Розкажу про земляка. Син українця і татарки, народився 6 жовтня 1966 року в селі Грузьке Макарівського району на Київщині. Тривалий час жив в Ірпені Київської області. Олександр Давидчук служив у десантних військах, воював в Афганістані, був поранений. Любив парашутний спорт. На його рахунку понад тисяча стрибків. Був заслуженим майстром з парашутного спорту. Також любив полювання та риболовлю. Вдова Лариса згадує: «У 2005 році в нас народилася донька Вікторія. Сашко був гарним батьком, дуже любив її, називав своєю принцесою. Все було добре, було багато планів та сподівань...».
Леонід Петрик розповідає про свого друга: «Зайнявся підприємницькою діяльністю — заготовляв торф для вирощування шампіньйонів, постачав його на спеціалізовані ферми... З перших днів разом із членами Спілки афганців України брав активну участь у подіях Євромайдану та Революції Гідності. Одним із перших пішов до військкомату, але через стан здоров’я йому відмовили. Тож знову почав займатися волонтерством — возити на передову зібрану в Ірпені допомогу».
Олександр Давидчук спільно зі ще одним ірпінцем Миколою Личаком повезли гуманітарну допомогу батальйону «Айдар» і, переконавшись, що там бракує досвідчених людей, залишилися воювати.
Ветеран «Айдару» Олександр Ніколаєць (він помер після повернення додому) згадував: «Сашко і Микола приїхали до нас 22 липня. Тобто в «Айдарі» вони провели лише 5 днів. За цей короткий термін їм, як колишнім військовим, вдалося налагодити у батальйоні постову та днювальну службу. Хлопці приїхали до нас у найважчий період. Микола Личак, який пройшов Афган і бачив війну, сказав, що афганська війна порівняно із цією — дитяча забавка. Російські професійні військові не шкодували снарядів. Обстріли наших позицій здійснювалися безперервно по 12 годин на добу».
У бою Олександр Ніколаєць і Микола Личак були поранені. Давидчук перев’язав Ніколайця, транспортував його з-під обстрілу і заходився перев’язувати Личака. Та вибух мінометної міни не залишив бійцям жодного шансу.
Олександр Давидчук посмертно нагороджений орденами «За мужність» ІІІ ступеня і «За вірність присязі», Золотою зіркою козацтва України та нагрудними відзнаками «За оборону Луганського аеропорту» і «Знак пам’яті».
В Ірпені, за пропозицією Ірпінської міської організації Української спілки ветеранів Афганістану, іменами Олександра Давидчука і Миколи Личака названо вулиці, інформація про героїв міститься в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї і на Алеї героїв АТО.
Нещодавно в серії «Пам’ять Нації» вийшла друком книжка «Олександр Давидчук. Від Афгану до «Айдару». Це розповідь про одного із захисників України Олександра Давидчука. Книжку уклали Євген Букет і Віталій Гедз.
Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею.
