Від накритих столів у сільському клубі для тих, хто правильно голосував, до відкриття нових заводів і фабрик. Минали роки, змінювались технології, але невідступно за ними йшли численні обіцянки створити за чотири роки нечуване диво. Кандидат на місцевих виборах часто нагадував змія-спокусника, якому був потрібен позитивний результат будь-якою ціною. Хто виявлявся більшим казкарем — часто виходив переможцем. Щоправда, лише на один термін.
Мріяти не заборониш
Ось переді мною сучасна передвиборна казка початку третього тисячоліття. Кандидат мріє стати депутатом Львівської міської ради від Сихова — найбільшого спального району міста. Дідусь-казкар обіцяє до 2024 року спорудити тут новий спортивний комплекс, впорядкувати лісопаркову зону, створити нові робочі місця, відкрити сучасний житловий мікрорайон замість тюрми, здійснити ремонт шкіл і спортивних майданчиків.
Перелік обіцянок можна продовжити. Звучать вони заманливо, особливо для жителів проблемного спального району Львова. Та прискіпливий читач не знайде жодного слова про те, як кандидат виконуватиме свої обіцянки. Як, за рахунок яких коштів він спорудить спортивний зал. Як, за чий рахунок він упорядкує десятки гектарів лісопаркової зони. Проблема всіх кандидатських казок — там немає конкретики, шляхів розв’язання тієї чи іншої проблеми. Усе гарно, оптимістично, обнадійливо, але все так далеко від реалій нашого життя.
Натомість ви не знайдете навіть згадки, як бути з експлуатацією житлових будинків. Старі житлово-експлуатаційні контори себе не виправдали, а створення об’єднань власників шкутильгає. Мешканці часто залишені наодинці зі своїми маленькими проблемами.
Наступна проблема — транспорт. Хоч і провели трамвайні лінії до Сихова, добратися до центру вранці вкрай сутужно. Але це буденщина, з якою виборець стикається щодня і щогодини. Він уже не вірить, що місто зможе допомогти закрити проблеми житлової зони. Зате він легко повірить в нову казку про лісопарк. На цю тему розмови ведуть ще з часу забудови Сихівського мікрорайону — понад 40 років. А тут — усе вирішиться до 2024 року. Поаплодуємо кандидату, бо мріяти нікому не можна заборонити.
Нічого не поробиш, виборчі технології вимагають яскравої обгортки. Адже не загорнеш свої ідеї в таку сіру обгортку, як сміттєзвалище і переробка твердих відходів.
Третю каденцію депутатських корпус міськради не може розв’язати проблему утилізації твердих відходів. Львівське сміття возять по всій Україні. Про пригоди комунальників знають навіть правоохоронці й екологи, які фіксували несанкціоновані звалища і затримували водіїв із львівськими відходами там, де вони не мали б бути.
Вдумайтеся тільки в цифру: 15 років місто не може розв’язати найболючішу проблему — сміттєву. А про що тим часом кажуть кандидати? Про кредити європейських банків, про ІТ-технології, про розвиток туризму.
Мало хто з виборців знає, що туризм навіть у розвинутих країнах — це максимум 10 відсотків бюджету.
І таку моду на гарні обгортки часто диктує виборець, який хоче дива. Львівське диво має конкретну історію: за 15 років 750-тисячне місто не розв’язало сміттєвої проблеми.
Так працюють реалісти
Північний мікрорайон Львова може стати одним із кращих у місті. Тут колись був танковий полігон і дачні масиви. Зайці бігали. Чотири роки тому депутат міської ради Роман Іванців не обіцяв неземних благ, лише попросив виборців: «Давайте разом, спільними зусиллями, зробимо наш мікрорайон комфортним для життя».
У Північному, крім житлових будинків, магазинів, були середня школа і дитячий садок. І жодних умов для відпочинку чи занять за інтересами. Депутат почав з того, що створив об’єднання виборців. Разом зустрічалися і вирішували, як далі розвивати мікрорайон, що розташовувався на окраїні міста. Ядром об’єднання стали жителі, вчителі СШ № 97 і парафіяни місцевої церкви. І знайшли вихід із ситуації.
Міська рада щороку оголошує конкурси на кращі громадські проекти. Мешканці голосують, і який проект набирає більше голосів — отримує фінансування. Першим успіхом стало будівництво стадіону. Щоб набрати найбільше голосів, організатори навіть підвозили мешканців до центру адміністративних послуг, щоб вони там проголосували. Це була небачена досі активність громади. У мікрорайоні навіть магазини на кілька годин закривали, аби продавчині встигли проголосувати.
Після стадіону був благоустрій території і створення скверу. Знову перемогла громада Північного мікрорайону. Потім дитячий майданчик за 800 тисяч гривень, спортивні майданчики. За чотири роки мікрорайон справді став комфортним для його мешканців. Депутату вдалося зацікавити людей долучитися до того, щоб самим змінити свій мікрорайон, успішно спрямувавши енергію мешканців у потрібне русло.
Щороку тут проводять толоки. Люди в суботу опоряджають територію, зрізують старі дерева, насаджують молоді, вивозять сміття. Це реальні справи, які вони роблять разом зі своїм депутатом.
Що робити?
Як позбутися популізму на виборах? Як донести до людей інформацію, що вони повинні підтримувати тих, хто може пропонувати конкретні справи, а не казкарів.
Один із таких варіантів запропонував начальник управління освіти та науки Львівської облдержадміністрації Олег Паска, який закликав освітян іти на вибори в місцеві органи влади. Законодавство прийнято таке, що не може особа кандидувати в місцеві ради шляхом самовисування чи від громадської організації. Місцеві ради — це розвиток шкіл, народних домів, бібліотек, лікарень, це ремонт доріг, газифікація, ефективне використання ресурсів.
ОТГ — це жорстка конкуренція між радами за ресурси. І ті території, які мають сильний кадровий потенціал і зуміють обрати мудрих і гідних людей, — зможуть виграти суперництво і стати комфортними для життя.
Тому Олег Паска радить освітянам іти в місцеві органи влади, і не має значення, від якої партії, треба йти і піднімати рівень культури, рівень дискусій, підходи до ухвалення рішень. Треба перестати всім кандидатам бити себе в груди і прикриватися патріотизмом, бо патріотизм на рівні громад — це добре продумані програми розвитку громад чи хоча б пропозиції до них.
Ще одна важлива порада виборцям від головного освітянина Львівщини: «Треба перестати реагувати на емоції, сваритися через кандидатів та партії, ділити їх на «своїх» і «чужих» — бо це перша ознака, що вами маніпулюють, ведуть до потрібного комусь рішення. Треба чітко аналізувати програми і пропозиції, обирати талановитих і сильних, мудрих людей, які впливають позитивно на розвиток громад».
Львів.
