Днями в Ужгороді за участі народних депутатів відбувся форум розвитку Закар-патської області «Re:Open Zakarpattia», який став майданчиком ідей та рішень. І мав на меті привернути позитивну увагу до унікального мультикультурного регіону в центрі Європи, відкрити його заново для всієї України та світу, спростувавши негативні стереотипи, згенерувати ідеї для майбутніх рішень, щоб перетворити Закарпаття на нову історію успіху України.
У форумі взяли участь політики, урядовці, експерти, журналісти, інтелектуали — як місцеві, так і національного та міжнародного рівнів. Зокрема, народні депутати України Іванна Климпуш-Цинцадзе та Віталій Безгін, два депутати Європейського парламенту Андріус Кубіліус та Міхаель Ґалер, українські міністри закордонних справ і культури Дмитро Кулеба та Олександр Ткаченко, заступник міністра розвитку громад та територій України Іван Лукеря, заступник міністра закордонних справ Василь Боднар, голова Закарпатської ОДА Олексій Петров і керівництво Львівської області, провідні експерти — як всеукраїнського, так міжнародного рівнів.
«Re:Open Zakarpattia» пройшов у форматі панельних дискусій і транслювався наживо українською і англійською мовами в мережі (Facebook, Youtube), в ефірі місцевих телеканалів. Про це «Голосу України» розповів директор Інституту центральноєвропейської стратегії, представник оргкомітету заходу Дмитро Тужанський.
— Не погоджуюсь із тезою про Закарпаття як західний фронтир України. Фронтир мав би нас захищати від чогось чужого. Думаю, Закарпаття має бути широко відчиненими західними воротами України до світу, воротами євроінтеграційних можливостей, а також, якщо хочете, євроінтеграційним плацдармом. Адже фронтиром є вся Україна — східним фронтиром західного світу. І Закарпаття як частина України має допомогти відстояти цінності, які ми боронимо у війні з агресором, — таку думку висловила на форумі голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом Іванна Климпуш-Цин-цадзе.
За її словами, протягом тридцяти років незалежності держава Україна недостатньо була присутня на Закарпатті, та й закарпатці теж неактивно просували свій порядок денний на центральному рівні. Тож держава була рада, що хтось, так би мовити, «займається» Закарпаттям. Десь ним займалися сусіди (і нині ми пожинаємо плоди цього), а десь цим скористалися злочинці, які створили тіньову економіку, що руйнує державу зсередини.
Отже, проблеми Закарпаття, вважає народна обраниця, комплексні, і розв’язувати їх теж треба комплексно. Тому майбутній розвиток Закарпаття, звісно, залежить від місцевих ініціатив, кращого місцевого управління, пожвавлення доволі слабкого громадянського суспільства краю, але не менше він залежить від загальнонаціонального консенсусу еліт щодо нашого напрямку руху і продовження реформ.
Ужгород.
