Що було. Що буде. Коли курс долара заспокоїться

Журналісти «Шпігеля» повідомляють, що наша економіка надзвичайно страждає від конфлікту на сході країни, де з весни тривають запеклі бої між урядовими силами й проросійськими бойовиками. Валютні резерви країни скоротилися більш як на половину й уперше за п’ять років становлять менше десяти мільярдів доларів. Причина, на думку видання, криється в спробі підтримати українську валюту. З початку року гривня втратила більшу частину своєї вартості. За долар тепер треба заплатити майже 16 гривень, тоді як на початку року — лише 8.

Щоби стабілізувати державний бюджет, парламент ухвалив пакет заходів жорсткої економії, що передбачає, зокрема, високі тарифи на імпорт, скорочення витрат на соціальні потреби та спрощення оподатковування юридичних осіб. Видатки на армію значно зростуть. Метою бюджету, орієнтованого на економію, є також одержання наступних траншів від Міжнародного валютного фонду.  До речі, експерти МВФ учора прибули до Києва.

Утім, передсвяткові оцінки наших перспектив від інших експертів не такі райдужні, але видаються більш реалістичними. У цьому разі голова Нацбанку схожа, швидше, на доброго Діда Мороза на корпоративному застіллі. Там теж говорять багато прекрасних слів, і в цю красиву казку хочеться вірити. Але одразу розумієш, що не всьому сказаному судилося збутися і що Дідусь (робота в нього така) вочевидь прикрашає дійсність. Тож номінацію «передбачення року» ми б Валерії Гонтаревій не присудили. Хоча разом із главою НБУ хочеться сподіватися: усе в нас налагодиться!

Та і як тут не тішити себе надією, подумає читач, коли чергова місія Міжнародного валютного фонду вже в Україні. 

Держбюджет на нинішній рік затверджено, отже, непогана перспектива одержати фінансову підтримку. За те, що вселяють в нас хоч якусь надію, можна дати МВФ номінацію «очікування року». Міністр фінансів Наталія Яресько (американка, яка прийняла зі вступом на посаду українське громадянство) обіцяє домовитися стосовно третього траншу: «Думаю, що ми все це вирішимо до кінця січня або, може, й швидше».

В уряді розраховують у нинішньому році одержати від іноземних кредиторів, принаймні, 15 мільярдів доларів. Інакше країні загрожує дефолт — Україна буде не в змозі платити по зовнішніх боргах. Фінансові проблеми — тепер це, як фурункул, котрого поки що можна позбутися за допомогою лікувальної мазі. Якщо ситуацію запустити, нічого не робити, то він, швидше за все, перетвориться на великий гнійний нарив. Для порятунку може знадобитися навіть хірургічне втручання. Обіцяні кредити МВФ виступають як лікувальна мазь. Навіть якщо їх удасться одержати, на ці кошти народному господарству надто розраховувати не варто. Гроші підуть на погашення зовнішніх боргів і покриття дефіциту бюджету. Причому що пізніше кредит дадуть, то сильніше ускладниться економічна ситуація, знадобиться більше ресурсів, щоб її «вирулити». Економіка, як і чимало сфер, не терпить умовного способу. Але, якби транш надали, припустімо, на початку листопада, то й гривня б не встановлювала рекорди падіння. Можливо, курс стабілізувався би на рівні 12—13 гривень за долар, валюта була б в обмінниках, а не тікала на «чорний» ринок.

Саму національну грошову одиницю варто вважати «розчаруванням року». Згідно з дослідженням компанії «Блумберг», торік гривня суперничала з російським рублем за звання «найгіршої» національної валюти світу. На третій позиції опинився ганський седі. Плутанина з курсом (з початку 2014-го гривня знецінилася майже вдвічі, впала до 15,76 грн./дол.) породила спекулятивну активність, повернула до життя «чорний» ринок, де курс перевищив 20 гривень за долар.

Рік запам’ятається жорсткими адміністративними заходами від Нацбанку на валютному ринку. Зокрема, підвищенням норми обов’язкового продажу валютного виторгу експортерами — до 100% (уже знижено до 75%). Гривневі заощадження громадян знецінилися, інфляція за 11 місяців збільшилася до 21%.

Що буде в нинішньому році з національною валютою? Уряд у держбюджеті заклав курс на рівні 17 гривень за долар. Мало хто вірить, що він утримається в цих рамках, багато експертів прогнозують високу інфляцію. Імпортери також скептично ставляться до запевнень у твердості нашої грошової одиниці. У грудні вони значно обмежили обсяги поставок з-за кордону. Логіка така: якщо завезти, а курс підстрибне до 25, проблемно буде цей товар продати. Але навіть (припустімо малоймовірне) коли курс гривні піде вниз, ціни в магазинах назад уже не опустяться.

Рішення уряду переглянути вже найближчим часом ціни на природний газ для споживачів навряд чи можна вважати «сюрпризом року». Виходить, тарифи, зокрема, для населення зростуть. Попереднє подорожчання в травні минулого року підштовхнуло вгору вартість комунальних послуг. Насамперед гарячої води й тепла. Наступне підвищення газових тарифів планувалося на травень 2015-го, але його перенесли на перший квартал. Це подорожчання також потягне за собою інфляцію.

Знецінення грошей, інфляція — величезний тиск на банківський сектор, що зберігатиметься. Підтвердженням того такі цифри: за даними НБУ, відтік вкладів із банків за січень—листопад становив близько 25% у гривневому еквіваленті за поточним курсом. В окремих фінансових установах вкладники вилучили до 50% депозитів. Погіршилося обслуговування кредитів позичальниками, що спровокувало зростання простроченої заборгованості в банках до 12%. Як стверджується, збитки фінустанов за цей період становили 22,4 мільярда гривень.

Від початку року НБУ визнав неплатоспроможними 33 банки. Ще близько десяти є потенційно проблемними.

Відновлення життєздатності банківської системи експерти оцінюють у 170 млрд. грн., з яких 134 млрд. мають піти на докапіталізацію провідних 35 фінустанов країни. Відновлювати буде складно ще й тому, що недовіра до банків з боку громадян зростає. Люди, приміром, зберігали гроші під двадцять відсотків річних, а інфляція — вища за 20%. Виходить, обвал гривні з’їв усі «зароблені» відсотки. Крім того, з липня 2014-го вкладник з доходів по депозитах повинен платити податок. Та і якщо розібратися, офіційна цифра інфляції дещо занижена. Навряд чи купиш тепер за 1200 гривень те, що можна було придбати рік тому за тисячу.

Актуальний головний біль для банків у нинішніх умовах — якими встановлювати ставки на кредити й депозити. Щоби з новою силою залучати гроші населення, то для цього хоча б депозитні ставки мають бути привабливі. З другого боку, незрозуміло, за якою ставкою кредитувати. Для фінустанов позика має повернутися з відсотками, а не стати неповерненням. Завдання банку — не просто віддати гроші. Потрібно позичити їх надійному позичальникові й у результаті залишитися у виграші. А який добропорядний керівник підприємства або господарства візьме кредит під 40—50% річних!? Тож і фінустановам тепер теж непросто... Банківську систему України пропонуємо відзначити в номінації «провал року».

«Протистояння року» — трагічні події в Криму й на Донбасі. Агресія з боку Росії негативно позначилася на всіх сферах економіки України. Такі дані: витрати на неоголошену війну обходяться в астрономічну суму —- 100 мільйонів гривень на день. Руйнуються мости, заводи, комунікації... Втрати економічного потенціалу України вже становлять не менше 20%. Водночас падіння ВВП у третьому кварталі 2014-го, без урахування окупованого Криму, за даними Держстату, сягнуло 5,3%. За підсумками року показник прогнозують на рівні 7%. Спад промвиробництва в липні порівняно з відповідним місяцем минулого року становив 12,1%, у серпні — опустився до 21,4%, а у вересні, жовтні й листопаді перевищував 16%. Дефіцит держбюджету на кінець листопада, за даними НБУ, сягнув 62 млрд. грн., тоді як за підсумками 11 місяців 2013-го становив 46,5 млрд. Держборг перевалив за трильйон гривень.

Звісно, стан справ на сході дуже ускладнює економічну ситуацію. Але чимало негативних моментів не виникли торік, а накопичилися в попередні періоди — ще до Революції гідності. Приміром, багато прострочених нині  валютних кредитів бралися за долара в 5,05 гривні. Коли американська валюта стала мало не шістнадцять, ця проблема лише загострилася.

Можна згадати й про три мільярди доларів, які Росія надавала під час правління Януковича на латання наших бюджетних дірок. А тепер повернення цих боргів постає в порядку денному.

Падінню цін на нафту на світових ринках можна присвоїти номінацію «тенденція року». Це допомагає розвиватися економікам країн-імпортерів нафти. Таким, як Україна. Нині барель — менш як 50 доларів. При цьому 92-й бензин на наших заправках 16—17 гривень. Можна собі тільки уявити, у скільки б обходилося пальне, якби барель коштував, як на початку року, 105—110 дол. Ми не відчули ефекту від зниження світових цін на нафту тільки тому, що гривня втрачає у вартості швидше за нафту.

Номінацію «прорив року» буде правильно віддати нашому агропромисловому комплексу. За рівнем експорту й валютним надходженнями сільгосппродукція випереджає металургію. Але навіть такий успіх на тлі розбалансованої економіки, швидше за все, можна вважати тимчасовим. Причому й сам агропром його досягнення не рятують від кризових явищ. Як то кажуть, один у полі — не воїн. Адже ресурси, які необхідні для проведення польових робіт, значно подорожчали. Особливо ті, які залежать від імпорту: бензин із соляркою, запчастини, техніка, засоби захисту рослин тощо. Недостатнє фінансове забезпечення господарств, недостатнє використання матеріально-технічних ресурсів гратиме на зниження врожайності. Тож на значне зростання виробництва в АПК у нинішньому році розраховувати не доводиться. Його можуть забезпечити хіба що ціни на сільгосппродукцію, які зростають — якщо статистика рахуватиме врожай у грошах, а не в тоннах. Таким чином, складається ситуація, програшна й для споживачів, змушених платити більше, і для виробників, доходи яких фактично скоротяться.

Висока інфляція і нестабільність курсу приховують за собою всілякі ризики. Блокують інвестиційну привабливість навіть агросектору, в якому, за підсумками року, статистика фіксує зростання виробництва. Зараз, в основному, зрозуміло, скільки потрібно затратити на майбутній урожай, але не зрозуміло, які складуться ціни на вирощене. Чи вдасться одержати прибуток на вкладені кошти? Тому великі агрохолдинги (вони виробляють значну частину продукції рослинництва) навряд чи будуть розширювати свої потужності. Надія на дрібних і середніх, котрі рік у рік заощаджують на матеріально-технічних ресурсах, і на яких не висять валютні кредити. В них непоганий шанс вижити. Тим більше, що уряд обіцяв не чіплятися з перевірками до малого й середнього бізнесу.