Рівнянка Зінаїда Варварук (на знімку) планувала піти на десять днів у відпустку і поїхати до півторарічного онучка, який живе під Києвом. Бо дуже скучила за ним. Жодне відео не замінить живого спілкування з дитиною. Але цьому наміру не судилося здійснитися в намічені строки. Їх скорегувала пандемія.
...Зінаїда Дмитрівна — лікар-терапевт вищої категорії, у професії тридцять років. Вона завідувачка терапевтичного відділення № 1 Рівненської центральної міської лікарні. Оскільки цей медзаклад серед базових з лікування коронавірусної хвороби, то лікарка в березні—квітні півтора місяця працювала у відділеннях, перепрофільованих для лікування таких хворих.
— Звісно, було важко навіть від тих захисних костюмів, у яких доводилось працювати, — погоджується зі мною Зінаїда Варварук. — Але тішило кожне видужання, до якого ми, медики, були причетні. А нині змушена була погодитись знову попрацювати з ковідними хворими, оскільки моя колега захворіла. Постараюсь порятувати людей, — без пафосу каже лікар.
До речі, нині не так просто потрапити до сімейного лікаря або лікаря взагалі. А до Зінаїди Дмитрівни часто телефонують її колишні пацієнти по консультації. Вона їх завжди уважно вислухає, завжди компетентно проконсультує. Хоча й неозброєним оком видно втому, яку компенсує професійний азарт, бажання вилікувати людину.
До слова, Зінаїда Дмитрівна — з багатодітної родини, завжди всього добивалася сама, як і здійснення своєї мрії — стати лікарем, лікувати людей. Професійною дорогою мами пішла і донька Зінаїди Дмитрівни Ольга.
Рівне.
Фото з Інтернет-ресурсу.
