Банальні слова, але це так.Так, наприклад, у нашому місті з радянських часів працював трубний завод, він єдиний в Україні виробляв труби діаметром два метри. До кінця 1990-х років завод закрили через відсутність збуту. Але в те, що немає збуту, ніхто не вірив. Якщо б це дійсно було так, то у величезних цехах можна було організувати інше виробництво, випускати іншу продукцію, але завод закрили й усе зруйнували дощенту. Нині стоять самі руїни, як після бомбардування. Влада міста неодноразово зверталися до Києва, але відповідь була одна — немає збуту, нам видніше, що робити. Вийшло так — завод розташований у місті, а керівництво заводу підпорядковано Києву і виконує тільки київські накази, а місцеву владу посилають на...

Схоже, таке очікує і вуглевидобувну галузь нашого міста. Наприкінці 2010 року міністерство віддало в оренду на 49 років певній компанії шість наших шахт. На кожній шахті до оренди функціонувало по дві-три видобувні лави і працювало 16 тисяч робітників, які видобували 6 млн тонн вугілля на рік. Обіцяні орендарем модернізація і нові технології залишилися на папері. За дев’ять років роботи орендар не показав обіцяного, натомість від початку оренди було звільнено все колишнє керівництво. Об’єднанням і шахтами почали керувати «прийшлі» керівники з міста Павлограда. Видобуток вугілля впав до трьох-чотирьох млн тонн на рік, у порушення договору скорочено чисельність працівників з 16 до 8 тисяч, на шахтах залишилося тільки по одній видобувній лаві, ліквідували ДШБУ-5, РМЗ (ремонтно-механічний завод) і профілакторій. Уже шість років як зупинена і поставлена на консервацію шахта «Білицька», шахта «Піонер» допрацьовує останню видобувну лаву і підлягає зупинці. А з 2,5 тисячі працівників на шахті «Піонер» залишилося 800 осіб.

Будь-які зауваження і вимоги місцевої влади ігнорували, а показники роботи ховали, подавали як комерційну таємницю.

Компанія-орендар з 1 квітня цього року зупинила роботу всіх добропільських шахт, аргументуючи це відсутністю попиту на вугілля. Тільки завдяки поїздці шахтарів до Києва і двотижневому мітингу перед будівлею міністерства вдалося домогтися дозволу на відновлення роботи шахт. Три місяці шахти простояли, а гірничий тиск зробив своє — шахти від простою досі не можуть повністю відновити роботу.

Компанія-орендар у жовтні, бачачи, що вона не в змозі поліпшити роботу шахт, подала прохання до міністерства на розірвання договору оренди та повернула шахти державі. Наказом міністерства створено Державне підприємство «Добропіллявугілля-видобуток». Тільки дивує позиція міністерства, якщо шахти повернуто державі і вони перебувають на території громади та входять до громади, тоді чому без узгодження з владою громади призначили виконувача обов’язків генерального директора, і знову «прийшлого» з компанії-орендаря. Чому ми повинні вірити цій людині? Ми більше віримо в протилежне: за дев’ять років компанія-орендар добила шахти до «ручки», і нас насторожує, що нині почали термінове списання і дуже активне різання і вивезення на металобрухт непотрібного старого, а може і необхідного обладнання. Ніхто цього не контролює. Якщо міністерство повинно повернути компанії-орендарю якісь гроші за обладнання, поставлене шахтам Добропілля, то чому орендар почав різати на металобрухт завод, у який він не вклав жодної копійки. Хто дав на це право? На зауваження місцевої влади — жодної уваги, навіть на територію заводу не пустили секретаря виконкому. Мабуть, є що приховувати. Хочеться спитати державу-орендодавця — хто дав право таке робити без розрахунків. Як тепер і які потрібні кошти для відновлення роботи Добропільського РМЗ, який до оренди працював, а потім спеціально був ліквідований, тому що в Павлограді є приватний завод компанії-орендаря, в якого був інтерес постачати свої металовироби і метизну продукцію за подвійною ціною. Які потрібні кошти на відновлення роботи шахти «Білицька», шахтобудівельного управління ДШБУ-5, відновлення ліквідованих на шахтах лісових складів і пилорам, де робили затяжку на місці, а не привозили з Павлограда за подвійними цінами.

Нове керівництво ДП «Добропіллявугілля-видобуток» досі не зробило жодного розрахунку, скільки коштів потрібно повернути компанії-орендарю за їхнє обладнання, а скільки винен коштів орендар для відновлення роботи перерахованих вище ліквідованих об’єктів. А чомусь дозволило різати завод, а може і на шахтах відбувається те саме, ніхто цього не контролює. Тоді відразу видно наміри — ніхто не збирається відновлювати і піднімати шахти з «колін», а є завдання — повернути якомога більше коштів за вкладене обладнання, ще частину грошей зі списаного обладнання, перевезти частину нормального обладнання в Павлоград, підписати акт прийому-передачі шахт у ДП «Добропіллявугілля-видобуток» і розбігтися, хто куди.

Усім видно, що це пряма дорога до закриття всіх шахт, і через кілька років отримаємо порожнє місто — «місто привидів», де люди будуть біля розбитого корита. Ми будемо дуже раді, якщо ми помиляємось.

Ми звертаємося до Президента України Володимира Зеленського проаналізувати доцільність цього умисного призначення на посаду генерального директора, у нас є керівники, місцеві, які прекрасно працювали до передачі шахт в оренду. Тільки місцевий керівник, зацікавлений у розвитку міста і громади, ставши до роботи, створить нормальну незалежну комісію, яка чесно зробить всі розрахунки: хто, кому і скільки винен. Ми вважаємо, якщо у нас уже створено громаду, то згідно з Положенням про громади все, що перебуває на території громади, має увійти в громаду. Тоді шахти можна вважати такими, що вже в громаді. І це означає, що здійснюватиметься контроль за роботою шахт: з одного боку, місцевою владою, з другого — міністерством, і від цього виграють усі.

З великою надією звертаємось до влади: «Хлопці, робіть щось, а то загубимо і місто, і енергонезалежність!!!»

За дорученням Ради старійшин Добропільщини Василь ОЛЕНИЧ.