, що ми не лише забезпечуємо себе донорською кров’ю, а й допомагаємо іншим лікарням.
На обліку в нашій лікарні перебувають понад 150 постійних донорів та ще не менш як 300 громадян, які готові здати кров. Так, скажімо, донорським кістяком є група працівників морського торговельного порту «Южний» у кількості 60 осіб, які вже не перший рік добровільно здають кров. Серед донорів є і 15 місцевих медичних працівників, чимало мешканців з різних сіл району.
Сьогодні для здачі крові використовуються тільки одноразові медичні системи, тому інфікування донора виключене. Для кожного донора підготовлено свою індивідуальну одноразову систему, що розкривається лікарем у його присутності. Голка для забору крові з пальця (для експрес-визначення групи крові) теж одноразова. Заразитися чимось при здачі крові неможливо.
— Говорячи про цю архіважливу справу, хочеться, щоб ви бодай коротко розповіли про свято і людей, які є активними донорами.
— День донора було започатковано в 2005 році на Всесвітній асамблеї охорони здоров’я в Женеві, щорічно відзначається 14 червня. Ініціаторами його проведення виступили одразу чотири міжнародні організації, які закликали до добровільної та безплатної здачі крові: Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародна Федерація Товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Міжнародна федерація організацій донорів крові і Міжнародне товариство з переливання крові.
Засноване свято — це ще один привід висловити подяку людям, які добровільно здають свою кров, не отримуючи за це вагомої винагороди.
У країні для цієї категорії громадян започатковано державні звання «Почесний донор України» та «Заслужений донор України».
Передусім хочу назвати прізвища тих наших земляків, яким присвоєно звання «Почесний донор України». Це южнянці Сергій Деменников та Олег Медведенко, котрі понад чотири десятки разів здавали кров у нашій лікарні. Близький до почесної відзнаки і Володимир Шевченко з Доброслава, який уже 32 рази здав кров. Усі ці донори — докери МТП «Южний».
Продовжують добру справу й інші мешканці райцентрівського селища. Серед них найактивніші будівельник Сергій Михайліченко, підприємець Іван Волощук. Є чимало донорів і в інших населених пунктах району.
Ми дуже вдячні нашим добровільним помічникам за їхнє благородне бажання рятувати здоров’я і життя іншим людям. Бажаємо їм міцного здоров’я, сімейного затишку і всіх земних гараздів.
Розмовляв Іван РАФАЛЬСЬКИЙ.
Доброслав Одеської області.