На поважний ювілей, як то кажуть, не з порожніми руками завітали представники міської влади.
Вони подякували Ганні Василівні, котру називають учителькою за фахом і краєзнавицею за покликанням, за воістину подвижницьку роботу з вивчення та популяризації минувшини рідного краю. Адже вона раніше підготувала і видала майже десяток ґрунтовних краєзнавчих праць, які побачили світ у книжковому форматі, а також численних публікацій у періодиці. Водночас уже на пенсії постійно зустрічалася з учителями історії та географії, бібліотекарями, молоддю, відкриваючи для них безцінні скарби історичного спадку Миргородщини. Зокрема й ті, які десятиліттями чи навіть століттями приховувалися або замовчувалися.
А до згаданого ювілею, певно, найкоштовніший подарунок собі, землякам та численним гостям курортного міста жінка зробила сама. Бо щойно побачила світ ще одна її книжка, яка має назву «Нариси про людей, які творили історію рідного краю.
Історичні портрети». Ті, хто готував бодай одну невелику публікацію такої тематики, знають, скільки часу й зусиль треба витратити на дослідження. А тут — ціла книжка, написана й підготовлена до друку в більш ніж поважному віці! Причому вона поповнила справжню бібліотечку краєзнавчих видань авторства Ганни Бабич, яку та створила останніми роками.
Скажімо, два роки тому, до її 88-ліття, вийшла друком попередня ґрунтовна праця «Топоніми Миргородщини. Дещо про географічні назви нашого краю». А коли отримувала привітання з «двома вісімками» та виходом тієї книжки, сказала, що має ще творчі плани й працює над підготовкою нового видання. Дехто, звісно, сприймав ті слова зі скепсисом. Оскільки, мовляв, у такому віці вистачає зовсім інших клопотів... Але Ганна Василівна свого слова, як бачимо, дотримала й обіцяне виконала.
Тож хай здоровиться і працюється, шановна ювілярко, до ще круглішої дати у вашому житті.
