Розмова з директором Національного природного парку «Синевир», кандидатом філософських наук, заслуженим природоохоронцем України Миколою Дербаком (на знімку) про збереження і вивчення довкілля, розвиток рекреації та виклики, які стоять перед установою

Літній сезон був насичений і масовий

— Миколо Юрійовичу, зараз у нацпарку посилено охорону природних екосистем. Із чим це пов’язано?

— Триває рев оленів — важливий період, від якого залежить чисельність популяції цих красенів. Зараз олені недостатньо пильні, тож можуть стати трофеєм для браконьєрів. У зв’язку з цим на всіх дорогах та заїздах до лісових урочищ в НПП «Синевир» шлагбауми закриваються на замок. Ми організували злагоджене чергування служби державної охорони природно-заповідного фонду, яке здійснюється в місцях скупчення оленів, щоб забезпечити їх охорону. Паралельно науковці та природоохоронці парку провадять облік цих тварин. Рев зазвичай триває до кінця жовтня. Саме до цього часу в місцях перебування оленів забороняється відвідування урочищ сторонніми особами, проїзд автотранспорту та ведення будь-якої діяльності.
Посилення охорони зумовлено ще й тим, що через суху погоду є загроза пожеж у природних екосистемах. Непогашене багаття чи викинутий недопалок легко можуть стати причиною пожежі.

— «Синевир» — один з найбільш популярних національних парків України серед туристів. То чи був успішним цьогорічний літній сезон, зважаючи на пандемію?

— Попри всі труднощі, він був насиченим і масовим. Люди обирали для відпочинку «Синевир», проте все ж відвідувачів було менше, ніж за аналогічний період торік. Це зумовлено жорсткими умовами карантину, особливо в першій половині року. Інтенсивність туристичного сезону спостерігалася з другого півріччя, і, фактично, літній плавно перейшов у осінній без міжсезоння. Так би мовити, два сезони злилися в один. Це пов’язано з тим, що вересень видався дуже теплим, а також багато людей ще не встигло відпочити. Отже, станом на кінець вересня парк відвідало майже 120 тисяч туристів. Це на півсотні тисяч менше, ніж за такий само минулорічний період.

Проте інтерес туристів до відпочинку в парку досить жвавий. Люди пишуть, телефонують, звертаються по різну довідкову інформацію, тож напевно планують відпочинок. Прогнозуємо, що осінь буде щедра не лише на дари природи, а й на туристів. Тим паче, що прогноз синоптиків також тішить: осінь в НПП «Синевир» буде тепла.

Озеро Синевир здивувало повноводдям

— Що вдалося зробити останнім часом для удосконалення рекреаційної інфраструктури парку?

— Насамперед ми подбали про розчистку і ремонт туристичних та екологічних стежок — а їх у нас тринадцять; облаштували рекреаційні зони з альтанками, подбали про «лісові меблі», розробили і встановили нові банери на під’їздах до визначних місць, а також численні вказівні знаки, щоб було зручно орієнтуватися.

Важливим викликом постає управління потоками туристів, особливо до озера Синевир. За попередні три роки його щорічно відвідувало понад 200 тисяч осіб. Цьогоріч ми закрили можливість відвідувати цей природний об’єкт на автомобільному транспорті у вихідні та святкові дні. Дістатися до Морського ока (так називають озеро в народі) в ці дні можна лише пішки. Виняток становить транспорт поліції, медичної та пожежної безпеки, а також автомобілів, які перевозять осіб з інвалідністю, котрі не можуть пішки здолати вгору відстань у тисячу метрів.
Цього року контрольно-пропускний пункт до озера Синевир встановлено на межі земель сільської ради і парку, що на кількасот метрів вище старого. На в’їзді спорудили дерев’яну арку. Саме звідти здійснюється пропуск до знаменитої гірської водойми.

Поблизу самого озера прокладено кабельну лінію електропередач, яка тягнеться до схилу гори Озірної, де розташована вишка «Київстару», що забезпечує цю місцину мобільним зв’язком. Досі стара лінія часто зазнавала ушкоджень під час аномальних погодних умов. Крім того, електроопори псували вид на Синевир. Нова лінія, що огинає озеро, прокладена під землею. Тут хочеться подякувати голові Закарпатської облдержадміністрації Олексію Петрову, який посприяв у вирішенні цього питання.

Сам Синевир цього року нас здивував своїм повноводдям. Зазвичай рівень води в озері змінюється в залежності від сезону: знижується взимку і підвищується навесні, відтак знов спадає влітку і восени. Цього року, через щедрі дощі, воно залишалося по-весняному повноводним у червні й липні. Вода «наступила» навіть на оглядовий майданчик і сягнула дерев’яної скульптури легендарних Сині і Виру. Такий високий рівень води неабияк потішив туристів.

Не лише Синевир, а й інші об’єкти ми зробили привабливими і доступними для гостей. Розпочато реконструкцію Музею лісу і сплаву. Дуже сподіваємось на підтримку в цьому питанні нашого профільного міністерства, уряду та Президента. Саме від цієї підтримки залежить продовження фінансування цього об’єкта, який може кардинально якісно змінити наш регіон. Бо ж музей стане потужним туристичним осередком, не менш популярним, аніж Морське око.

Сподіваємось на підтримку влади й у вирішенні питання розширення Реабілітаційного центру бурих ведмедів. Існує потреба у добудові нового вольєра площею майже шість гектарів. Це дозволить нам прийняти на реабілітацію більше ведмедів і сприятиме розподілу тварин за певними категоріями. До речі, всього в центрі ми прихистили 33 бурі ведмеді, дві особини — цього року.

Центр бурих ведмедів, як і інший спеціалізований центр — з реабілітації хижих птахів, популярні серед туристів. А ще це хороші екоосвітні майданчики, де відвідувачі поринають у деталі охорони, збереження і реабілітації тварин та мають нагоду сформувати собі цілісну картину про стосунки людини і природи.

Дедалі більшої туристичної популярності набувають залишки військово-оборонної системи «Лінія Арпада», до яких прокладена туристична стежка мальовничим лісом.
Одне слово, НПП «Синевир» пропонує гостям різноманітний відпочинок; кожен може обрати те, що його найбільше зацікавить.

Наймасштабніше оновлення доріг

— Дорога до Синевиру вже європейського зразка…

— …І це дуже тішить! Тепер з траси Київ — Чоп туристу легко і швидко дістатися до національного парку якісним покриттям. На відрізку біля села Синевир роботи з прокладання асфальту ще тривають, але вже мало залишилося до завершення. Отже, нове асфальтне покриття на відрізках Міжгір’я — Синевирське озеро і Синевир — Колочава — Буштино — це суттєвий поштовх для розвитку парку і регіону в цілому. Ми дійсно отримали європейські дороги. Такого масштабного ремонту шляхів у нашому краї я не пам’ятаю за весь період незалежності України.

Як відомо, економіка починається з доріг. Гірський регіон тепер отримав додаткові можливості для розвитку, передусім у рекреаційній галузі. Прогнозуємо, що наступного року наш край очікує туристичний бум.

— Відомо, що очолюваний вами парк активно займається і науково-дослідною роботою…

— Наукові дослідження в НПП «Синевир» проводяться відповідно до визначених планів, враховуючи комплексний їх характер на регіональному, національному та міжнародному рівнях. Наші співробітники працюють над вивченням абіотичних умов; флори і рослинності; фауни і тваринного світу; біотопів як середовища проживання біорізноманіття; впливу антропогенних чинників на природні екосистеми; трансформації природних екосистем. Результати досліджень публікуються в щорічному збірнику матеріалів «Літопис природи» та в різних наукових виданнях. За останні роки було частково інвентаризовано біорізноманіття парку, виділено його созологічний статус та зроблено аналіз, окреслено рідкісні об’єкти і біотопи — зокрема, букові праліси НПП «Синевир», що становлять 2865,04 гектара. Також виділено старовікові та природні ліси. Всі ці дані буде використано в розробці функціональної оптимізації територіальної структури «Синевиру». В межах своєї компетенції науковці парку проводять велику роботу з виконання міжнародних угод і конвенцій, ратифікованих Україною, зокрема, щодо реалізації Карпатської, Рамсарської, Бернської та інших конвенцій.

Маємо плідну співпрацю з різними університетами та іншими науковими установами. Парк «Синевир» став ще й надійною платформою для практики студентів. Тут знаходиться біобаза Ужгородського національного університету, вже майже десять років діє науково-навчальна база Національного педагогічного університету ім. Михайла Драгоманова, а недавно створено ще одну, де проходитимуть практику студенти Львівського національного університету ім. Івана Франка.

У Фейсбуці сторінка «Синевиру» — найвідвідуваніша серед сторінок національних парків і заповідників України

— Для забезпечення підтримки природно-заповідної справи в сучасному світі чималу роль відіграє екоосвіта…

— Саме тому ми проводимо численні зустрічі з молоддю і всіма мешканцями регіону. За період карантину більше працювали дистанційно із застосуванням засобів суспільної комунікації. Активно використовуємо Фейсбук. До речі, наша сторінка у цій мережі здобула найбільшу кількість користувачів з-поміж усіх аналогічних сторінок національних парків і заповідників України.
Організовуємо й екологічні акції, що мають як практичне, так і виховне значення. Наприклад, остання була проведена з нагоди Дня чистих берегів. Ми залучили школярів села Колочава, які разом з працівниками парку прибрали рекреаційну зону біля мінерального джерела в урочищі Квасовець, дорогу до нього, місця відпочинку та береги Тереблі. Зібраний непотріб працівники НПП «Синевир» відвезли до районного центру Міжгір’я і здали на переробку. Звісно, все це ми могли зробити самостійно, але участь молоді в подібних акціях має велике виховне значення. Впевнений, діти задумаються: чи залишити сміття на природі, чи краще знайти сили донести його до смітника.

Відходи слід не лише вивезти, а й переробити!

— Тож проблема зі сміттям надокучає і турбує і населення, і владу, і екологів. Як її реально вирішити?

— Лише цивілізованим шляхом!.. Екоосвіта — це добре, але її самої недостатньо. В регіон необхідно залучити оператора, який надаватиме комунальні послуги з вивезення побутового сміття від населення, звісно, на умовах роздільного сортування. Досі такі оператори відмовлялися їхати працювати в гірські райони, але зараз ситуація міняється. У нас відремонтовані дороги, створюються об’єднані територіальні громади з додатковими фінансовими можливостями. Саме ОТГ (Синевирська, Колочавська і Драгівська), які створюються в межах НПП «Синевир», будемо налаштовувати на вирішення сміттєвої проблеми. Це, зрештою, їх компетенція. Парк готовий всіляко долучатися. Думаю, що наш край швидко зміниться в умовах адміністративно-територіальної реформи. Парк завжди був рушієм вирішення проблем зі сміттям. Наша активна робота з місцевою владою, громадами і туристами дала певні зрушення. Люди стали свідомішими в екологічному плані. Крім того, наші численні акції прибирання також змінили ситуацію.

Прагнення парку — щоб непотріб був не просто вивезений, а й перероблений! І, таким чином, не завдавав шкоди довкіллю.

Будуть і дрова!..

— Чи долучаєтеся зараз до реалізації проектів, які фінансуються закордонними донорами?

— Так, до речі один із них стосується часткового вирішення проблеми засмічення. Його реалізовуємо спільно з нашими австрійськими партнерами з Європейського товариства дикої природи. Це частково сприяє удосконаленню місцевої системи поводження з відходами, допомагає підвищити кваліфікаційний рівень окремих працівників парку в сфері управління туризмом і відходами, має також еколого-освітню складову. Незабаром у рамках цього проекту проведемо акцію «Пластик віддавай — квиток забирай». Туристи, які здадуть на переробку ПЕТ-пляшки, отримають безплатний квиток до Синевирського озера. Це один з прикладів заохочення певної категорії осіб відповідально ставитися до природи.

Крім цього, ми впродовж кількох років поспіль беремо участь у проекті «Підтримка природно-заповідних територій України», який допомагає удосконалювати роботу і адаптувати її до європейських вимог. Наші співробітники вже пройшли низку навчань на спеціальних семінарах, що дозволяє працювати по-сучасному, із застосуванням провідного європейського і світового досвіду. Невдовзі за підтримки проекту матимемо новий сучасний сайт, який розроблять кваліфіковані фахівці; інформаційна робота на сучасному етапі є вкрай важлива. Крім того, передбачено матеріально-технічне забезпечення національних парків — учасників проекту, зокрема, автомобілями високої прохідності, які мають стати в нагоді службі державної охорони природно-заповідного фонду.

— Знаю, що ви завжди з розумінням ставитеся до потреб місцевого населення, яке мешкає в оточенні парку. Для них життєво необхідними є паливні дрова. То чи буде для горян теплою цьогорічна зима?

— Усім відомо: крім екологічної, наукової, рекреаційної, освітньої функцій, ліс відіграє ще й важливу соціальну роль. У межах НПП «Синевир» нараховується близько 7,5 тисячі дворогосподарств, де проживає майже 20 тисяч осіб. Села не газифіковані. Єдиним видом палива для населення, закладів соціальної сфери, установ, підприємств, організацій є дрова. Тож як тут не вболівати за горян?

Протягом квітня—серпня в лісових масивах парку через негативні дії шкідників та хвороб лісу виникли сухостої та заражені короїдами дерева, а також пронеслися вітровали і буреломи, які погіршують санітарний стан лісів. Цю деревину гріх залишити гнити в таких умовах, коли регіон потребує паливних дров. Навіть за цих обставин мені й колегам довелося немало попрацювати і неодноразово їздити до Києва, щоб отримати дозвіл профільного міністерства на проведення вибіркових санітарних рубок. Крім того, цього року в нас введено електронний облік деревини. Це спростило паперову роботу, дані про деревину в автоматичному режимі обробляються та вносяться до відповідних форм звітності за допомогою програмного забезпечення. За отриманими даними звітів формується онлайн-карта руху деревини, яку можуть простежувати всі бажаючі, підключившись до відповідного сайту в Інтернеті.

Одне слово, буде тепло в оселях горян!

Факт

У складі природно-заповідного фонду України — 52 національні природні парки. Це — осередки унікальної природи і  паломництва туристів. Одним із найбільш відомих і улюблених місць відпочинку українців є Національний природний парк «Синевир». Туристів сюди ваблять, передусім, озера Синевир і Дике, численні стежки в гори і самобутні гірські поселення, аналогів яким важко віднайти в Україні.

Синевир Міжгірського району Закарпатської області.

Фото автора.