Тепер з комфортом можна буде добиратись на роботу до райцентру (до нього сім кілометрів). Адже чимало мешканок села працюють там швачками на швейній фабриці та у підприємців, медсестрами у лікарні, мають роботу в місті і деякі чоловіки, хоча останніми роками у пошуках заробітків дедалі більше виїжджають на сезонні заробітки за кордон і по Україні. Адже в селі майже 170 багатодітних сімей і їх потрібно утримувати, годувати.

— До речі, сім’ю, де виховується троє дітей, у нашому селі не вважають багатодітною, — каже вітковицький сільський голова Галина Миронець (на знімку), яка на цій посаді з 2006 року, нагороджена орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня. — Відлік починають з п’яти дітей. А Майя Михайлівна Федас разом з чоловіком Георгієм Івановичем виховують п’ятнадцять дітей, по тринадцять дітей у двох сімей Тихончуків та родини Воробей.

Звичайно, це дуже добре така висока народжуваність. Але це й породжує проблеми, які місцева влада, зокрема Галина Миронець, разом з депутатами стараються вирішити.

— Село з трьох сторін оточене лісами, з четвертої — річкою Случ, через яку побудували міст, тож уже немає куди розширятися, — каже Галина Михайлівна. — А бажаючих взяти земельні ділянки під забудову багато. Тож поки виділяємо їх молодятам, багатодітним родинам, атовцям, пільговикам. Але зараз міркуємо, як вирішити цю проблему, щоб село із населенням 2,8 тисячі чоловік і надалі розвивалося.

— Друга проблема — школа, де навчається 600 дітей. Ні, вона доглянута, зроблені ремонти. Але розміщена у двох пристосованих приміщеннях, які на відстані 800 метрів одне від одного, що дуже незручно і для вчителів, і для батьків, не кажучи вже про дітей. Тому зараз займаємось питанням виділення земельної ділянки під нову школу, — розповідає Галина Михайлівна.

До речі, Вітковичі мають всю необхідну інфраструктуру: амбулаторію, школу, дитсадок, аптеку, різнопрофільні магазини, клуб, який привели у належний стан, щоб було де проводити заходи, а також де міг би виступати і проводити репетиції місцевий народний ансамбль «Вітковчанка». Село, як і інші, живе своїм життям, щоденними сільськими клопотами і сподівається, що воно, те життя, стане легшим і кращим. Село незабаром увійде до Березнівської об’єднаної територіальної громади.

— На території села — до двох десятків підприємців з обробки деревини, виготовлення бетонних виробів, огорож, бруківки, що сприяє самозайнятості населення, — розповідає Галина Миронець. — Але я завжди мріяла, щоб у Вітковичах була своя пекарня, м’ясопереробне підприємство, куди могли б здавати вирощене на обійстях селяни і мати додатковий дохід до сімейного бюджету. Тож завжди готові сприяти інвесторам.